Справа № 139/214/17
іменем України
26 квітня 2017 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Пилипчук В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області та Коростишівської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна, -
ОСОБА_1 на праві власності належить 1/6 частка квартири АДРЕСА_1. У грудні 2016 року позивачу стало відомо, що його частка квартири перебуває під арештом на підставі постанови Коростишівського ВДВС Житомирської області за № 3504 від 09 липня 2002 року.
Оскільки він ніколи не був боржником за виконавчими листами, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом та просить зняти арешт із належної йому на праві приватної спільної власності 1/6 частки квартири.
У судове засідання позивач не з'явився. 27 березня 2017 року подав суду заяву, у якій просив закінчувати розгляд справи у його відсутності, не заперечив проти винесення заочного рішення (а.с. 12).
Представник Коростишівського ВДВС ГТУЮ у Житомирській області, будучи належним чином повідомленим про судові засідання на 07 та 26 квітня 2017 року (а.с. 24, 26), у судові засідання не з'явився, не повідомив суд про причину неявки і не просив розглядати справу за його відсутності.
Виконувач обов'язків державного нотаріуса Коростишівської державної нотаріальної контори Житомирської області ОСОБА_2 18 квітня 2017 року електронною поштою направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 28). Доказів, що були витребувані з Коростишівської держнотконтори ухвалою судді від 20 березня 2-17 року (а.с. 10), нотаріус не подала і не повідомила суд про причину невиконання ухвали.
На підставі ч. 2 ст. 158 ЦПК України судом ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, які подав позивач разом з позовною заявою.
Розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що, з урахуванням положень Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та актів міжнародного права, позовна вимога ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 77360140 від 28 грудня 2016 року (а.с. 6-7) стверджується, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності (свідоцтво про право власності від 11 червня 2001 року) належить 1/6 частка квартири АДРЕСА_2.
Як встановлено судом, 28 лютого 2006 року Коростишівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Коростишівського ВДВС Житомирської області № 3504 від 09 липня 2002 року на все майно ОСОБА_1 накладено арешт. Про існування арешту позивач дізнався лише у грудні 2016 року. Про таке стверджує дата витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 8).
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Позивач у судовому засіданні довів, що накладеним арештом порушується його право приватної власності, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному об'ємі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Також судом встановлено, що виконавчі провадження, боржником у яких є ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на виконання до Коростишівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не надходили і на контролі у відділі не перебувають (а.с. 5).
При вирішенні даного цивільно-правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.
Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української PCP N 2148-VIII від 19.10.73 року; статті 7 і 17 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Кожна людина має право володіти майном як особисто так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 6-1120цс15.
Таким чином, обраний позивачем спосіб судового захисту цілком відповідає вимогам достатності та розумності та жодним чином не порушує прав та законних інтересів відповідачів.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши та оцінивши всі обставини справи, перевіривши їх доказами, виходячи із принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. 319, 321 ЦК України, ст. 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української PCP N 2148-VIII від 19.10.73 року, ст. Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 3, 6, 8, 10, 57-64, 154, 179, 212-215 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити. Зняти арешт із 1/6 частки у квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), який накладений 28 лютого 2006 року за № 2920771 Коростишівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови № 3504 Коростишівського відділу державної виконавчої служби Житомирської області від 09 липня 2002 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: _____________