2/130/305/2017
130/81/17
"25" квітня 2017 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого судді Сенько Л.Ю.
секретаря Маліщук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ПАТ КБ "ПриватБанк" 06.01.2017 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 25.06.2012 р. ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. П.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється зі рішенням банку і клієнт дає банку право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду та те, що підписана разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якого укладений договір є договором приєднання, оскільки його умови встановлені позивачем у стандартних формах, та укладення його можливе лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому та не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі встановленому Тарифами банку, які викладені на сайті банку з розрахунку 360 календарних днів на рік, що також вказано у п.2.1.1.12.6. Правил користування платіжною карткою. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов»язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. +5% від суми позову. Відповідач не надавав банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, іншими витратами, що відображено у розрахунку заборгованості. Відповідно до п.2.1.1.12.9 Умов та правил, боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого у банку, зокрема з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань. У разі незгоди із зміною Правил та/або тарифів, які викладені на банківському сайті, позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість зідно п. 1.1.2.4. Умов та правил. П.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни ОСОБА_2 та інших невід'ємних частин договору. Так, згідно вказаного пункту Умов та правил надання банківських послуг відсоткова ставка Відповідач порушує строки платежів по грошовим зобов'язанням, передбаченим договором, а тому станом на 30.11.2016 року заборгованість становить 29446,44 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 2795, 65 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 21772,39 грн., заборгованості по пені та комісії. в сумі 3000,00 грн., а також 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1378,40 грн. - штраф (процентна складова). На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає. Відповідно до п.п. 2.1.1.12.11, 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за договором; у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов кредитного договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання обов'язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків за цим договором. В зв'язку із зазначеним просить стягнути з відповідачки всю заборгованість за кредитним договором та судові витрати. (а.с. 4-5)
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу у його відсутність. У разі неявки відповідачки не заперечував проти винесення заочного рішення. (а.с. 3) Надав суду додаткові пояснення (а.с. 67-73), згідно яких кредитний договір від 25.06.2012 року вважається укладеним між позивачем та відповідачкою на підставі ст.ст. 509 ч.1, 639 ч.2, 634, 207 ЦК України, є договором приєднання, підписаний уповноваженими сторонами та підставі Умов та Правил надання банківських послуг, які є публічною офертою. Відповідач 25.06.2012 року підписала анкету-заяву та заявку про приєднання, ознайомлено із Умовами та Правилами надання банківських послуг та у відповідача виникло зобов'язання в подальшому ознайомлюватись із ними та із Тарифами банку, що розміщені на відповідному сайті. Відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано картку «Універсальна», що не оспорюється відповідачем. Вважає, що Закон України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини не поширюється. Щодо позовної давності, то останній платіж за кредитним договором здійснено 20.05.2014 року в сумі 300 грн., позовна давність перервано на підставі ст. 264 ЦК України, тому перебіг строку позовної давності розпочався з 21.05.2014 року, позивач звернувся до суду із позовом 06.01.2017 року, тобто в межах строку позовної давності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву (а.с. 96), згідно якої підтримала подані заперечення, позов не визнала, просила справу розглядати у її відсутність. ОСОБА_2 поданих заперечень (а.с. 91-93) позов визнано частково на суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2699 грн. Позивачка отримала кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії картки, тобто до 25.06.2015 року. Станом на 23.10.2013 року кредитний ліміт на її карту був встановлений у розмірі 2700 грн. та в цей день вона востаннє знімала з карти кредитні кошти та розмір її заборгованості становив 2699,63 грн., та на цю суму 4 роки 177 днів станом до 18 квітня 2017 року мали нараховуватись відсотки. ОСОБА_2 розрахунку відповідачки, виходячи із ставки 30% річних, сума нарахованих відсотків має становити 3632,30 грн. Однак довідку про тарифи, зокрема про сплату відсотків у розмірі 30% на рік відповідачка не підписувала, а тому вважає, що позивачем не доведено її зобов'язання по сплаті відсотків у вказаному ним розмірі. Відповідно до положень ст. 1048 ч.1 ЦК України вважає, що розмір відсотків у даному кредитному договорі має визначатись на рівні облікової ставки НБУ. Вважає, що оскільки позивач не перевіряв фінансовий та матеріальний стан відповідачки, не розірвав достроково договір, то він сприяв збільшенню збитків. Оскільки стягнення 29 тисяч гривень при кредиті менше трьох тисяч не відповідає вимогам добросовісності та справедливості, вважає, що є підстави для застосування ч.2 ст. 616 ЦК України та зменшення розміру неустойки. Також вважає, що нарахування штрафу та пені за порушення строків виконання зобов'язання прямо суперечить ст. 61 Конституції України, а тому вони не підлягають до стягнення. Надала заяву про застосування ч.3 ст. 551 ЦК України та відмовити в стягненні пені (а.с. 94-95) Надала заяву про застосування позовної давності по кредитному договору (а.с.61-62), згідно якої вважає, що строк позовної давності по даному кредиту складає три роки, оскільки збільшена позовна давність у 50 років прописана в Умовах та правилах надання кредиту, та цих умов та правил вона не підписувала, що підтверджується судовою практикою. Банк дізнався про своє порушене право з червня 2013 року, а тому строк позовної давності сплив. Застосовувати позовну давність на кожен місячний платіж, ігноруючи позовну давність на все кредитне зобов'язання не можна.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідачки відповідно до ст. 158 ч.2 ЦПК України, враховуючи що сторони скористались своїми процесуальними правами.
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 169 ЦПК України не вбачається.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оглянувши заяву представника позивача, заяву відповідачки, позовну заяву, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 25.06.2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5 % на місяць (30 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом, кредит повертається щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. Даний договір укладений за анкетою-заявою відповідача, в якій вона приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримала пам'ятку клієнта, що містить в тому числі і ОСОБА_2 і основні умови обслуговування та кредитування, просить оформити на своє ім'я картку «Універсальна» та надати банківські послуги, ознайомилась із Умовами та правилами надання банківських послуг, які розміщені на сайті ПриватБанку, зобов'язалась їх виконувати та регулярно ознайомлюватись із відповідними змінами, що підтверджується її особистим підписом (а.с. 8). Договір складають Анкета-заява, Пам'ятка клієнта, ОСОБА_2 (довідка про умови кредитування), затверджені Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 8, 9-10, 11-34, 84-85).
Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Умов та правил надання банківських послуг клієнт надає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає свою згоду у любий момент його змінити (зменшити, збільшити або анулювати). Підписання договору є прямою і безумовною згодою держателя відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та правил банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків, про що він зобов'язаний не менш, ніж за сім днів до введення змін проінформувати клієнта. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентах за користування ним, по перевитратах платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний у випадку невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання по поверненню кредиту, в т.ч. і простроченого кредиту та овердрафту, оплати винагороди банку.
Відповідно до п. 2.1.1.5.7. Умов та правил надання банківських послуг держатель зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою уникнення овердрафту.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6., п. 1.1.5.32 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій.
Відповідно до п. 1.1.5.25 Умов та правил надання банківських послуг за несвоєчасну оплату послуг, що передбачені договором, умовами і правилами, клієнт платить банку по кожному випадку порушення пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який платиться пеня, за кожен день прострочки.
Також порядок нарахування пені вказаний у п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг за виникнення прострочених зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6.3. Умов та правил надання банківських послуг відсотки за користування кредитом і/або овердрафтом нараховуються на дату їх сплати, при цьому відсотки нараховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично використані в рахунок кредиту і/або овердрафта кошти з дня списання суми з карткового рахунку до дня коли кредиті/або овердрафт стає простроченим кредитом.
Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Відповідно до п.1.1.7.3. картрахунки відкриті на невизначений термін за виключеннями, що встановлені правилами.
Відповідно до п. 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг у випадку порушення держателем або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у випадку виникнення овердрафта банк має право призупинити розрахунки по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення вказаних порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком долі у випадку невиконання держателем та/або довіреною особою своїх боргових зобов'язань за даним договором.
Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком долі у випадку невиконання держателем та/або довіреною особою своїх боргових зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п.п. 2.1.1.2.11., 2.1.1.2.12. правил користування платіжною картою строк дії карти вказаний на лицьовій стороні карти (місяць та рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. По закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку.
Відповідно до п.п. 2.1.1.12.6, правил користування платіжною картою за користування кредитом банк нараховує відсотки в розмірі, що встановлені тарифами банку із розрахунку 360 календарних днів у році.
П.2.1.1.12.8 Умов і Правил передбачено нарахування комісії за обслуговування.
Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 9-10) розмір щомісячних платежів складає 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, що вносяться до 25 числа місяця, що слідує за звітнім. Розмір комісії за отримання готівки складає у банкоматах «Приватбанку» 3% від суми операції. Тарифи на зняття готівки по елітних картах змінено з 01.07.2014 року (а.с. 83)
Відповідно до даної довідки пільговий період (нарахування відсотків здійснюється за ставкою 0,01% річних) - до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, слідуючого за датою виникнення заборгованості); базова % ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів у році) - 2,5%, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - пеня = пеня 1+пеня 2, де пеня 1 = (базова відсоткова ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочки кредиту; пеня 2 = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочки по кредиту чи відсотках 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн (а.с. 50)
Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.6-7), виписки по кредитній карті ОСОБА_1 (а.с. 74-82) та довідки про зміну кредитного ліміту (а.с. 82) відповідачка ОСОБА_1 вперше 25.06.2012 року зняла з карткового рахунку банку грошові кошти, при цьому кредитний ліміт відповідачки 25.06.2012 року було встановлено у сумі 300,00 грн., 25.06.2012 р. збільшено до 1300,00 грн., 25.07.2013 р. збільшено 2000,00 грн., 18.08.2013 року встановлено у розмірі 2700,00 грн., 05.05.2014 р. зменшено до 2560,00 грн. Останнє погашення заборгованості по кредиту відбулося 20.05.2014 р. в сумі 300,00 грн. (а.с.6-зворот)
В порушення умов договору відповідач належним чином не повертав кошти, не сплачував відсотки за користування кредитом, не слідкував за залишком коштів, у зв'язку з чим позивач станом на 30.11.2016 року нарахував його заборгованість загальний розмір якої становить 29446,44 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 2795, 65 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 21772,39 грн., заборгованості по пені та комісії. в сумі 3000,00 грн., а також 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1378,40 грн. - штраф (процентна складова) ( а.с. 6-7).
ПАТ «КБ Приватбанк» є правонаступником ЗАТ «ПриватБанк», є юридичною особою та має право на надання банківських послуг (а.с.37-40)
За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між ПАТ «КБ Приватбанк» та ОСОБА_1 є зобов'язальними і регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.ст. 599, 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, зобов»язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
ОСОБА_2 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ОСОБА_2 ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, що належать відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України, не виконала належним чином взятого на себе зобов'язання, суд приходить до висновку, що сума заборгованості за кредитом та відсотками на суму 24568, 04 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому суд не погоджується із позицією відповідача про безпідставне нарахування відсотків у розмірі вказаному позивачем через не підписання нею довідки про тарифи, оскільки умови договору в цій частині є дійсними, договір є укладений у порядку, встановленому ст.ст. 509 ч.1, 639 ч.2, 634, 207 ЦК України, частково виконувався позивачем. Щодо позовної давності в частині стягнення відсотків, то суд враховує, що останній платіж за кредитним договором здійснено 20.05.2014 року в сумі 300 грн., позовну давність перервано на підставі ст. 264 ЦК України, тому перебіг строку позовної давності розпочався з 21.05.2014 року, позивач звернувся до суду із позовом 06.01.2017 року, тобто в межах загальної позовної давності, встановленої законодавством.
Також суд не бере до уваги розрахунок нарахування відсотків відповідачкою, оскільки, як вбачається із розрахунку заборгованості позивача, їх розмір неодноразово змінювався банком в сторону збільшення, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача пені та комісій на загальну суму 3000 грн., суд виходить із аналізу розрахунку заборгованості, у якому вказано про нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань відповідно до встановленої ставки на суму 3000 грн. та виписок по рахунку, у якому відображено суму комісій за отримання готівкових коштів на суму 566,49 грн., які не включені до розрахунку, та вважає, що за своєю правовою природою заявлена позивачем сума «комісії та пені» (як в позові) є саме пенею.
Відповідно до ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
ОСОБА_2 із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1, 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Відповідачем надано до матеріалів справи заяву про застосуванням строків позовної давності із посилання на те, що збільшення строку позовної давності в даній справі не відбулось, так як нею не підписувались Умови та правила, якими такі строки були продовжені.
Дані про збільшення строку позовної давності до вимог банку по поверненню кредиту, відсотків, пені, штрафів, інших виплат до 50 років відображені у п. 1.1.7.31 Умов та правил, які, однак, не містять підпису позичальника.
Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови і правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ятдесят років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки вони не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Крім того, у анкеті-заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.
У зв'язку із цим доводи позичальника про неознайомлення його з Умови і правилами надання банківських послуг не суд не може визнавати необґрунтованими. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у справі, яка розглядається застосовується спеціальна річна позовна давність до вимог про стягнення неустойки. Оскільки позивач звернувся із позовом 06.01.2017 року, пеня підлягає стягненню за період з 06.01.2016 по 06.01.2017 року тобто у сумі 1100 грн. = 3000 грн.-1900 грн.
Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, що висловлена у постанові № 6-16цс15 від 11.03.2015 року, є обов'язковою для застосування відповідно до ст. 360-7 ЦПК України та відстав відступати від неї суд не вбачає.
Суд не погоджується із позицією відповідача щодо застосування до спірних відносин положень ст. ст. 161 ч.2 та 551 ч.3 ЦК України, оскільки відсотки за користування кредитом не є збитками, у розумінні цієї статті, а винагородою банку за користування боржником кредитними коштами, та можливості зменшення розміру пені/ звільнення від її оплати, оскільки таке зменшення здійснюється лише у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, чого не встановлено в ході розгляду справи. Крім того умови п. 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг щодо права банку призупинити розрахунки по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення вказаних порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком долі суд розцінює як право, а не обв»язок банку та не може визначатись як підстава для збільшення розміру існуючої заборгованості.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача штрафів 500,00 грн. - фіксована частина), 1378,40 грн. - (процентна складова), суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом даної норми, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
ОСОБА_2 банку пеня за несвоєчасне погашення заборгованості складається зі пені нарахованої за кожен день прострочення кредиту та пені нарахованої один раз на місяць в розмірі 1% від заборгованості. При порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від ціни позову та прострочених процентів та комісій (п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг). Банком нараховано 1378,40 грн. пені та штрафи - 500 грн. яка складає 5% від 27586,04 грн. - сума заборгованості разом із пенею, яка підлягає стягненню з відповідача.
Тобто, аналізуючи дані умови та розрахунок заборгованості за кредитом судом встановлено, що за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором банком одночасно нараховано пеню та штраф. Крім того позивачем всупереч положенням ч.2 ст. 550 ЦК України при розрахунку відсоткової частини штрафу включено розмір пені (неустойки).
Таким чином банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України та ч.3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, та нараховано відсотки на неустойку, а зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Таким чином суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість по кредиту на загальну суму 25 668,04 грн.
Крім того, з відповідача, в силу ст. 88 ЦПК України, необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати, понесені ним при подачі позовної заяви до суду (а.с.1, 52), в розмірі 1600 грн.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити відповідно до вказаних вище підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 61 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 207, 258, 264, 267, 526, 527, 530, 549, 550 ч.2, 599, 610, 612, 614, 625, 634, 1048, 1054, 1050, 1055 ЦК України, керуючись ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 88, 158 ч.2, 197 ч.2, 209, 210, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_1), зареєстрованої та проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО 305299) загальну заборгованість по кредитному договору б/н від 25.06.2012 року станом на 30.11.2016 року в сумі 25 668 (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 04 коп., що складається з: 2 795 (дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять) грн. 65 коп. - заборгованість за кредитом; 21 772 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн. 39 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 100 (одна тисяча сто) грн. - заборгованість за пенею, а також суму судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.
В решті позову - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя