Запорізької області
02.04.07 Справа № 22/109/07
Суддя
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод», (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2),
до відповідача: Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя, (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 33),
про стягнення суми 8259,77 грн.
Суддя Скиданова Ю.О.
Представники сторін:
від позивача: Мальчев В.С. -довіреність №4949 від 25.12.2006 р.;
від відповідача: Бойко А.В. -довіреність б/н від 14.03.2006 р..
23.02.2007 р. до господарського суду Запорізької області звернулося відкрите акціонерне товариство “Запорізький електровозоремонтний завод» (надалі позивач або ВАТ “Запорізький електровозоремонтний завод) з позовною заявою до Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя ( надалі відповідач або Шевченківський РВК м. Запоріжжя) про стягнення 8259,77 грн. заборгованості.
23.02.2007 р. порушено провадження у справі №22/109/07, судове засідання призначено на 02.04.2007 р..
У судовому засіданні 02.04.2007 р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частину рішення (за згодою представників сторін).
За клопотанням сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги ст. 161 ЦК УРСР, ст. ст.525, 526 ЦК України, 193 ГК України та підтримує їх з підстав, що викладені в позовній заяві, пояснив суду, що між сторонами 04.01.1993 р. було укладено договір №20, відповідно до п. 8 якого відповідач зобов'язаний приймати участь в загальних витратах позивача з управління, експлуатації та поточного ремонту, а також сплачувати комунальні послуги. У зв'язку з неналежним виконанням Шевченківським районним військовим комісаріатом м. Запоріжжя зобов'язань взятих на себе за договором, 15.04.2003 р. позивач звернувся до останнього з претензією №1030/144 про сплату заборгованості договором у сумі 11045,79 грн.. Зазначена претензія визнана відповідачем у листі від 21.04.2003 р.. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя зобов'язано Шевченківський РВ ДВС м. Запоріжжя відкрити виконавче провадження по стягненню заборгованості з відповідача у сумі 11045,79 грн. на підставі вищезазначеної претензії відповідно до ст. 8 ГПК України. На протязі тривалого часу визнана претензія знаходилася на примусовому виконанні у ДВС Шевченківського району м. Запоріжжя, сума заборгованості стягнута у примусовому подяку частково, таким чином на час звернення з позовною заявою до господарського суду сума боргу складає 8259,77 грн. З зв'язку зі зміною законодавства, а саме ст. 8 ГПК України та наявності заборгованості відповідача у розмірі 8259,77 грн., ВАТ “Запорізький електровозоремонтний завод» було змушено звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.04.2007 р. визнав позовні вимоги у повному обсязі, пояснив, що у відповідача відсутня можливість добровільно погасити заборгованість перед позивачем, оскільки відсутнє достатнє державне фінансування.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд встановив, що 04.01.1993 р. між відкритим акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод» та Шевченківським районним військовим комісаріатом м. Запоріжжя укладено договір №20 оренди нежитлового приміщення (надалі договір). Відповідно до п. 8 якого відповідач зобов'язався окрім сплати орендної плати, приймати участь в загальних витратах позивача з управління, експлуатації та поточного ремонту, а також сплачувати комунальні послуги.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач виконував свої зобов'язання за договором не належним чином у зв'язку з чим 15.04.2003 р. позивачем було направлено претензію №1030/144, яка визнана відповідачем, що підтверджується листом від 21.04.2003 р..
В матеріалах справи міститься рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, яким зобов'язано Шевченківський РВ ДВС м. Запоріжжя відкрити виконавче провадження на основі претензії на безспірне списання з боржника Шевченківського районного воєнного комісаріату суми11045,79 грн. на користь відкритого акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод».
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін вищезазначена претензія була неодноразово на виконанні, однак остаточно суму заборгованості з відповідача так і не було стягнуто, оскільки постановою №1058/16-5 від 27.11.2006 р. встановлено, що згідності ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» претензія не відноситься до переліку виконавчих документів за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, у зв'язку з чим постанову про відкриття виконавчого провадження №1058/16 від 22.09.2006 р. скасовано.
Представником позивача надано для залучення до матеріалів справи підписаний сторонами акт звіряння взаємних розрахунків згідно якого станом на 30.03.2007 р. за Шевченківським районним військовим комісаріатом м. Запоріжжя перед ВАТ “Запорізький електровозоремонтим заводом» рахується заборгованість у сумі 8259,77 грн..
За своєю правовою природою правовідносини сторін є господарськими.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчиняти певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахування особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею ст. 193 ГК України, зокрема п.п. 1,7 встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов'язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.
Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги матеріали справи та пояснення сторін, суд вирішив вимогу позивача про стягнення 8259,77 грн. заборгованості задовольнити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача оскільки спір доведено до суду з його вини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя (69068, м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, 33, р/р №371161060003009 в УДК у Запорізькій обл., МФО 813015, код ЄДРПОУ 09846164) на користь відкритого акціонерного товариства “Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, р/р 26007000389 в Запорізькому відділенні ДФ АБ “Експрес-Банк» м. Запоріжжя, МФО 306964, код ЄДРПОУ 01056273) 8259,77 грн. основного боргу, 102,00 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.04.2007 р..
Суддя Ю.О. Скиданова