Запорізької області
15.03.07 Справа № 22/58/07
Суддя
За позовом: комунального підприємства “Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61),
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
про спонукання відповідача до підписання актів приймання-передачі виконаних робіт
Суддя Скиданова Ю.О.
Представники сторін:
від позивача - Гриценко О.І. -довіреність №9223 від 17.11.2006 р.
від відповідача -Морозов В.С. -довіреність №168 від 19.09.2006 р.
Заявлений позов про спонукання відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» підписати з комунальним підприємством “Водоканал» акт №В2-000012/5 приймання-передачі робіт (послуг) від 15.10.2003 р. та акт №В2-000012/6 приймання-передачі робіт (послуг) від 16.10.2003 р..
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.01.2007 р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 22/58/07, розгляд якої призначено на 14.02.2007 р..
Ухвалою від 14.02.2007 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи судом відкладено на 15.03.2007 р.
У судовому засіданні 15.03.2007 р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частину рішення (за згодою представників сторін).
Сторони подали клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу, яке судом задоволено.
Позов ґрунтується на положеннях п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п.4 Прикінцевих положень ГК України, главі 28 ЦК УССР, ст.ст. 42-44, 154 ЦК УССР, ч.1 ст. 545 ЦК України та ч.8 ст. 193 ГК України і мотивується наступним: 15, 16 жовтня 2003 р. структурним підрозділом позивача на підставі листа комбінату комунальних послуг ВАТ “Запоріжжяобленерго» №1519 від 14.10.2003 р. були надані автопослуги структурному підрозділу відповідача. Надані автопослуги полягали в наданні автомобіля Татра-815 та виконанні землерийних робіт, що підтверджується -подорожніми листами №750164 від 15.10.2003 р. та №750244 від 16.10.2003 р., та талонами замовника загальну на суму 715,60 грн.. На думку позивача між сторонами укладено договір про надання послуг, що є різновидом договору підряду, який укладено у простій письмовій формі, тобто у відповідь на отриманий лист відповідача було скоєно дію, яка свідчить про прийняття пропозиції укласти договір. В адресу комбінату комунальних послуг ВАТ “Запоріжжяобленерго» 09.02.2004 р. позивачем було направлено для підписання акт №В2-000012/5 приймання-передачі робіт (послуг) від 15.10.2003 р. та акт №В2-000012/6 приймання передачі робіт (послуг) від 16.10.2003 р., які відповідачем не підписані та не повернуті в адресу позивача, у зв'язку з чим останній просить суд понудити відповідача підписати зазначені акти приймання-передачі робіт (послуг) наданих 15,16 жовтня 2003 р..
Відповідач не погодився із вимогами позивача, виклав свою правову позицію у представленому суду письмовому відзиві (вих. № 56юр від 13.12.2007 р.). Заперечуючи необхідність підписання спірних актів, відповідач, зазначив наступне: за своєю правовою природою надання послуг є різновидом договору підряду, а тому на нього в повному обсягу розповсюджуються положення глави 28 ЦК УССР ( договір підряду). Як вбачається зі ст. 334 ЦК УССР встановлено, що одним з суттєвих умов договору підряду є домовленість сторін про вартість робіт. Посилання позивача на те, що послуги були надані комбінату комунальних послуг ВАТ “Запоріжжяобленерго» на підставі листа №1519 від 14.10.2003 р., відповідач вважає необґрунтованими, оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості по всім суттєвим умовам, які передбачені для договору підряду, тому відповідно до ст. 153 ЦК УССР, договір підряду є неукладеним. Окрім того відповідач спростовує посилання позивача на той факт, що виконання робіт було узгоджено з уповноваженимпредставником ВАТ “Запоріжжяобленерго». На підставі викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні заявлених вимог.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, вислухавши представників сторін, суд вважає заявлені позивачем вимоги такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що листом №1519 від 14.10.2003 р. до комунального підприємства “Водоканал» звернувся комбінат комунальних послуг ВАТ “Запоріжжяобленерго» в особі директора Брижань В.Н., в якому останній просив позивача для усунення течії на мережах водопроводу, надати землерийну техніку типу “UDSK» на 15.10.2003 р. на одну зміну, оплату гарантовано.
В матеріалах справи містяться копії талону замовника від 15.10.2003 р. серія 02ААМ №943577, та талону замовника від 16.10.2003 р. серія 02ААМ №943587 (оригінали яких суд оглянув у судовому засіданні), в графі яких як замовника зазначено ККП ВАТ “Запоріжжяобленерго» та міститься підпис начальника ВКЦ Погосова С.Н.. Позивач, як на доказ погодження з відповідачем ціни послуг посилається на підпис начальника ВКЦ Погосова С.Н.. Відповідач заперечує проти зазначеного твердження, оскільки підприємством відповідача не надано начальнику ВКЦ повноважень, щодо погодження ціни, а тим паче укладання договорів.
Позивачем представлено для огляду оригінали та надані копії у матеріали справи подорожніх листів № 750164 від 15.10.2003 р. та №750244 від 16.10.2003 р., з яких вбачається, що КП “Водоканал» виконано землерийні роботи, які прийняті начальником ВКЦ Погосовим С.Н..
05.02.2004 р. КП “Водоканал» на адресу ККУ ВАТ “Запоріжжяобленерго» з супровідним листом направлено для підписання акти приймання-передачі №В2-000012/5 від 15.10.2003 р. та №В2-000012/5 від 16.10.2003 р. за надані послуги. Зазначені акти відповідачем не підписані, на адресу позивача не повернуті.
Мотивуючи позов, позивач вказує на те, що між сторонами склалися договірні відносини, шляхом обміну листами, окрім того факт укладання договору підтверджується тим, що роботи були фактично виконані на користь відповідача та прийняті його повноважною особою, тому останній зобов'язаний підписати з КП “Водоканал» акти прийому-передачі робіт (послуг). Зазначені доводи позивача спростовуються наступним.
На момент виникнення між сторонами відносин діяв Цивільний кодекс УРСР(1963 р.).
Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР, цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР та Української РСР, а також з дій громадян та організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу їх загальних начал та розуміння цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до п.5 ч.2 Кодексу цивільні права та обов'язки виникають в наслідок інших дій громадян та організацій.
Відповідно до статей 151 та 154 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.
Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди (с. 153 ЦК УРСР).
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Згідно ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні умови містяться в ст.ст. 207, 208 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Крім того ЦК України який є чинним на цей час, передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч 1. ст. 202 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно ст. 11 ЦК України, чинної з 01.01.2004 року цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, при цьому, надання доказів покладається на сторін та інших учасників господарського процесу.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд встановив, що листом №1519 від 14.10.2003 р. відповідач звернувся до позивача з проханням надати йому землерийну техніку на 15.10.2003 р. на одну зміну. При цьому, відповідач не зазначив об'єм та перелік робіт які необхідно виконати. Як на доказ погодження сторонами об'єму, переліку та вартості робіт позивач посилається на подорожні листи №750164 від 15.10.2003 р. та №750244 від 16.10.2003 р. та талони замовника серія 02ААМ№943577 від 15.10.2003 р. , серія 02ААМ №943587 від 16.10.2003 р..
З вище зазначених документів суд не може зробити висновок про те, що сторони дійшли згоди щодо переліку робіт та їх вартості, оскільки позивач не надав суду належних доказів того, що начальник ВКЦ Погосов С.М. мав повноваження, щодо укладення договорів. Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами не був укладений будь-який договір на будь-яких умовах.
Зі змісту позовної заяви, пояснень, наданих позивачем в судових засіданнях, суд не вбачає правових підстав для спонукання відповідача до підписання актів приймання-передачі робіт (послуг).
За таких обставин, позов про спонукання ВАТ “Запоріжжяобленерго» підписати з КП “Водоканал» акти приймання-передачі робіт (послуг) №В2-000012/5 від 15.10.2003 р. та №В2-000012/6 від 16.10.2003 р., із заявлених підстав задоволенню не підлягає.
Державне мито у сумі 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 16.04.2007 р.
Суддя Ю.О. Скиданова