нп 2/490/3686/2017 Справа № 490/1062/17
Центральний районний суд м. Миколаєва
04 квітня 2017 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Гуденко О.А.
при секретарі - Кваша С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та моральної шкоди,-
06.02.2017 року позивач звернувся до суду з наданням позовної заяви до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та моральної шкоди. В обґрунтування вимог посилається на те, що з 19.11.2014 р. працює на ДП «СЗ ім.61 Комунара», і з лютого 2015 року відповідач не виплачує заробітну плату. Посилаючись на викладене, просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 63 165,86 грн., компенсацію як втрати частини заробітної плати у сумі 7142,13 грн. та моральної шкоди у сумі 7000,00 грн.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою суду справу розглянуто у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, в порядку заочного розгляду.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, з 19.11.2017 року ОСОБА_1 перебуває з ДП «СЗ ім.61 Комунара» у трудових відносинах на посаді групового механіка.
Відповідно до довідки про заборгованість по заробітній платі, сума заборгованості ОСОБА_1 за період роботи з лютого 2015 року по грудень 2016 року становить 63 165,86 грн.
Згідно ч.1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Як передбачає ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
В силу ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ст. 3 Закону України, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
На час розгляду справи заборгованість по заробітній платі відповідачем не погашена. Суд погоджується з розрахунком позивача щодо суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Стаття 2371 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи: характер порушення прав позивачки, тяжкість і істотність вимушених змін у житті після незаконного звільнення та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, та вважає за справедливою компенсацію моральної шкоди у розмірі 500 грн., яка підлягає стягненню на її користь з відповідача.
За такого, керуючись ст. 8, 43 Конституції України, ст. ст. 21, 24, 32 Закону України « Про оплату праці», ст. 116,117 КЗпП України, суд приходить до висновку, що вимоги позову обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України,з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та моральної шкоди - задовольнити частково
Стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 63 165 грн. 86 коп., компенсацію як втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 7142 грн. 13 коп. та моральну шкоду у сумі 500 грн. 00 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана відповідачем до суду протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення суду.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО