Справа № 127/5286/17
Провадження № 2-а/127/369/17
10 квітня 2017 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В. розглянувши у скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Вінниця про оскарження дій та зобов'язання вчинити певні дії
13.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про оскарження дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці по неврахуванню при визначенні йому пенсії державного службовця «інших виплат», зазначених в довідці про складові заробітної плати від 19.12.2016 року №01.01-71/8255; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці здійснити з 14.03.2014 року перерахунок та виплату пенсії як державного службовця ОСОБА_1 з урахуванням до заробітку для обчислення пенсії суми індексації заробітної плати, премій, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення («інші виплати»), зазначені в довідці про складові заробітної плати від 19.12.2016 року №01.01-71/8255, згідно Закону України «Про державну службу», в редакції чинній на момент призначення пенсії.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 14.03.2014 року йому призначено пенсію державного службовця. Позивач звернувся до відповідача із заявою про складові заробітної плати, які були враховані при призначенні пенсії, на яку отримав відповідь 16.01.2017 року та 20.02.2017 року, в яких відповідач зазначив, що Закон України «Про державну службу» №323 від 16.12.1993 року втратив чинність, в т.ч. ст.37-1, якою було встановлено порядок та умови перерахунку пенсій державним службовцям, вказав, що постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 19.12.2015 року виключено п.4 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000 року, яким було визначено механізм обчислення заробітку при перерахунку пенсії. В листі від 20.02.2017 року відповідач навів складові заробітку, які було використано при обчисленні пенсії, серед яких відсутні суми індексації заробітної плати, премій, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення («інші виплати»).
Позивач вважає такі дії Управління неправомірними, свої права порушеними, що і стало підставою для звернення з адміністративним позовом до суду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.03.2017 року відкрито скорочене провадження по даній справі.
Представником відповідача 03.04.2017 року подано заперечення на зазначений позов, відповідно до якого відповідач не визнає вимог позивача, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову вказавши в запереченнях, що відповідно до п.5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 02.03.2015 року з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким, зокрема, призначаються, пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», таким чином скасовано норми, які регулювали питання пенсійного забезпечення осіб, на яких поширювалася дія цього Закону. Зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 856 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», виплати, які просить врахувати позивач не передбачені, а тому і не включаються до заробітної плати. Матеріальна допомога, як структура заробітної плати, не передбачена і ст. 2 Закону України «Про оплату праці», яка визначає структуру заробітної плати, оскільки вона носить разовий характер та не є складовою заробітної плати в розумінні ч.2 ст.33 Закону України «Про державну службу», а сам факт утримання із суми допомоги збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою для її включення до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця.
Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, прихожу до наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.06.2012 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м. Вінниці та отримував пенсію згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перераховану згідно Закону України «Про державну службу» з 14.03.2014 року згідно поданої заяви.
06.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію які були враховані складові заробітної плати, при призначенні йому пенсії як державного службовця, та надання розрахунку пенсії (а.с.13)
Як вбачається з відповіді відповідача від 20.02.2017 року за №30/Г-2, при визначені заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, було застосовано лише оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років, премії та надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за 24 місяці (березень 2012 року - лютий 2014 року) (а.с.15).
Разом з тим, як вбачається з довідок, виданих Вінницькою обласною державною адміністрацією, 07.04.2014 року за №01.01-71/1777 та 19.12.2016 року за №01.01-71/8255 про складові заробітної плати ОСОБА_1, позивачу за період з 01 березня 2012 року по 28 лютого 2014 року було нараховано та виплачено інші виплати: індексація та матеріальна допомога. На всі виплати, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.10-12).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції станом на час призначення пенсії позивачу) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про державу службу» (в редакції, яка діяла на момент призначення пенсійного забезпечення позивачу), заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 2 Закону України, «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, де основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до п.2.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 13 січня 2004 року № 5, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом).
Згідно з приписами ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (ч.1 ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року).
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати, згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати.
Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, оскільки є додатковою заробітною платою та грошовим доходом населення, який згідно зі статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 враховуються при обчисленні пенсій.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії, однак із змісту статті 40 цього Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170 надано вичерпний перелік видів оплати праці та інших видів, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії, при цьому матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація до зазначеного переліку не входить.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Таким чином, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація входять до системи оплати праці державного службовця.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 14.05.2013 року в справі № 21-125а13 та 28.05.2013р. у справі №21-97а13, які з врахуванням вимог статті 244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В силу п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 у разі неприйняття до 01 червня Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Разом з тим, передбачені п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 норми щодо скасування з 01 червня 2015 року норм пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до спеціальних законів, в тому числі Закону України «Про державну службу» свідчить про те, що з 01 червня 2015 року не здійснюється призначення пенсій відповідно до спеціального законодавства.
При цьому, викладені положення п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення, в зв'язку з чим скасування порядку нарахування пенсій за спеціальними законами з 01 червня 2015 року та подальше призначення таких пенсій на загальних підставах, не впливає на можливість проведення перерахунку пенсії, призначеної раніше у відповідності до діючих на час її призначення норм Закону України «Про державну службу».
Таким чином, оскільки позивачу призначено пенсію на підставі діючого на той час Закону України «Про державну службу» в редакції від 02 березня 2014 року, відповідач безпідставно не врахував до складових заробітної плати позивача ОСОБА_1 «інші виплати»: індексацію та матеріальну допомогу, які відображені у відповідних довідках Вінницької обласної державної адміністрації, посилання відповідача на норми п.5 Прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213, є неправомірним, оскільки вони не регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, відповідачем не доведена правомірність прийнятого ним рішення щодо не врахування при призначенні позивачу пенсії державного службовця розміру інших виплат.
Отже, перерахунок пенсії позивачу слід провести відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», яка діяла на час виходу позивач на пенсію, відповідно до якої перерахунок має бути проведено виходячи з відсоткового розміру раніше призначеної позивачу пенсії.
На підставі всього викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в перерахунку пенсії з включенням «інших виплат»: індексації та матеріальної допомоги, відтак такі дії відповідача слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням цих сум.
Стосовно періоду, з якого підлягає захисту порушене право позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
На підставі зазначених норм ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.04.2017 року позовні вимоги за період з 14.03.2014 року по 12.09.2016 року залишено без розгляду, тому права позивача підлягають захисту з 13.09.2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.
На підставі викладеного, керуючись ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції станом на час призначення пенсії позивачу), ст.ст.2, 5-11, 69-72, 99-100, 158-163, 183-2, 254 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці по неврахуванню при визначенні пенсії державного службовця ОСОБА_1 «інших виплат»: індексації та матеріальної допомоги.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці провести перерахунок пенсії державного службовця ОСОБА_1 з 13.09.2016 року, включивши до складу заробітної плати, з якої проводиться нарахування пенсії, суми інших виплат: індексації та матеріальної допомоги.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів після її проголошення через Вінницький міський суд. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: