2/130/189/2017
130/2981/16-ц
"18" квітня 2017 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
у складі: головуючого - судді Верніка В.М.
із участю : - секретаря Українця П.І.,
- позивача ОСОБА_1,
- представника позивача - адвоката Чаленко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення особи права користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 16.12.2016 року звернулася до Жмеринського міськрайонного суду з цим позовом, вказавши, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 19.11.1996 року приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області Драчевською Л.О. та зареєстрованого в реєстрі за №2139 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 02.02.2012 року державним нотаріусом Жмеринської районної нотаріальної контори Вінницької області Суською С.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2-80. Рішенням виконкому Браїлівської селищної ради від 16.03.2015 року "Про перенумерацію житлових будинків в смт.Браїлів" номер її будинку був змінений з 38 на 32 та розпорядженням Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області від 16.02.2016 року АДРЕСА_1. 16.06.1995 року вона уклала шлюб з відповідачем по справі ОСОБА_3 та останній 26.11.1996 року, будучи її чоловіком, зареєструвався у належному їй будинку за адресою: АДРЕСА_1. Під час шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, проте спільне життя з відповідачем не склалось та рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 30.10.2014 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Вказала, що відповідач проживає окремо від сім'ї з 06.12.2015 року, а саме з часу спричинення їй тілесних ушкоджень та реальної погрози її вбити, по факту якої відносно нього було відкрите кримінальне провадження №12015020130001036 за ч.1 ст.129 КК України. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 31.03.2016 року кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.129 КК України було закрито на підставі її відмови від обвинувачення у формі приватного обвинувачення. Зазначила, що вона направляла відповідачу листа про зняття його з реєстрації, але він відмовлявся отримувати його, у зв'язку з чим їй повернувся лист "за відмовою адресата від одержання". Відповідач, незважаючи на те, що понад рік не проживає у її будинку, не бажає добровільно знятись з реєстрації, що має негативні наслідки для неї, бо вона не може оформити субсидію на комунальні послуги, позаяк розрахунок доходів сім'ї здійснюється з урахування всіх громадян, зареєстрованих за даною адресою; також вона не бажає, щоб людина яка здійснила замах на її життя, була зареєстрована у її будинку та мала право на користування ним. Просила визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Чаленко Н.В. підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомили, що відповідач ОСОБА_3, який є колишнім чоловіком позивача ОСОБА_1, 16.12.2015 року виїхав з належного особисто позивачу житлового будинку по АДРЕСА_1, та не повертався надалі, однак, залишається зареєстрованим у ньому. Переважно перебуваючи на сезонних роботах за кордоном, він на кілька місяців приїздить до будинку своєї матері. Добровільно знятись з реєстрації у вказаному спірному будину відповідач не бажає. У будинку не проживає без поважних причин понад один рік. Просила задоволити позов.
Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку ч.5 ст.74 ЦПК України за зареєстрованим місцем його проживання (а.с.32-33), вдруге не з'явився в судове засідання, причин своєї повторної неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи заперечень проти позову суду не представив.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про можливість постановлення рішення в порядку заочного розгляду справи, так як відповідно до вимог ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що з відповідачем ОСОБА_3 .її дочка - позивач ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано у жовтні 2014 року. Після цього до грудня 2015 року відповідач іще проживав у одномубудинку з позивачем, однак, вчинивши щодо позивача кримінальне правопорушення, він з 06.12.2015 року не проживає у будинку, що належить її дочці на праві особистої власності. З того часу відповідач постійно проживає у будинку своєї матері по АДРЕСА_2. Відповідач зловживає алкогольними напоями. Бачила його останній раз влітку минулого року випадково на вулиці. За весь час своєї відсутності в спірному будинку відповідач лише двічі заходив до дітей, таруючи їм дрібні подарунки. Будь-яких скарг щодо перешкод у спілкуванні з дітьми та щодо своє відсутності в будинку він не висловлював.
Від допиту свідка ОСОБА_8 сторона позивача в судовому засіданні відмовіились.
Заслухавши пояснення позивача, її представника, свідка, вивчивши позовну заяву, дослідивши докази, суд доходить наступного.
У відповідності до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним.
Відповідно до вимог ч.1 ст.317 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.1,2,7 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Пунктом 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" передбачено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Так, із копій договору дарування, посвідченого 19.11.1996 року приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Вінницької області, зареєстрованого в реєстрі за №2139 (а.с.8) та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 02.02.2012 року державним нотаріусом Жмеринської районної нотаріальної контори Вінницької області Суською С.В., зареєстрованого в органі БТІ (а.с.9-10), з копії свідоцтва про справо на спадщину за заповітом від 02.02.2012 року та витягу з державного реєстру прав на нерухоиме майно від 13.02.2012 року (а.с.9,10) вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником 2/3 частин та 1/3 частини будинку АДРЕСА_1, тобто одноособовим власником останнього.
Згідно копій виписки з рішення засідання виконавчого комітету Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області про перенумерацію житлових будинків в смт.Браїлів по вулицях Ульянова, Суворова, Леніна від 16.03.2015 року (а.с.11) та розпорядження №9 Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області про перейменування вулиць, провулків, тупиків на території Браїлівської селищної ради (смт.Браїлів, селище Браїлів, село Сьомаки) (а.с.12) номер будинку позивача було змінено АДРЕСА_1.
Згідно довідки №02-19/763 від 16.12.2016 року Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області (а.с.13) та витягу з Будинкової книги ТОМ «22» від 22.04.1996 року по 26.09.1997 року (а.с.14-16) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, був зареєстрований 26.11.1996 року за адресою: АДРЕСА_1 та в період з 4 квітня 2016 року по даний час жодних реєстраційних дій місця реєстрації по даній особі виконавчий комітет селищної ради не здійснював та відомостей про його місце проживання та місця реєстрації, їм невідома.
З акту обстеження місця проживання від 13.12.2016 року, складеного комісією в складі депутатів Браїлівської селищної ради ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та засвідченого підписами свідків: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с.17) при перевірці місця проживання ОСОБА_1 1977 року народження, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1, встановлено, що за вказаною адресою у будинку зареєстровані та проживають заявник ОСОБА_1 та донька ОСОБА_6, 2009 року народження, також в даному будинку зареєстрований, але переважно не проживає син позивача - ОСОБА_6, 1997 року; також в даному будинку зареєстрований, але не проживає з грудня 2015 року колишній чоловік ОСОБА_3, 1973 року народження.
Згідно копії рішень Жмеринського міськрайонного суду від 30.10.2014 року, 13.01.2016 року та від 14.01.2016 року (а.с.18-21) вбачається, що шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було розірвано та з останнього на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно копії ухвали Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 31.03.2016 року (а.с.22) закрито кримінальне провадження №1-кп/130/60/2016 (130/152/16-к), внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020130001036 від 07.12.2015 року відносно ОСОБА_3, за обвинуваченням у вчиненні злочину за ч.1 ст.129 КК України.
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.
Враховуючи наведене та вимоги діючого законодавства, а також те, що позивач, як власник нерухомого майна має право вимагати усунення відповідних перешкод шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, наразі відповідач ОСОБА_3 не є власником даного житлового приміщення, а також фактично відсутній у зазначеному будинку терміном понад один рік, поважності причин чого суду ніким не повідомлено та не доведено відповідачем ні в який спосіб, сукупність встановлених обставин визначає застережені законом підстави визнання відповідача ОСОБА_3 особою, яка втратила право користування спірним будинковолодінням, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до вимог ч.1 та п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на правову допомогу.
Згідно ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Тому з позивача на користь відповідача слід стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн. стосовно консультації та підготовки поовної заяви згідно представленого розрахунку витраченого часу, в межах суми сплаченого гонорару за представленою квитанцією №53 від 05.12.2016 року (а.с.26), враховуючи також участь адвоката Чаленко Н.В., яка згідно укладеного письмового договору від 05.12.2016 року надавала правову допомогу позивачу ОСОБА_1, упродовж однієї повної години судового засідання від 18.04.2017 року (640 грн. х 1 год.), а також з урахуванням постановлення рішення в інтересах позивача стягненню на його користь з відповідача підлягають документально підтверджені судові витрати із сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (а.с.1).
Враховуючи викладене, керуючись ст.41 Конституції України, ст.317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.5, 8, 15, 57, 60, 61, 169, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, особою, яка втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_9, мешканки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1491 (одну тисячу чотириста дев'яносто одну) гривню 20 копійок судових витрат.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку його оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, Апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.
Суддя Вернік В.М.