АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа №33/796/952/2017 Постанова винесена суддею Дячук С.І.
Категорія: ч 1 ст. 130 КУпАП Суддя в суді апел. інст. Кепкал Л.І.
21 квітня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - Коваленко Д.Л. на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Тернопільської області, українця, громадянина України, пенсіонера, проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.
Згідно постанови, 02 листопада 2016 р. о 01:02 год. ОСОБА_3, рухаючись по вул. Велика Кільцева, 12-в, керував автомобілем «AUDI», державний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.130 КпАП України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 - адвокат Коваленко Д.Л. не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 27.12.2067 р., як прийняту з порушенням вимог ст.ст. 268, 254 КУпАП, а провадження у справі закрити, у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності та звільнити ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
В доводах апеляційної скарги адвокат вказує, що представником патрульної служби протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому невірно зазначено адресу проживання ОСОБА_3, що в подальшому зумовило істотне порушення його прав; відсутній підпис апелянта чи позначка про відмову від підпису щодо його ознайомлення з належними правами та обов'язками, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП; апелянту не була надана копія протоколу про адміністративне правопорушення, при цьому не зазначено, що він відмовився від неї.
Крім того, адвокат вказує, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, особу правопорушника було встановлено на основі посвідчення водія НОМЕР_2, проте, цей документ вже на той час був недійсним, адже на даний час ОСОБА_3 користується іншим посвідченням водія. З наведеного, на думку адвоката, випливає припущення, що невідома особа видала себе за ОСОБА_3, і надала його посвідчення.
Окрім того, апелянт вказує, що через неправильне зазначення в протоколі адресу ОСОБА_3, останній не був повідомлений судом про розгляд справи, і зміг дізнатись про результати розгляду лише 02.03.2017 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Коваленка Д.Л., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення працівника поліції ОСОБА_5, вивчивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд повно та всебічно дослідив обставини вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, а тому висновок, викладений в постанові суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених у постанові обставин, є правильним.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказом у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису та інше.
Доказом вчинення ОСОБА_3 зазначеного адміністративного правопорушення є дані, зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному уповноваженою на те особою (а.с. 1), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.4,5), які підтвердили свою присутність під час проходження ОСОБА_3 перевірки для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», результат якого показав 0,78 %; чеком до приладу Драгер з аналогічним результатом (а.с. 3), розпискою про тимчасове затримання транспортного засобу (а.с. 6), відповідно до якої ОСОБА_3 було відсторонено від керування транспортним засобом, чим дотримано вимоги ст.266 КУпАП.
У відповідності до ст. 252 КУпАП, вказаним доказам по справі судом першої інстанції надана належна оцінка.
Більш того, судом апеляційної інстанції було допитано працівника патрульної поліції ОСОБА_5, який суду пояснив, що патрулюючи в ніч з 01.11.2016 року на 02.11.2016 року в екіпажі 0851 разом з ОСОБА_8 був виявлений автомобіль «AUDI», державний номерний знак НОМЕР_1, який стояв в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та побачивши службовий автомобіль почав маневр не увімкнувши світловий покажчик повороту. Було вирішено зупинити водія вказаного транспортного засобу. Під час перевірки документів виникла підозра, що водій керував автомобілем в нетверезому стані. Зі згоди водія в присутності двох свідків водій пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, який показав позитивний результат 0,78%.
Під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, водій пред'явив посвідчення водія, яке було перевірено за допомогою бази НАІС, і було встановлено, що у водія ОСОБА_3 є ще одне посвідчення водія, окрім того, яке він пред'являв, і останнє посвідчення видано в Івано -Франківську.
Від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення та від отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_3 відмовився, пояснивши тим, що він раніше служив в органах МВС, тому працівники поліції не мають морального права складати на нього протокол про адміністративне правопорушення.
Крім того, судом апеляційної інстанції було витребувано з управління патрульної поліції відеозапис нагрудного реєстратора інспектора роти 8 батальйону №4 УПП у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_5 при перегляді якого під час апеляційного розгляду справи було встановлено дотримання працівниками поліції на місці зупинки вимог Інструкції про виявлення у водіїв транспортного засобу ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якими огляд на місці зупинки проводився з використанням спеціальних технічних засобів в присутності свідків.
Цим відеозаписом спростовані доводи апеляційної скарги про іншу особу, яка скористалась вже недійсним посвідченням водія та представилась ОСОБА_3
Всі наведені докази у справі є належними та допустимими і в своїй сукупності свідчать про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні п. 2.9 а ПДР України та як наслідок вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено право ОСОБА_3, передбачене ст. 268 КУпАП, зокрема, право брати участь при розгляді справи є обґрунтованими, однак не є підставою для скасування постанови суду в зв'язку з тим, що права ОСОБА_3 були повністю дотримані під час апеляційного розгляду, під час якого ОСОБА_3 мав професійного захисника, який здійснював захист останнього.
А відтак, постанова суду першої інстанції в частині визнання винуватим ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною і скасуванню не підлягає.
Що стосується накладеного на ОСОБА_3 адміністративного стягнення, то у відповідності до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують стягнення.
Цих вимог закону дотримався суд першої інстанції, а тому адміністративне стягнення на ОСОБА_3 накладене з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням конкретних обставин вчинення останнім правопорушення та особи правопорушника.
Саме з накладенням такого адміністративного стягнення на ОСОБА_3 буде реалізована мета адміністративного стягнення, визначена ст. 23 КУпАП.
Оскільки адміністративне правопорушення на ОСОБА_3 накладено в межах строку, передбаченого ст. 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення, то підстав для скасування і в цій частині постанови та закриття провадження у справі, як про те ставив питання в апеляційній скарзі захисник, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу адвоката КоваленкаД.Л. в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 27 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова Апеляційного суду м. Києва набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Л.І. Кепкал