18 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2
- ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12012110100000841 за апеляційною скаргою прокурора у провадженні ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року,
за участю сторін судового провадження
прокурора - ОСОБА_6
представника потерпілого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 200 КК України, повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури № 10.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в обвинувальному акті не викладено всі фактичні обставини, які сторона обвинувачення вважає встановленими та які повинні бути вказані для розкриття правової кваліфікації даного вчиненого діяння за відповідною нормою кримінального закону.
Також суд вказав на те, що в обвинувальному акті є посилання на потерпілого, якому кримінальним правопорушення було завдано матеріальну шкоду в розмірі 38972 459 грн., однак анкетних даних потерпілого в обвинувальному акті не вказано.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а обвинувальний акт направити на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вказує на те, що суд першої інстанції вийшов за межі ст. 314 КПК України, оскільки повинен був лише визначитись чи відповідає обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України, при цьому не вдаючись до аналізу правильності викладених всіх фактичних обставин та правової кваліфікації кримінального правопорушення.
Також апелянт зазначає, що доводи суду першої інстанції в частині відсутності анкетних даних потерпілого в обвинувальному акті є необґрунтованими, оскільки в обвинувальному акті зазначено, що потерпілим у кримінальному провадженні є юридична особа ПАТ КБ «Правекс Банк».
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та розглянувши справу в її межах, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Однак, повертаючи обвинувальний акт прокурору з підстав, зазначених в ухвалі, яка оскаржується, на думку колегії суддів, суд вийшов за межі повноважень, наданих йому кримінальним процесуальним законом в стадії підготовчого засідання, оскільки вдався до оцінки змісту обвинувального акту, висловивши припущення про те, що в обвинувальному акті не викладені всі фактичні обставини, які обвинувачення вважає встановленими, та які, на думку суду, повинні бути вказані для розкриття правильної кваліфікації даного злочинного діяння за відповідною нормою кримінального закону. При цьому, суд вказав про те, що виклад фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є ідентичними.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.
Так, кримінальним процесуальним кодексом встановлені вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, та відомості, які він має містити.
Згідно з ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9) дату та місце його складення та затвердження.
Частиною 3 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив.
При цьому, колегія суддів враховує висновок, викладений у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, відповідно до якого аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:
1) фактичних обставин кримінального правопорушення;
2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);
3) формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому...
Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувальний акт, у даному кримінальному провадженні, серед іншого, містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Згідно до положень ст.. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинуваченого акту, а обов'язок доказування обставин, передбачених ст.. 91 КПК України, згідно ст. 92 КПК України, покладається на слідчого і прокурора.
За таких обставин посилання в ухвалі суду на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_9 за викладених фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України,на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого стороною обвинувачення обвинувачується ОСОБА_9 , що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Також колегія суддів не може погодитися з висновком суду про відсутність в обвинувальному акті анкетних даних потерпілого, оскільки зі змісту обвинувального акту вбачається, що у кримінальному провадженні потерпілим та цивільним позивачем у справі є ПАТ КБ «Правекс Банк», тобто, юридична особа, представником якого по довіреності зазначений ОСОБА_7 (ас. 24).
Відповідно до журналу судового засідання, у підготовчому розгляді кримінального провадження брав участь інший представник потерпілого, повноваження якого перевірялися судом (ас. 93).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.. 291 КПК України, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року, якою повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури № 10 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12012110100000841 відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 200 КК України, - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
____________________________ _____________________________ ___________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3