03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №758/13017/16-ц Головуючий у 1 інстанції Шаховніна М.О.
Апеляційне провадження №22-ц/796/4642/2017 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.
19 квітня 2017року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,
суддів Семенюк Т.А., Шкоріної О.І., при секретарі Юрченко А.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_3,
відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Київська міська рада про визнання осіб такими, які втратили право користування жилим приміщенням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Подільської районної ради м. Києва від 12.02.1962 та Ордеру №55606 від 01.03.1962, квартиру АДРЕСА_1 було надано ОСОБА_9 на сім'ю у складі чотирьох осіб - його, дружини ОСОБА_10., синів ОСОБА_4 та ОСОБА_7
Також установлено, що вказана квартира не приватизована та в ній зареєстровані п'ятеро осіб - сторони по справі.
Виходячи з того, що квартира АДРЕСА_1 має дві кімнати жилою площею 23,9мІ, що унеможливлює проживання у ній п'ятьох осіб у складі двох сімей, а також що відповідачі беруть участь в оплаті коштів за житлово-комунальні послуги, вважаючи причини непроживання відповідачів у квартирі поважними через створені позивачами перешкоди, а саме заміну вхідних замків на вхідних дверях квартири, суд уважав відсутніми підстави для задоволення даного позову.
В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивачів підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній доводів, просив задовольнити її. Відповідачі просили відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є право відповідачів на користування неприватизованою квартирою АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач був відсутнім з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, правове значення мають причини відсутності відповідача понад встановлені законом строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, перебування у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Установлених судом обставин, що мають значення для вирішення спору, сторони не заперечують; доводи апеляційної скарги не містять у собі посилань на обставини, які б спростовували чи ставили під сумнів установлені судом факти і обставини.
Так, установлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_7 є рідними братами, які разом із батьками були включені до ордеру у складі сім'ї, якій було надано для проживання спірну квартиру. ОСОБА_4 є власником особового рахунку по спірній квартирі. Інші учасники справи - члени сімей братів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідачі не проживають у спірному жилому приміщенні понад шість місяців з поважних причин, якими вважав неможливість проживання в одній квартирі двох сімей через стосунки, які склалися між їх членами, участь відповідачів в оплаті за комунальні послуги як свідчення їх зацікавленості у спірному жилому приміщенні до тих пір, поки позивачі не створили їм перешкоди у користуванні квартирою, а саме змінили замки на вхідних дверях, обмеживши їм таким чином вільний доступ до квартири. Зазначені обставини, встановлені судом, свідчать про сталий порядок користування спірним жилим приміщенням, що склався між сторонами за їх спільною згодою, відповідно до якого позивачі користуються всією квартирою, а відповідачі беруть участь в її утриманні, а саме в оплаті комунальних послуг.
Як пояснив представник позивачів апеляційному суду, з даним позовом його довірителі звернулися до суду у зв'язку з тим, що відповідачі припинили вносити кошти за комунальні послуги після проведеного позивачами у жовтні-грудні 2016 року ремонту у квартирі зі зміною вхідних дверей та замків на них, чим фактично підтвердив факт існування між сторонами домовленості про порядок користування спірним жилим приміщенням та факту створення позивачами перешкод відповідачам у вільному доступі до квартири. Оскільки кошти на оплату комунальних послуг відповідачі припинили вносити саме після створення їм перешкод у користуванні квартирою, а також враховуючи встановлені судом обставини справи - правильним є висновок суду першої інстанції про поважність причин непроживання відповідачів у спірній квартирі.
Доводи апеляційної скарги не містять у собі посилань на невірно встановлені судом обставини, що мають значення для вирішення спору, та не спростовують висновків суду щодо поважності причин непроживання відповідачів у спірній квартирі. За таких обставин та враховуючи, що з позовом про визнання відповідачів такими, які втратили право користування спірною квартирою, позивачі звернулись до суду у жовтні 2016 року, тобто, одночасно з початком ремонту у квартирі - доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законним і обгрунтованим. Передбачених ст.309 ЦПК України підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,308,313,315 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя-доповідач Н.О.Антоненко
Судді Т.А.Семенюк
О.І.Шкоріна