04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" квітня 2017 р. Справа№ 910/23249/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Куксова В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Гончарова І.Т. - дов. №03 від 04.11.2016р.
від відповідача: Шайдуліна Г.М. - керівник, витяг з ЄДРПОУ від 20.12.2016р.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консул 8" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2017р.
у справі № 910/23249/16 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар" Орендного
підприємства "Шахта ім. О.Ф.Засядька"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консул 8"
про стягнення 161 212,86 грн.
В судовому засіданні 19.04.2017р. відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
У грудні 2016р. Дочірнє підприємство "Агрофірма "Шахтар" Орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф.Засядька" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консул 8" про стягнення 161 212,86 грн., з яких: 103 959,60 грн. - заборгованості за договором купівлі-продажу від 05.06.2015р., 54 578,79 грн. - інфляційних втрат та 2 674,47 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за вказаним договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2017р. у справі №910/23249/16 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консул 8" на користь Дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар" Орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф. Засядька" 103 959, 60 грн. заборгованості, 2 674, 47 грн. 3% річних, 9 762, 01 грн. інфляційних втрат та 1 745,94 грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Апелянт зазначає, що ТОВ "Консул 8" не приймало безпосередньої участі у справі №910/23249/16, копії позовної заяви від позивача не отримувало, із матеріалами судової справи відповідач не ознайомлений, а тому представник відповідача не в змозі зазначити в даній апеляційній скарзі підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подати додаткові докази.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 10.02.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, у відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався, останній раз на 19.04.2017р.
Заявлене Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" клопотання про залучення його до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, обґрунтовано тим, що Дочірнє підприємство "АГРОФІРМА ШАХТАР" Орендного підприємства "ШАХТА ІМ. О.Ф. ЗАСЯДЬКА" є зобов'язаною стороною перед ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" щодо виконання грошового зобов'язання (сплати грошових коштів) на підставі рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3342/14 від 20 жовтня 2014р., яке перебуває на примусовому виконанні та не виконується з огляду на відсутність у Боржника (Позивача у даній справі) майнової можливості для здійснення такого виконання.
Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Наведені ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" обставини в обґрунтування необхідності залучення його до участі у справі третьою особою не доводять, що рішення з даного спору може вплинути на його права або обов'язки, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вказаного клопотання.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.04.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Також представник відповідача зазначив, що на даний час вирішується питання про врегулювання спору мирним шляхом, визнав позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.04.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник позивача, в свою чергу, також підтвердив можливість вирішення спору мирним шляхом на стадії виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05.06.2015р. між Дочірнім підприємством "Агрофірма "Шахтар" Орендного підприємства "Шахта ім. О.Ф.Засядька" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консул 8" (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1 якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) будівлю Конезаводу (відділення №2), що знаходиться за адресою: Донецька обл., Костянтинівський район, с. Білокузьминівка, вул. Курортна, буд. 52б (нерухоме майно) та розташована на земельній ділянці загальною площею 4,8000 га, кадастровий номер 1422481500:20:000:0149, що перебуває у державній власності.
На цій земельній ділянці розташовано: будівля конюшні №3 загальною площею 1 756,8 кв.м. - Б-1, будівля конюшні №4 загальною площею 739,8 кв.м - В-1; будівля конюшні №5 загальною площею 1 068,9 кв.м. - Г-1.
Нерухоме майно належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Білокузьминівської сільської ради 22.02.2010 року згідно рішення виконавчого комітету цієї ж сільської ради від 19.02.2010 року №14, право власності зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно Костянтинівським міським бюро технічної інвентаризації 22.02.2010 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25379516 від 22.02.2010 року, реєстраційний номер: 29751062, номер запису: 422 в книзі: 3; дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 22.02.2010.
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена державним реєстратором приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В., дата державної реєстрація: 05.06.2015, номер запису про право власності: 9929483, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 38629503, виданим державним реєстратором приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Панченко А.В. 05.06.2015 року.
Реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 651969714224.
Відповідно до п. 2 договору продаж зазначеного нерухомого майна вчиняється за ціною 103 959,60 грн. з урахуванням ПДВ. Вказана ціна відповідає волевиявленню продавця та покупця, є остаточною і змінам не підлягає.
Розрахунок між сторонами здійснюється з розстроченням платежу.
Сума у розмірі 103 959,60 грн. розстрочується і сплачується у термін до 31.12.2015р.
Зазначена сума за продане нерухоме майно перераховується покупцем на банківський рахунок продавця. Факт проведення повного розрахунку та виконання умов договору засвідчується заявою продавця, справжність підпису на якій буде засвідчено нотаріально.
Згідно п. 3 договору, право власності на придбане нерухоме майно виникає у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСУЛ 8" з моменту державної реєстрації цього права.
Пунктом 5 договору визначено, що балансова вартість нерухомого майна згідно довідки ДП "Агрофірма "Шахтар" ОП "Шахта ім. О.Ф. Засядька" становить 86 633,00 грн. без урахування ПДВ.
З урахуванням ПДВ вартість відчужуваного нерухомого майна становить 103 959,60 грн.
Обов'язок продавця передати відчужуване нерухоме майно покупцю вважається виконаним у момент підписання акту приймання-передачі нерухомого майна сторонами (п. 11 договору).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було передано у власність відповідача нерухоме майно загальною вартістю 103 959,60 грн., а саме:
- будівлю Конезаводу (відділення № 2) Донецька обл., Констянтинівський р-н, с. Білокузьминівка, вул. Курортна, буд. 52 б;
- будівлю конюшні №3 загальною площею 1 756,8 кв.м. - Б-1;
- будівлю конюшні №4 загальною площею 739,8 кв.м - В-1;
- будівлю конюшні №5 загальною площею 1 068,9 кв.м. - Г-1, що підтверджується накладною №06017 від 05.06.2015 року, яка підписана представниками сторін та скріплена їх печатками (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 11).
Проте, відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу, до 31.12.2015р. не сплатив позивачу вартість нерухомого майна.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 17 від 25.01.2016 року, в якій просив протягом 7-ми днів з дня отримання даної вимоги сплатити заборгованість за отримане Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСУЛ 8" майно (будівля Конезаводу - відділення №2). У вимозі також зазначено, що відповідачем частково сплачено вартість майна у розмірі 100 000,00 грн., згідно платіжного доручення №682 від 17.12.2015р., а тому заборгованість становить 3 959,60 грн.
Однак, представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснили, що згідно призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні №682 від 17.12.2015р., 100 000,00 грн. сплачено в рахунок оплати будівлі Конезаводу - відділення №1, згідно договору купівлі-продажу від 05.06.2015р., про що також зазначено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017р. у справі №910/20746/16, а тому заборгованість з оплати вартості будівлі Конезаводу - відділення №2 становить 103 959,60 грн.
Крім того, у листі від 16.05.2016р. №102 відповідач гарантував сплату заборгованості за договором купівлі-продажу від 05.06.2015р. в розмірі 103 959,60 грн. у строк до 31.08.2016р.
Доказів виконання обов'язку з оплати придбаного майна за договором купівлі-продажу від 05.06.2015р. відповідачем суду не надано.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості та часткового задоволення вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за перерахунком суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, передав у власність відповідача нерухоме майно загальною вартістю 103 959,60 грн., а саме:
- будівлю Конезаводу (відділення № 2) Донецька обл., Констянтинівський р-н, с. Білокузьминівка, вул. Курортна, буд. 52 б;
- будівлю конюшні №3 загальною площею 1 756,8 кв.м. - Б-1;
- будівлю конюшні №4 загальною площею 739,8 кв.м - В-1;
- будівлю конюшні №5 загальною площею 1 068,9 кв.м. - Г-1, що підтверджується накладною №06017 від 05.06.2015р.
Однак, відповідач у визначені договором строки не сплатив вартість придбаного за цим договором нерухомого майна, у зв'язку з чим його заборгованість за договором становить 103 959,60 грн.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення основного боргу в розмірі 103 959,60 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 674,47 грн. 3% річних та 54 578,79 грн. інфляційних втрат за період прострочення оплати придбаного майна з 31.12.2015р. по 07.11.2016р.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Розділом 2 договору купівлі-продажу сторони погодили, що продаж нерухомого майна вчиняється за ціною 103 959,60 грн. з урахуванням ПДВ, розрахунок між сторонами здійснюється з розстроченням платежу, сума у розмірі 103 959,60 грн. розстрочується і сплачується у термін до 31.12.2015р.
Виходячи з матеріалів справи та умов укладеного між сторонами договору, починаючи з 31.12.2015р. відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати вартості майна у передбачені договором строки, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 05.06.2015р., ст.ст. 530, 692 ЦК України, що є підставою для застосування до відповідача господарських санкцій, передбачених законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення 3% річних в сумі 2 674,47 грн., та інфляційних втрат в сумі 9 762,01грн. за період з 31.12.2015р. по 07.11.2016р., відповідно в решті вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.
Враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, доводи апелянта щодо скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Консул 8" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2017р. у справі №910/23249/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2017р. у справі №910/23249/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/23249/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
В.В. Куксов