21.04.2017 р. Справа № 907/170/17
Суддя Йосипчук О.С., розглянувши матеріали
за позовом: приватне підприємство "Світова музика", м. Київ
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Ужгород
про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в розмірі 32000,00грн.
За участю представників сторін:
від позивача: уповноважений представник не з'явився
від відповідача: представник не з'явився
Суть спору: Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", м.Київ звернулась до суду зазначивши позивачем Приватне підприємство "Світова музика", м. Київ та із вимогами до до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Ужгородо району про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в розмірі 32000,00грн.
Відповідач письмових пояснень по суті заявленого позову не подав та не направив свого представника у засідання суду.
У засіданні суду прийняв участь представник ПО «Організація колективного управління авторськими ті суміжними правами» Коваль Р.М., який надав суду пояснення з приводу звернення організації до суду із позовом в інтересах позивача.
До початку судового засідання від ПО «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» надійшли суду пояснення у яких надано пояснення про те, що позовну заяву складено, підписано та надіслано суду безпосередньо ПО «Організація колективного управління авторськими ті суміжними правами», однак позивачем у цій справі являється не ця організація, а Приватне підприємство «Світова музика».
Зі змісту наведених вище клопотань вбачається, що у такий спосіб ПО «Організація колективного управління авторськими ті суміжними правами» заявлено позов з огляду на зміст п.7 Постанови Верховного суду України від 04.06.2010р. №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав».
У засіданні суду представник ПО «Організація колективного управління авторськими ті суміжними правами» підтвердив, що позивачем у цій справі є ПП «Світова мазика» а не ПО «Організація колективного управління авторськими ті суміжними правами».
Поряд з цим, Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.04.2017р. по справі №907/170/17 позивача - ПП "Світова музика" було зобов'язано надати суду належні докази на підтвердження повноважень представника позивача- Сербуль О.Ю. щодо підписання позовної заяви та звернення до суду.
Позивачем вимогу суду не виконано, та не надано пояснень про причини невиконання вказівок суду.
Необхідність витребування доказів на підтвердження повноважень представника позивача- Сербуль О.Ю. щодо підписання позовної заяви та звернення до суду викликана тим, що, як слідує із змісту позовної заяви, позивачем у спорі зазначено ПП "Світова музика", а сама позовна заява підписана представником ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" ОСОБА_4, який, звертаючись із позовом, не надав доказів уповноваження звертатись до суду та представляти у суді права та охоронювані законом інтереси ПП "Світова музика", який зазначено стороною спору -позивачем, згідно ст.21 ГПК України.
Окрім того, у процесу дослідження матеріалів справи, встановлено, що прохальна частина позовної заяви містить вимогу про стягнення не на користь означеного позивача (ПП "Світова музика"), а на користь ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", в той час, як представником позивача стверджується про те, що позивачем у спорі виступає саме ПП "Світова музика".
Далі, досліджуючи зміст правовідносин між ПП "Світова музика" та ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", судом піддано аналізу Договір №АУ010116 від 01.01.2016р., за яким ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" зобов'язалася здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать ПП "Світова музика". Згідно з цим договором, позивач передав ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" право здійснювати збір винагороди при використанні об'єктів авторського твору та уповноважив означену організацію здійснювати будь-які юридичні дії, передбачені чинним законодавством для захисту прав позивача у спорі у тому числі і право подання судових позовів (ст.7 договору).
Таким чином, у відповідності із приписами ст.49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", поряд із правом позивача, як суб'єкта авторського права, самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, таке право за наведеним вище договором делеговане і ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", який у спірній ситуації звернувася з позовом не самостійно, використовуючи надане йому доручення, а від імені позивача безпосередньо, вказавши про це у вступній частині позовної заяви, відповідно до правил ч.2 ст.21 та п.2 ч.2 ст.54 ГПК України.
В той же час, позивачем, якому скеровано ухвали суду по цій справі, не надано витребувані у нього докази та не наведено обгрунтованих пояснень про причини невиконання вказівок суду та обгрунтованих заяв/клопотань про можливість надати такі докази у інший термін.
Невиконання вимог суду в частині надання доказів на підтвердження уповноваження підписання позовної заяви на звернення з позовом унеможливлює вирішення спору по суті в силу наступних міркувань.
Згідно з частинами 1, 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, позов подано позивачем - ПП Світ музики, а позовна заява підписана представником який не має належних повноважень виступати від імені означеного позивача.
Частинами 2, 3 статті 244 ЦК встановлено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (стаття 246 ЦК).
Частиною 1 статті 18 ГПК передбачено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 28 ГПК справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).
Поряд з цим, юридична особа відповідно до ст. 92 ЦК набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.
Питання про повноваження на підписання позовної заяви від імені юридичної особи вирішується на підставі установчих документів юридичної особи.
Слід зауважити, що відповідно до ст. 23 ГПК позов може бути подано спільно кількома позивачами. У такому випадку позовна заява повинна бути підписана від імені кожного позивача або ним самим, або його повноважним представником. Якщо представникові надано повноваження діяти від імені усіх позивачів, він має право поставити один підпис, перелічивши при цьому усіх позивачів.
Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником (частина 1 статті 54 ГПК).
За загальним правилом, позовна заява - це вираз /форма волі особи, яка має намір позиватися (вольова дія суб'єкта права направлена на реалізацію своїх прав). Отже, позивачем визнається заінтересована особа, якою може бути громадянин чи юридична особа, що має юридичний інтерес у справі, прагне захистити своє юридичне становище, або примусити іншу особу виконати певну дію на свою користь чи утриматись від такої, або захистити право чи законний інтерес інших осіб у передбачених законом випадках.
Господарський процесуальним кодексом України унормовано суть суб'єктного складу, згідно з яким чітко визначено, що Позивач (actor) - це особа, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується господарська справа в господарському суді і розпочинається господарський процес. Вона може заявити про це вимогу судові особисто (ст.1 та ст.ст.21, 23 ГПК України)або в її інтересах, у передбачених законом випадках, може звернутися із заявою до суду прокурор (ст.29 ГПК України).
Зважаючи на таке, позовну заяву слід вважати письмовим документом, який має містити ім'я та підпис позивача. Отже, позовом слід вважати активну, самостійну і вольову дію суб'єкта права, що скерована на ініціювання судового захисту права чи охоронюваного законом інтересу; це вимога суб'єкта до суду - спосіб започаткування господарського процесу особою самостійно, з власної ініціативи та з метою задоволення своїх позовних вимог.
Позовна заява має містити підпис посадової особи позавача, або повноважного представника цього позивача (ст.ст.28, 54 ГПК України). Відповідно до частини 3 статті 57 ГПК до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує ці повноваження представника позивача.
Однак, у представника за довіреністю від імені юридичної особи, підписаною особою, уповноваженою на це законом або установчими документами, виникає право на представництво інтересів саме юридичної особи від імені якої видано довіреність. В той час, як вимоги суду залишились невиконаними, а волю ПП "Світова музика" ініціювати позов самостійно - не встановленими.
Зважаючи на таке, суд, внаслідок бездіяльності позивача та дій ПО "Організація колективного управління авторським та суміжними правами", не в змозі встановити, як юридичний факт, намір позивача ПП "Світова музика" ініціювати судовий процес у справі №907/168/17 самостійно.
За таких обставин, позаяк означена обставина не дає змоги вирішити спір по суті, позов слід залишити без розгляду на підставі п.1 та п.5 ст.81 ГПК України.
Наведений вище висновок суду було вчинено і з огляду пояснення ПО "Організація колективного управління авторським та суміжними правами", які спростовуються правовими позиціями, що містяться у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», за змістом якого, та у відповідності до статей 48 і 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", визнається можливою передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.
За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), організації колективного управління мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав.
Укладеним між ПО «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» та ПП «Світова музика» договором про управління майновими авторськими правами передбачено право організації колективного управління самостійно пред'являти судові позови з метою захисту прав суб'єктів інтелектуальної власності (п.7.3. договору від 01.12.2016р.).
Отже Організація колективного управління може управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й договорів про взаємне представництво інтересів. Вона, діючи в межах наданих їй суб'єктами авторського та/або суміжних прав повноважень чи на підставі статей 42, 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", може самостійно вправі звертатись до господарського суду з позовами на захист прав таких суб'єктів без подання їх довіреностей на право представництва у суді в кожному окремому випадку.
При цьому, спір за участю організації колективного управління може бути вирішений господарським судом без участі конкретної особи, чиї майнові інтереси представляє така організація. За необхідності господарський суд може залучити її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (стаття 27 ГПК).
У такий спосіб і діяв суд, який зобов'язаний переконатись у тому, що спосіб, у який тлумачиться та застосовується національне законодавство, приводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду.
І, оскільки господарський процесуальний закон є доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні, то практика, що міститься в Постанові Пленуму ВС України від 04.06.2010р. і яка застосовується при вирішенні спорів у цивільному процесі (зокрема порядок застосування ст.45 ЦПК України), не може бути правової підставою для зміни концепції Господарського процесуального кодексу України.
Судом також врахована і практика, яка міститься у висновках Рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. у справі Сєрков проти України, де коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується. Сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції. Однак, завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються враховуючи зміни у повсякденній практиці (див. рішення у справі «Горжелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v.) [ВП], заява № 44158/98, п. 65, від 17 лютого 2004 року). У цьому зв'язку не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права (див, mutatis mutandis, рішення у справах «Тудор Тудор проти Румунії» (Tudor Tudor v. Romania), заява № 21911/03, пункти 29- 30, від 24 березня 2009 року та «Стефаніка та інші проти Румунії» (Єtefгnicг and Others v.), заява № 38155/02, пункти 36- 37, від 2 листопада 2010 року).
Пунктами 2.3., 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року зазначено, що неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
За вказаних обставин, враховуючи, що позивач не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, строк вирішення спору, передбачений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спливає, позовну заяву належить залишити без розгляду на підставі п.п.1, 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Керуючись п.5 ч.1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов залишити без розгляду.
Суддя Йосипчук О.С.