19.04.2017 Справа № 904/3453/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт", м. Київ
до Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал", м. Кам'янське, Дніпропетровської област
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 141 151, 52 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №93/2016 від 19.12.16р.;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 01-09/2196 від 19.10.16р.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 19.04.17р., просить стягнути з Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (далі - відповідач) суму 133 925, 43 грн. основного боргу, 8 409, 74 грн. пені, 908, 71 грн. 3% річних, 2 871, 64 грн. інфляційних нарахованих позивачем внаслідок порушення відповідачем зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленого товару за договором №236/16 від 12.07.16р. про закупівлю товару через систему електронних закупівель.
05.04.2017 року відповідач надав відзив на позов, за змістом якого просить суд врахувати здійснений відповідачем контрозрахунок позовних вимог, а також розстрочити виконання рішення суду по справі на 3 місяці, з огляду на важкий фінансовий стан підприємства
В судовому засіданні 19.04.2017 року відповідачем заявлено усне клопотання про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%.
Згідно приписів статті 77 Господарського процесуального України в судовому засіданні 10.04.2017 року оголошувалась перерва до 19.04.2017 року.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
12.07.2016 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір №236/16 про закупівлю товару через систему електронних закупівель (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується у 2016 році в порядку та на умовах Договору поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар, визначений пунктом 1.1 Договору (п.1.1 Договору).
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначених вище Договорів, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
За умовами п.4.3 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем протягом 90 банківських днів з моменту отримання товару.
Датою поставки товару є дата його передачі уповноваженій особі покупця та підписання накладної (п.5.4 Договору)
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими накладними з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін (а.с.18-22), проте відповідачем порушено зобов'язання перед позивачем в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем, яка згідно уточнених вимог позивача, становить суму 133 925, 43 грн.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.
Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно п.7.3 Договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за поставлений товар, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог від 19.04.2017 року, позивач, в порядку приписів пункту 7.3 Договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 16.12.16р. по 02.03.17р. в розмірі 8 409, 74 грн., 3% річних за той самий період у розмірі 908, 71 грн., інфляційні за період з січня 2017 року по лютий 2017 року в розмірі 3 021, 84 грн.,
Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
З приводу клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” №18 від 26.12.2011р. питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи викладене, суд не вбачає винятковості обставин, що спричинили утворення заборгованості перед позивачем, а тому, враховуючи, зокрема, фінансовий стан обох сторін, суд вважає відсутніми підстави для зменшення розміру пені.
Стосовно клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, суд, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, дійшов висновку щодо відсутності підстав для розстрочення виконання рішення суду по даній справі.
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Викладене є підставою для задоволення уточнених позовних вимог в повному обсязі.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, буд. 16; код ЄДРПОУ 33855098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, 1; код ЄДРПОУ 33090871) суму 133 925, 43 грн. основного боргу, 8 409, 74 грн. пені, 908, 71 грн. 3% річних, 2 871, 64 грн. інфляційних, 2 191, 73 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Повний текст підписаний - 24.04.2017