04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" квітня 2017 р. Справа№ 910/15304/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Алданової С.О.
при секретарі Мурашко М.С.
за участю представників
від позивача: Демчук О.В. за дов. № 14-94 від 18.04.2014р.
від відповідача: Богданов В.В. за дов. № 1-22-2190 від 13.10.2016р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного
руху України
на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2016р.
у справі № 910/15304/16 (суддя Р.М. Колесник)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна
акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Державного підприємства обслуговування повітряного
руху України
про стягнення 5 384,75 грн.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення 5 384,75 гривень, з яких 0,01 грн. основного боргу, 1 452,23 грн. пеня, 3 713,33 грн. інфляційних втрат, 219,19 грн. 3% річних
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 10.04.2014 №2388/14-ТЕ-41 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.11.2016р. у справі № 910/15304/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 212,38 грн. 3% річних, 3 224,55 грн. інфляційних втрат, 1 400,01 грн. пені та 1237,81 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2016р. у справ № 910/15304/16 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2017р. апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 910/15304/16 на 18.04.2017р.
18.04.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2016р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги відповідача заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав повністю та просив її задовольнити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
10.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та відокремленим структурним підрозділом "Центр авіаційної підготовки та сертифікації" (покупець) було укладено договір №2388/14-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу (договір).
Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.02.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 163,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м):
І квартал - 60 (січень - 0, лютий - 30, березень - 30), II квартал - 22 (квітень - 15, травень - 5, червень - 2), III квартал - 6 (липень - 2, серпень - 2, вересень - 2), IV квартал - 75 (жовтень - 15, листопада - 25, грудень - 35).
Відповідно до п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання передачі.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузлу/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3. договору).
Відповідно до п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).
Ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м природного газу - 1 091,00 грн. крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,2- грн. (п. 5.2. договору).
У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3. договору).
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Розділом 11 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 лютого 2014 і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в об'ємі 79,979 тис.куб.м. на загальну суму 104 708,53 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 за лютий 2014 на суму 24 508,23 грн., від 31.03.2014 за березень 2014 року на суму 19 630,16 грн., від 30.04.2014 за квітень 2014 року на суму 4 535,07 грн., від 31.10.2014 за жовтень 2014 року на суму 3 389,52 грн., від 30.11.2014 за листопад 2014 року на суму 23 349,58 грн., від 31.12.2014 за грудень 2014 року на суму 29 295,97 грн., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.
Позивач зазначає, що відповідачем частково сплачено кошти за поставлений природний газ у розмірі 104 708,52 грн. Таким чином, сума основного боргу відповідача складає 0,01 грн.
Погашення заборгованості відбулося з простроченням виконання зобов'язання, так зокрема: 30.04.2014 сплачено 24 508,23 грн.; 30.04.2014 сплачено 18 091,84 грн.; 31.07.2014 сплачено 1 538,32 грн.; 31.07.2014 сплачено 4 535,06 грн.; 02.12.2014 сплачено 3 389,52 грн.; 05.02.2014 сплачено 29 295,97 грн.
Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 0,01 грн. основного боргу, 1 452,23 грн. пеня, 219,19 грн. 3% річних та 3 713,33 грн. інфляційних втрат, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати переданого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу від 10.04.2014 №2388/14-ТЕ-14.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
01.10.2016 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, відокремлений структурний підрозділ "Центр авіаційної підготовки та сертифікації" підписано акт звіряння розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 0,00 грн.
Отже, позивачем не надано доказів існування у відповідача заборгованості у розмірі 0,01 грн. а тому місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст.і 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань за березень 2014 року, квітень 2014 та грудень 2014 року позивач здійснює не на основну суму простроченого платежу, а на суму основного боргу збільшену на суму інфляційних втрат нарахованих позивачем за попередній період.
Така методика нарахування інфляційних витрат не ґрунтується на положеннях ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник за весь час прострочення зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. А оскільки нараховані позивачем та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у вказаному періоді не є основним боргом, відтак і нарахування інфляційних втрат на ці суми є безпідставним.
Місцевий суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат з яким погоджується колегія суддів, яка підлягає стягненню в сумі 3 224,55 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 488,78 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 30.04.2014 сплатив 24 508,23 грн.; 30.04.2014 сплатив 18 091,84 грн.; 31.07.2014 сплатив 1 538,32 грн.; 31.07.2014 сплатив 4 535,06 грн.; 02.12.2014 сплатив 3 389,52 грн.; 05.02.2014 сплатив 29 295,97 грн.
Позивачем не взято до уваги п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань в якому роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
За зобов'язання за лютий 2014 року 3% річних позивачем нараховано в розмірі 94,68 гривень за період з 15.03.2014 по 30.04.2014 на суму заборгованості 24 508,23 грн. Однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено саме 30.04.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні 3% річних. Отже 3% річних на суму 24 508,23 грн. слід нараховувати за період з 15.03.2014 по 29.04.2014, що становить 92,66 грн.
При нарахуванні 3% річних за зобов'язання за березень 2014 року враховуючи, що часткова оплата в сумі 18 091,84 грн. проведена відповідачем 30.04.2014 , відтак 3% від суми боргу 19 630,16 грн. повинні нараховуватись за період з 15.04.2014 по 29.04.2014, що становить 24,20 грн. На суму заборгованості 1 538,32 грн. позивач нараховує за період з 01.05.2014 по 31.07.2014, однак, позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено саме 31.07.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні 3% річних. Отже 3% річних на суму 1 538,32 гривень слід нараховувати за період з 01.05.2014 по 30.07.2014, що становить 11,51 грн.
При нарахуванні 3% річних за зобов'язання за квітень 2014 року позивачем нараховано в розмірі 29.07 грн. за період з 15.05.2014 по 16.07.2014 на суму заборгованості 4 535,07 грн., однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено 31.07.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні 3% річних. Отже 3% річних на суму заборгованості 4 535,07 грн. слід нараховувати за період з 15.05.2014 по 30.07.2014, що становить 28,70 грн.
При нарахуванні 3% річних за зобов'язання за жовтень 2014 року позивачем нараховано в розмірі 5,01 грн. за період з 15.11.2014 по 02.12.2014 на суму заборгованості 3 389,52 грн., однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено 02.12.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні 3% річних. Отже 3% річних на суму заборгованості 3 389,52 грн. слід нараховувати за період з 15.11.2014 по 01.12.2014, що становить 4,74 грн.
При нарахуванні 3% річних за зобов'язання за грудень 2014 року позивачем нараховано в розмірі 52,97 грн. за період з 15.01.2015 по 05.02.2014 на суму заборгованості 29 295,97 грн., однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено 05.02.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні 3% річних. Отже 3% річних на суму заборгованості 29 295,97 грн. слід нараховувати за період з 15.01.2015 по 04.02.2015, що становить 50,57 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення 3% річних у розмірі 212,38 грн.
Щодо нарахування позивачем пені слід зазначити наступне.
За зобов'язання за лютий 2014 року пеня позивачем нарахована в розмірі 474,72 гривень за період з 15.03.2014 по 30.04.2014 на суму заборгованості 24 508,23 грн., однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено саме 30.04.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні пені. Отже пеня на суму 24 508,23 грн. слід нараховувати за період з 15.03.2014 по 29.04.2014, що становить 461,96 грн.
При нарахуванні пені за зобов'язання за березень 2014 року враховуючи, що часткова оплата в сумі 18 091,84 грн. проведена відповідачем 30.04.2014, відтак пеня від суми боргу 19 630,16 грн. повинні нараховуватись за період з 15.04.2014 по 29.04.2014, що становить 153,28 грн. На суму заборгованості 1 538,32 грн. позивач нараховує за період з 01.05.2014 по 31.07.2014, однак, позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено саме 31.07.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні пені. Отже пеню на суму 1 538,32 грн. слід нараховувати за період з 01.05.2014 по 30.07.2014, що становить 76,41 грн.
При нарахуванні пені за зобов'язання за квітень 2014 року позивачем нараховано в розмірі 195,32 грн. за період з 15.05.2014 по 16.07.2014 на суму заборгованості 4 535,07 грн. однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено 31.07.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні пені. Отже пеню на суму заборгованості 4 535,07 грн. слід нараховувати за період з 15.05.2014 по 30.07.2014, що становить 192,21 грн.
При нарахуванні пені за зобов'язання за жовтень 2014 року позивачем нараховано в розмірі 46,80 грн. за період з 15.11.2014 по 02.12.2014 на суму заборгованості 3 389,52 грн., однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено 02.12.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні пені. Отже пеню на суму заборгованості 3 389,52 грн. слід нараховувати за період з 15.11.2014 по 01.12.2014, що становить 44,20 грн.
При нарахуванні пені за зобов'язання за грудень 2014 року позивачем нараховано в розмірі 52,97 грн. за період з 15.01.2015 по 05.02.2014 на суму заборгованості 29 295,97 грн., однак позивач не врахував, що дану суму заборгованості відповідачем сплачено 05.02.2014, а день фактичної сплати не враховується при нарахуванні пені. Отже пеня на суму заборгованості 29 295,97 грн. слід нараховувати за період з 15.01.2015 по 04.02.2015, що становить 471,95 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення пені у загальному розмірі 1 400,01 грн.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2016р. у справі № 910/15304/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги скаржників задоволенню не підлягають, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2016р. у справі № 910/15304/16 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/15304/16 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
С.О. Алданова