04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" квітня 2017 р. Справа№ 910/10457/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Мартюк А.І.
Ткаченка Б.О.
при секретарі Волуйко Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Лєбєдєва Н.М. за довіреністю
від відповідача: Полець Д. М. за довіреністю;
від третьої особи : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016
у справі № 910/10457/16 (головуючий суддя Дупляк О.М.)
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова"
до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом та стороні позивача на зустрічним позовом Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення грошових коштів
За зустрічним позовом Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про розірвання договору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 2 529 450 грн. заборгованості за послуги, надані згідно договору № 39 про закупівлю послуг санаторно-курортних закладів від 02.10.2013.
В процесі розгляду справи Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав зустрічний позов про розірвання договору № 39 про закупівлю послуг санаторно-курортних закладів від 02.10.2013 та припинення зобов'язань за ним з дати винесення судового рішення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/10457/16 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова" в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", основний борг у сумі 2 529 450 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 37 941,75 грн. 75 коп. Зустрічний позов задоволено повністю. Розірвано договір № 39 про закупівлю послуг санаторно-курортних закладів від 02.10.2013 укладений між Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова" з дати винесення судового рішення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову.
Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального права, оскільки оплата послуг здійснювалась за рахунок бюджетних коштів, після отримання фінансування відповідач намагався провести оплату, однак платіжні доручення повернуті без виконання у зв'язку із припиненням здійснення операцій на території Автономної Республіки Крим, що визнано форс-мажорними обставинами та звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором. Крім цього, позивач був перереєстрований за російськими законами у листопаді 2014 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Коршун Н.М., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 12.12.2016.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.12.2016 р., у зв'язку із припиненням повноважень судді Коршун Н.М., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10457/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 розгляд справи відкладено на 30.01.2017.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.01.2017 р., у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10457/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 відкладено розгляд справи на 06.03.2017.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2017 р., у зв'язку із перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10457/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 відкладено розгляд справи на 10.04.2017.
Третя особа явку представника у судове засідання не забезпечила, не повідомивши про причини, хоча була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання.
Колегія суддів вважає можливим, відповідно до ст. 75 ГПК України, здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників третьої особи.
Представник відповідача за первісним позовом (апелянта) у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову та відмовити у його задоволенні.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вказала, що послуги за договором надані у 2013 році, строк оплати за договором настав у жовтні 2013 року, до виникнення форс-мажорних обставин.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
02.10.2013 між Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова", як виконавцем, було укладено договір № 39 про закупівлю послуг санаторно-курортних закладів (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався у 2013 році надати послуги санаторно-курортних закладів, а замовник - прийняти і оплатити ці послуги.
У пункті 1.2. Договору визначено найменування послуг: послуги лікувальних закладів (послуги санаторно-курортних закладів з оздоровлення ветеранів війни та праці, дітей війни та громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської) лат - 2: захворювання органів кровообігу та органів дихання, код 85.11.1. Об'єктом надання послуг є путівки. Загальна кількість путівок - 542 штуки (з ПДВ 508 шт., без ПДВ - 34 шт.).
Пунктами 3.1., 3.2 Договору сторони визначили, що ціна договору становить 2534175,00 грн., з них: 2400300,00 грн. з ПДВ та 133875,00 грн. без ПДВ. Об'єктом надання послуг є: путівки по ціні 225,00 грн за 1 ліжко - день: двомісні номери з усіма зручностями вартістю 4725, 00 грн за 1 путівку (з ПДВ); путівки по ціні 187,5 грн за 1 ліжко - день: двомісні номери з усіма зручностями вартістю 3937, 5 грн за 1 путівку (без ПДВ). Термін лікування складає 21 день.
У відповідності до п. 4.1. Договору розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України. у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані послуги здійснюються протягом семи банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
В пункті 4.2. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником послуг після надання виконавцем накладної про передачу путівок замовнику.
Пунктом 6.1.1. Договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги. Виконавець згідно п. 6.4.1. договору має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.
Відповідно до п. 8.1., 8.2., 8.3. та 8.4 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотопія, війна, тощо); сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставини непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються органами, уповноваженими видавати такі документи. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна зі сторін в установленому порядку має право розірвати договір.
Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013, але у будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1. Договору).
У додатках до Договору визначено перелік лікувальних послуг, що надається за путівками та графік заїзду відпочиваючих на санаторно-курортне лікування (дати заїзду з 14.10.2013 по 16.12.203).
На виконання умов договору, згідно з довіреністю НАЛ № 489650 від 01.10.2013 від імені Департаменту соціальної політики виконавчого органу міської ради (Київської міської державної адміністрації), її уповноваженою особою ОСОБА_4 отримані санаторно-курортні путівки у кількості п'ятсот сорок дві штуки за видатковими накладними №КРН-31 від 01 жовтня 2013 року та № КРН-29 від 01 жовтня 2013 року.
По путівках переданих за накладною № КРН-31 від 01 жовтня 2013 року на суму 133 875,00 грн. та накладною № КРН-29 від 01 жовтня 2013 року на суму 2 400 300,00 грн. позивач прийняв відпочиваючих та надав обумовлені договором послуги в повному обсязі на загальну суму 2 534 175, 00 грн.
У грудні 2013 року відповідач за первісним позовом направив позивачу за первісним позовом лист від 06.12.2013 вих. № 03-3044, яким повідомив, що його заборгованість в сумі 2 543 175 грн. зареєстрована в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, що кошти на погашення заборгованості за договором замовлені у Департаменті фінансів, і що Департамент гарантує погашення заборгованості після надходження коштів на відповідні рахунки.
11 лютого 2014 сторони уклали додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору, якою внесли зміни до п. 10.1. договору, якими визначили що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.05.2014, але у будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань з договору.
Додатковою угодою №1/2 від 23.04.2014 про внесення змін до Договору сторони в розділі ХІІІ Договору виклали банківські реквізити виконавця у наступній редакції: "р/р 26007013020413 в АТ "Сбербанк Росії" в м.Києві, код банку 320627.
Додатковою угодою № 2 (без дати) про внесення змін до Договору сторони виклали п. 3.1. договору в наступній редакції: "3.1. Сума договору становить 2 529 450,00 грн. з них: 2 395575,00 грн. з урахуванням ПДВ; 133875,00 грн. без ПДВ. Сума договору визначається, виходячи з розміру бюджетного фінансування та може бути змінена протягом терміну дії договору в разі зменшення або збільшення розміру бюджетного фінансування".
Одна путівка, передана по накладній № КРН - 29, не була використана, тому сторони при підписанні Акту взаємних розрахунків 23 квітня 2014 року по договору, зменшили суму основного боргу відповідача перед позивачем на суму 4 725, 00 грн. Згідно зазначеного акту загальна сума боргу за договором склала за двома накладними всього 2 529 450,00 грн. Вказана сума відповідає сумі, визначеній у Додатковій угоді №2
Позивач за первісним позовом у травні 2015 року звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією про сплату заборгованості за договором на суму 2 529 450, 00 грн (вих. № 14-05/15-1 від 14.05.2015).
У відповіді на претензію (вих.№051/7314-010 від 17.06.2015) Департамент повідомив позивачу про те, що відшкодування шкоди внаслідок тимчасової окупації покладається на Російську Федерацію.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів оплати замовником заборгованості за договором матеріали справи не містять, однак він намагався здійснити оплату послуг в травні 2014 року, проте листом від 04.06.2014 Головним управлінням державної казначейської служби України у м. Києві були повернуті відповідні платіжні доручення Департаменту без виконання з посиланням на постанову Національного банку України від 06.05.2014 № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя".
Сертифікатом № 6767 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих. № 1703-4/511 від 07.09.2016 Київської Торгово-промислової палати засвідчено настання форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили) для відповідача за первісним позовом, щодо зобов'язання з оплати послуг за договором, строк виконання якого настав 30.05.2014, які унеможливлюють його виконання у вказаний термін. Період дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили): з 06.05.2014 та тривають станом на 07.09.2016.
У зв'язку із викладеними обставинами позивач за первісним позовом звернувся з вимогами про стягнення основної заборгованості за Договором розмірі 2 529 450, 00 грн., а відповідач за первісним позовом звернувся із зустрічними вимогами про розірвання договору та припинення зобов'язань сторін за ним з дати винесення судового рішення.
Задовольняючи первісні та зустрічні позовні вимоги господарський суд міста Києва прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору №39 про закупівлю послуг санаторно-курортних закладів, який є договором надання послуг.
Договір у встановленому порядку не оспорений та не визнаний недійсним, а тому, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що за умовами Договору розрахунки за ним проводяться після надання виконавцем накладної про передачу путівок замовнику (п. 4.2. договору).
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману послугу. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем за первісним позовом отримано від позивача санаторно-курортні путівки за видатковими накладними №КРН-31 та №КРН-29 01 жовтня 2013 року на загальну на суму 2 549 450,00 грн., строк для їх оплати у відповідача за первісним позовом настав на наступний день після їх отримання, а саме - 02 жовтня 2013 року.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) якщо один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за первісним позовом були передані відповідачу за первісним позовом обумовлені договором путівки та надані по ним відповідні послуги на загальну суму 2529450,00 грн.
Факт отримання відповідачем за первісним позовом послуг за Договором ним не заперечується, однак свої зобов'язання з оплати наданих послуг в сумі 2 529 450, 00 грн. у встановлений Договором строк відповідач не виконав.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що первісні позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 2529450,00 грн. є обґрунтованими підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Посилання відповідача за первісним позовом на п. 4.1. договору та настання строку виконання зобов'язання протягом семи банківських днів з дати отримання бюджетного призначення замовником обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок не є подією, яка має неминуче настати в розумінні ст. 530 ЦК України, оскільки вона залежить не тільки від сторін, а й від суб'єктивної поведінки державної казначейської служби. Отже, строк виконання відповідачем за первісним позовом його зобов'язань за договором встановлений п. 4.2. договору.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що факт відсутності бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання, а частина 2 ст. 218 ГК України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція стосовно того, що відсутність бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.
При цьому, відповідно до ст.ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, а відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Місцевий господарський суд також вірно зазначив, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за Договором, не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов Договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору (ст. 627 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, при цьому згідно вимог чинного законодавства, наведених вище, одностороння відмова/зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач за первісним позовом уклав договір, отримав путівки та послуги, а отже взяв на себе зобов'язання по оплаті відповідних послуг та порушив їх не оплативши надані послуги.
Також судом першої інстанції правомірно відхилені посилання відповідача за первісним позовом на положення ст. 617 ЦК України та наявність форс-мажорних обставин, оскільки законодавець встановив, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, проте, особа не звільняється від виконання самого зобов'язання. При цьому, обов'язок оплати за надані послуги виник з 02.10.2013, тобто до настання форс-мажорних обставин.
Доводи відповідача за первісним позовом про те, що позивач за первісним позовом пройшов процедуру перереєстрації за російським законодавством, не впливають на правовідносини сторін, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій Кірова" перереєстровано на материковій Україні. Крім цього, у Додатковій угоді №1/2 до Договору сторони визначили розрахунковий рахунок для сплати коштів в банку, який знаходиться у місті Києві.
Щодо зустрічних позовних вимог про розірвання Договору, то за приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Строк дії договору визначений сторонами до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором, отже, враховуючи, що зобов'язання позивача за зустрічним позовом на момент розгляду справи не були виконані, договір також діє на момент розгляду справи судом. В п. 8. 4 договору сторонами було передбачено, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати договір.
Матеріали справи не містять доказів, із яких би вбачалося, що позивач за зустрічним позовом звертався до відповідача за зустрічним позовом з вимогою про розірвання договору.
Однак, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Дію форс-мажорних обставин у строк більший ніж 30 днів підтверджено наявним у справі сертифікатом № 6767 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих. № 1703-4/511 від 07.09.2016 Київської Торгово-промислової палати.
Отже, враховуючи встановлене договором право сторін на розірвання договору та дію форс-мажорних обставин у строк більший ніж 30 днів, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог, які за своєю суттю є вимогами про розірвання договору з дати винесення судового рішення.
Пунктом 1.12. постанови Пленуму вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14 визначено, що відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення первісних та зустрічних позовних вимог.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/10457/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі № 910/10457/16 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/10457/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді А.І. Мартюк
Б.О. Ткаченко