24.04.2017 року Справа № 904/11640/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.
секретар: Манчік О.О.
за участю:
від позивача: Скрипчук М.Є., довіреність № 81/12529 від 27.12.2016 р.;
від відповідача: Шляєв І.В., довіреність № 2077 від 25.10.2016 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року
у справі № 904/11640/16
за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення штрафу в розмірі 44 411,65 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі № 904/11640/16 (суддя Мартинюк С.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 25 495,42 грн., судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року в частині відмови у задоволенні вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "ІНГЗК" задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилався на те, що:
- судом першої інстанції за порушення термінів доставки вантажу за залізничними накладними №№ 50801984, 50801992, 50879857, 50879873, 50879915 стягнуто штраф із зменшенням його на 50 % у зв'язку із здійсненням перевезення з Донецької залізниці. Однак, відповідачем в обґрунтування не надано належних доказів, що підтверджували би винятковість обставин для зменшення розміру штрафу;
- у накладних №№ 50801984, 50801992, 50879857, 50879873, 50879915 відсутні будь-які відомості щодо затримки вагонів за актами загальної форми чи інших причин, які б давали залізниці право на збільшення терміну доставки за спірними накладними. В зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у стягненні штрафу в розмірі 16 559,10 грн.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.04.2017 року.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин справи, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
13.12.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області від Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу в розмірі 44 411,65 грн. (а. с. 4-85).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2016 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 10.01.2017 року (а. с. 1-2).
В судовому засіданні 10.01.2017 року оголошено перерву до 17.01.2017 року.
17.01.2017 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог (а. с. 103-105).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 25 495,42 грн., судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 17.02.2017 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2016 року Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач) до станції призначення Інгулець Придніпровської залізниці здійснено перевезення вагонів залізничних, що перевозяться на своїх осях, не пойменованих в алфавіті (порожні власні полувагони під навантаження), одержувачем яких є Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - позивач), що підтверджується накладними №№ 44122620, 40556375, 47526959, 47522707, 47526991, 47527247, 47527015, 47527031, 47526926, 47526975, 47527023, 47505326, 40536435, 47787353, 47787387, 50801984, 50801992, 40665069, 40241697, 50879857, 50879873, 50879915, 45120318. Вантаж відповідачем було доставлено позивачу із порушенням встановленого терміну доставки. В зв'язку з чим, позивачем було нараховано штраф за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та вантажу в період з 11.09.2016 року по 20.09.2016 року в розмірі 44 411,65 грн. В подальшому, позивачем уточнено позовні вимоги, в яких він просить суд стягнути з відповідача 42 054,52 грн.
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання по своєчасній доставці вантажу, дійшов до висновку, що штрафні санкції, нараховані позивачем є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому, місцевий господарський суд зменшив пред'явлений до стягнення штраф за порушення термінів доставки вантажу за накладними №№ 50801984, 50801992, 50879857, 50879873, 50879915 на 50 % та стягнув з відповідача штраф у розмірі 25 495,42 грн.
При з'ясуванні обґрунтованості часткового задоволення судом першої інстанції позовних вимог апеляційний господарський суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Абзацом 8 статті 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно із статтею 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
В статті 41 Статуту залізниць України зазначено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням у встановлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Статтею 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Заходи відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачені частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України.
Згідно із статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 3 статті 313 Господарського кодексу України розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.
Згідно із частиною 1 статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 % провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 % провізної плати - за прострочення на 3 доби; 30 % провізної плати - за прострочення на 4 і більше діб. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або інших, не залежних від залізниці обставин (частина 3 статті 116 Статуту залізниць України).
Підпунктом 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 865/5086 встановлено, що залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великовантажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з однієї доби на кожні повні та неповні 200 км. Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата (пункт 1.2). Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1). Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (частина 2 пункту 2.9).
Частиною 4 статті 131 Статуту залізниць України визначено, претензії вантажовідправників щодо штрафів заявляються залізниці відправлення, а вантажоодержувачів - залізниці призначення.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судом першої інстанції встановлено, що вантаж за залізничними накладними №№ 44122620, 40556375, 47526959, 47522707, 47526991, 47527247, 47527015, 47527031, 47526926, 47526975, 47527023, 47505326, 40536435, 47787353, 47787387, 50801984, 50801992, 40665069, 40241697, 50879857, 50879873, 50879915, 45120318 доставлено вантажоодержувачу з порушенням термінів, встановлених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, у зв'язку із чим відповідачу на підставі статті 116 Статуту залізниць України нараховано 42 054,52 грн. штрафу.
У вказаних залізничних накладних у графі 49 немає відомостей щодо причин, які б надавали залізниці право на збільшення терміну доставки, відповідачем не доведено відсутності його вини у затримці доставки вантажу.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що штрафні санкції, нараховані позивачем є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо зменшення штрафу на 50 % за порушення термінів доставки вантажу за залізничними накладними №№ 50801984, 50801992, 50879857, 50879873, 50879915 колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Згідно із статтею 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (штрафу, пені) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пункт 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).
Таким чином, вирішуючи питання про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача у зв'язку із порушенням ним зобов'язання, необхідно враховувати наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, за накладними №№ 50801984, 50801992 завантажені вагони прийнято до перевезення на станції Сартана 07.09.2016 року, в подальшому на шляху прямування на станції Волноваха вантажі було затримано з 08.09.2016 року по 10.09.2016 року. Приймання вантажу з Донецької залізниці на Придніпровську по станції Камиш-Заря відбулось 10.09.2016 року. При нормі доставки по Донецькій залізниці 2,5 доби (2 доби на відстань Сартана - Камиш-Заря 203 км + 0,5 доби на операції, пов'язані із відправленням вантажу), вантажі знаходились на станціях Донецької залізниці з 07.09.2016 року по 10.09.2016 року - 4 доби.
За накладними №№ 50879857, 50879873, 50879915 завантажені вагони прийнято до перевезення на станції Сартана 10.09.2016 року, в подальшому на шляху прямування на станції Волноваха вантажі було затримано з 11.09.2016 року по 12.09.2016 року. Приймання вантажу з Донецької залізниці на Придніпровську по станції Камиш-Заря відбулось 12.09.2016 року. При нормі доставки по Донецькій залізниці 2,5 доби (2 доби на відстань Сартана - Камиш-Заря 203 км + 0,5 доби на операції, пов'язані із відправленням вантажу), вантажі знаходились на станціях Донецької залізниці з 10.09.2016 року по 12.09.2016 року - 3 доби.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (частина 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" антитерористичну операцію розпочато з 14.04.2014 року на території Донецької та Луганської областей.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України № 128-р від 18.02.2015 року) міста Донецьк, Горлівка, населені пункти Старобешівського району, смт. Сартана (м. Маріуполь) - з 18.02.2015 року були віднесені до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, вантаж за залізничними накладними №№ 50801984, 50801992, 50879857, 50879873, 50879915 доставлено вантажоодержувачу з порушенням термінів, встановлених Правилами обчислення термінів доставки вантажів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що вантаж відправлявся зі станцій Донецької залізниці, які знаходяться на території здійснення антитерористичної операції. Зазначені обставини мають наслідком недостатню пропускну здатність, пошкодження та невикористання певних ділянок залізниці. За наведених обставин, місцевий господарський суд зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню у даному винятковому випадку за накладними №№ 50801984, 50801992, 50879857, 50879873, 50879915.
Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для зменшення заявленого розміру штрафу, який нараховано за порушення термінів доставки вантажу за залізничними накладними №№ 50801984, 50801992, 50879857, 50879873, 50879915 до 16 559,10 грн.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини та їх правові наслідки відповідають дійсності та доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.
Слід звернути увагу, що позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та має найменування ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", ЄДРПОУ 00190905, коротке найменування - ПРАТ "ІНГЗК" (а. с. 54). В описовій та резолютивній частині оскаржуваного рішення найменування позивача помилково зазначено як Публічне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", ЄДРПОУ 00190905. При цьому, описка в зазначенні організаційно-правової форми позивача може бути виправлена шляхом винесення судом першої інстанції відповідної ухвали.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі № 904/11640/16 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.04.2017 року.
Головуючий суддя ___________________ І.О. Вечірко
Суддя ___________________ С.Г. Антонік
Суддя ___________________ О.Г. Іванов