Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
“ 18 ” квітня 2017 року Справа №927/846/16
За ПОЗОВОМ: Заступника прокурора Чернігівської області
вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000
в інтересах держави
в особі: Чернігівської обласної державної адміністрації
вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000
ТРЕТІ ОСОБИ, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача:
1. ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області
проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000
2. ОСОБА_2 агентство рибного господарства України
вул. Січових Стрільців, 45-а, м. Київ, 04053
3. ОСОБА_2 підприємство "УКРРИБА"
вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ, 04050
До ВІДПОВІДАЧА: Приватного акціонерного товариства "Чернігіврибгосп"
вул. Дачна, 7, с. Жавинка, Чернігівський район, Чернігівська область, 14014
Про припинення права користування земельною ділянкою
Суддя І.В. Кушнір
Від Позивача: ОСОБА_3 - головний спеціаліст юридичного відділу, дов.№10-05/1383 від 01.04.2015.
Від Третьої особи-1: не з'явився.
Від Третьої особи-2: не з'явився.
Від Третьої особи-3: не з'явився.
Від Відповідача: ОСОБА_4 - т.в.о. голови правління, виписка з ЄДР, паспорт.
У розгляді справи прийняла участь прокурор відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_5, посвідчення №010890 від 23.10.2012.
Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації подано позов до Приватного акціонерного товариства “Чернігіврибгосп“, в якому Прокурор просить припинити Приватному акціонерному товариству “Чернігіврибгосп“ права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 535,5 га на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №001356 від 07.04.1997, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №110.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що відповідно до Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі“ та згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області від 28.12.1998 №1028 затверджено план приватизації Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “Чернігіврибгосп“ та створено Відкрите акціонерне товариство “Чернігіврибгосп“ шляхом перетворення Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “Чернігіврибгосп“ у Відкрите акціонерне товариство “Чернігіврибгосп“.
Приватне акціонерне товариство “Чернігіврибгосп“ мало назву Відкрите акціонерне товариство “Чернігіврибгосп“, статут товариства в новій редакції викладений у зв'язку зі змінами законодавства України внаслідок набрання чинності Закону України “Про акціонерні товариства“, а також зміни типу акціонерного товариства.
Прокурор вважає, що перетворення підприємства є однією з форм припинення його діяльності і його результатом є утворення нової юридичної особи, офіційного статусу яка набуває з моменту державної реєстрації.
Посилаючись на приписи норм чинного законодавства, а саме положення ст. 19, 22, 23, п.3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України, Прокурор вважає, що право постійного користування спірною земельною ділянкою підлягає припиненню з часу припинення діяльності підприємства, а саме з моменту перетворення Чернігівського державного сільськогосподарсько-рибного підприємства „Чернігіврибгосп” у Відкрите акціонерне товариство, державна реєстрація ВАТ „Чернігіврибгосп” проведена 29.12.1998.
Також, Прокурор у позовній заяві зазначає, що оскільки ПрАТ „Чернігіврибгосп” гідротехнічні споруди з водним об'єктом на праві власності та користування не належать, Прокурор вважає, що право Відповідача на постійне користування земельною ділянкою площею 535,5 га згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №001356 від 07.04.1997 підлягає припиненню згідно положень ст.120, 141 Земельного кодексу України.
Ухвалою суду від 12.09.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №927/844/16, а також за клопотанням Прокурора залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача ОСОБА_1 відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.
У судовому засіданні 22.09.2016 Прокурор та представник Позивача підтримали позовні вимоги.
Представник Відповідача надала письмові заперечення на позов, зокрема, що на земельних ділянках структурних підрозділів Приватного акціонерного товариства “Чернігіврибгосп“ - Чернігівського риборозплідника та Мньовського рибного господарства знаходиться нерухоме майно Приватного акціонерного товариства “Чернігіврибгосп“, а саме: адміністративні будівлі та виробничі споруди, склади комбікормів, гаражі, інкубаційний рибний цех, басейнові лінії, низьковольтні мережі, високовольтні лінії (в т.ч. розташовані на розподільних дамбах), очисні споруди, поля підземної фільтрації, мережі водогону та каналізації, тепломережі, насосні станції, трансформаторні підстанції, господарчі дороги, причали, огорожі та інше майно, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 21.01.2009 та від 02.03.2011.
Ухвалою суду від 17.10.2016 за клопотанням Відповідача залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача ОСОБА_2 агентство рибного господарства України та ОСОБА_2 підприємство "УКРРИБА".
У судовому засіданні 31.10.2016 Прокурор надала письмові пояснення, згідно яких Прокурор вважає, що у червні 2003 року відбулася повна втрата ВАТ “Чернігіврибгосп“ права господарського відання щодо цього державного майна, шляхом передачі його з балансу товариства на баланс ДП “Укрриба“ згідно з актом приймання-передачі гідротехнічних споруд від 30.06.2003.
З урахуванням викладеного, Прокурор, посилаючись на ст.136 Господарського кодексу України та приймаючи до уваги припинення права повного господарського відання ВАТ “Чернігіврибгосп“ на гідротехнічні споруди у 2003 році та не набуття їх у власність Відповідачем на даний час, вважає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню ч.1 ст. 120 та п. “е“ ч. 1 ст.141 Земельного кодексу України.
Представник Третьої особи-1 надала письмові пояснення, у яких зазначено, що 29.12.1998 Чернігівською районною державною адміністрацією було видано свідоцтво №655 про державну реєстрацію юридичної особи ВАТ “Чернігіврибгосп“. Таким чином, на думку Третьої особи-1, з моменту державної реєстрації ВАТ відбулась втрата товариством права господарського відання, зокрема права розпорядження, майном, яке під час приватизації не увійшло до статутного фонду. Крім того, Третя особа-1 вважає, що з моменту набрання чинності спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України “Про передачу гідротехнічних споруд“ від 06.05.2003 №126/752 право оперативного управління відповідним державним майном перейшло до сфери Міністерства аграрної політики України, а з моменту підписання актів приймання-передачі право повного господарського відання на гідротехнічні споруди перейшло до ДП “Укрриба“.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2016 за клопотанням Відповідача провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим Господарським судом Чернігівської області за результатами розгляду справи №927/991/16.
Одночасно ухвалою суду від 31.10.2016 строк розгляду спору продовжено до 23.11.2016 включно.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2016 у справі №927/846/16 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2016 в частині зупинення провадження у справі №927/846/16 скасовано, справу №927/846/16 передано на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
Матеріали справи №927/846/16 повернуто до Господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою суду від 27.03.2017 розгляд справи призначено на 11.04.2017.
У судове засідання 11.04.2017 з'явилися Прокурор, повноважні представники сторін та Третьої особи-1.
До початку судового засідання від Відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності та наслідків їх спливу.
Прокурор, представники Позивача та Третьої особи-1 виклали заперечення щодо вказаної заяви.
Ухвалою суду від 11.04.2017 розгляд справи було відкладено та призначено на 18.04.2017.
У судове засідання 18.04.2017 з'явилися Прокурор та повноважні представники сторін.
Представники Третіх осіб у судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що Треті особи не скористалися своїм правом брати участь у судовому засіданні, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, Третьою особою-1 були надані письмові пояснення по суті спору, явка представників Третіх осіб обов'язковою судом не визнавалася, суд доходить висновку про розгляд справи без участі представників Третіх осіб.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення Прокурора, представників сторін, суд,
ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 21.05.1970 №420-р прийнято пропозиції Одеського і Чернігівського облвиконкомів про вилучення з користування колгоспів (за згодою загальних зборів колгоспників) та інших землекористувачів ділянок загальною площею 1459 гектарів, в тому числі 9,6 гектара ріллі, і надання їх під будівництво рибних господарств у розмірах і на умовах згідно з додатками №№1-2.
Згідно з додатком №2 до вказаного розпорядження до списку підприємств, установ і організацій, яким надаються земельні земельні ділянки по Чернігіській області включений Чернігівський обласний виробничий рибкомбінат Укрголоврибгоспу під будівництво Мньовського повносистемного рибного господарства, якому надана земельна ділянка площею 1003,0 га (з них 9,6 га ріллі, 10,2 га присадибних земель, 51,4 га сіножатей, 116,6 га пасовищ), яка вилучена з колгоспів Чернігівського району імені Калініна - 271,9 га, “Зоря комунізму“ - 454,5 га; Мньовського торфопідприємства Чернігівського виробничого об'єднання по видобутку та переробці торфу - 273,7 га; Чернігівського лісгоспзагу Мінлісгоспу УРСР - 2,9 га, не вкритих лісом. При цьому, згідно з умовами надання земельних ділянко, в постійне користування відведено 999,9 га і в тимчасове на період будівництва - 3,1 га з земель колгоспу імені Калініна на умовах, визначених у рішенні Чернігівського облвиконкому від 4 лютого 1970р. №56.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Мньовської сільської Ради Чернігівського району Чернігівської області від 06.02.1997 №11 „Про видачу державного акту Чернігівському рибгоспу на право постійного користування землею” залишено за обласним сільськогосподарським рибним господарством „Чернігіврибгосп” (Мньовське рибне господарство) у постійному користуванню 535,5 га земель із 542,3 га наданих облоб'єднанню розпорядженням ОСОБА_6 Міністрів УРСР №420 від 21 травня 1970 року, а також вирішено видати обласному об'єднанню сільськогосподарського рибного господарства „Чернігіврибгосп” державний акт на право постійного користування на площу 535,5 га.
Відповідно до рішення Мньовської сільської ОСОБА_6 народних депутатів Чернігівського району Чернігівської області від 06.02.1997 №11 та розпорядження ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 21.05.1970 №420-р Чернігівському обласному об'єднанню сільськогосподарського рибного господарства „Чернігіврибгосп” Мньовською сільською ОСОБА_6 народних депутатів Чернігівського району Чернігівської області видано державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЧН №001356, відповідно до якого зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 535,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для ведення Мньовського рибного господарства.
Акт зареєстровано 07.04.1997 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №110.
Наказом Державного комітету рибного господарства України від 21.10.1997 №27 у зв'язку з ліквідацією Міністерства рибного господарства України та створення Державного комітету рибного господарства України внесено зміни до Статуту Чернігівського обласного об'єднання сільськогосподарського рибного господарства „Чернігіврибгосп”, назву підприємства змінено на Чернігівське обласне державне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство „Чернігіврибгосп”.
Відповідно до Статуту Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства „Чернігіврибгосп” (в редакції, затвердженій 21.10.1997) до складу Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства „Чернігіврибгосп” входять слідуючі виробничі підрозділи, які не мають права юридичної особи:
- рибцех Мньов Чернігівська область, Чернігівський район, с. Рудня;
- рибцех Білошапки Чернігівська область, Прилуцький район, с. Білошапки;
- рибдільниця ”Десна” Чернігівська область, Менський район, смт. Макошино;
- рибдільниця ”Холми” Чернігівська область, Корюківський район, смт. Холми;
- Чернігівський риборозплідник м. Чернігів - 23.
Згідно з ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У постанові Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 у справі №927/608/14 за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України; Регіонального відділення Фонду державного майна України; Державного агентства рибного господарства України до державного підприємства „УКРРИБА”, Приватного акціонерного товариства „Чернігіврибгосп” про визнання недійсним договору на зберігання з правом користування майном судом встановлено, зокрема таке.
Наказом від 22.12.1997 № 1094 “Про приватизацію Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” ОСОБА_1 відділення Фонду держмайна України по Чернігівській області розпорядилося розпочати з 1 січня 1998 року приватизацію Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство.
Наказом Регіонального відділення Фонду держмайна України по Чернігівській області від 30.06.1998 № 567 “Про затвердження актів оцінки вартості майнових комплексів структурних підрозділів державного підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” наказано затвердити ОСОБА_5 оцінки вартості майнових комплексів Білошапківської рибдільниці Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” з визначеною сумою статутного фонду в розмірі 592357 грн, Мньовського рибцеху та Чернігівського риборозплідника на теплих водах ТЕЦ Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” з визначеною сумою статутного фонду в розмірі 1881739 грн., прийнято проекти Планів приватизації Білошапківської рибдільниці підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” та Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП”.
Наказом Регіонального відділення Фонду держмайна України по Чернігівській області від 08.10.1998 № 820 “Про часткову зміну наказу регіонального відділення від 30.06.1998 № 567” затверджено додаток до ОСОБА_5 оцінки вартості цілісного майнового комплексу Чернігівського державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” з визначеним статутним фондом 884400 грн., внесено зміни в розділи 3 та 4 Плану приватизації Чернігівського державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” згідно з додатком 2.
Як вбачається з Плану приватизації, до об'єктів, що не підлягають приватизації, увійшли рибдільниця “Холми”, Чернігівський риборозплідник, Мньовський рибцех.
Наказом Регіонального відділення Фонду держмайна України по Чернігівській області від 01.12.1998 року № 961 “Про часткову зміну наказу регіонального відділення від 08.10.1998 № 820” затверджено додаток до ОСОБА_5 оцінки цілісного майнового комплексу Чернігівського державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” з визначеним статутним фондом 888574 грн, внесено зміни в пункт 1 розділи ІІ, в розділ ІІІ та розділ ІV Плану приватизації Чернігівського державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” згідно з додатком 2.
28 грудня 1998 року наказом Регіонального відділення Фонду держмайна України по Чернігівській області № 1028 “Про створення ВАТ “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” затверджено План приватизації державного підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП”; створено ВАТ “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” шляхом перетворення Чернігівського державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” у відкрите акціонерне товариство; затверджено Статут вищезазначеного ВАТ.
В розділі 3 Плану приватизації наведено перелік об'єктів і майна, які не увійшли до статутного фонду ВАТ “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” та залишилися на балансі суб'єкта господарювання без права на його відчуження (відокремлення, передачі) на користь інших (третіх) осіб, з подальшим використанням цього майна в безперервному технологічному процесі сільськогосподарського виробництва. Як вбачається з плану приватизації, до об'єктів, що не підлягають приватизації, увійшли, зокрема, рибдільниця “Холми”, Чернігівський риборозплідник, Мньовський рибцех.
Як вбачається зі Статуту приватного акціонерного товариства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП”, останнє мало назву - відкрите акціонерне товариство “ЧЕРНІГІВРИБГОСП”, статут товариства в новій редакції викладений у зв'язку зі змінами законодавства України внаслідок набрання чинності Закону України “Про акціонерні товариства”, а також зміни типу акціонерного товариства.
Наказом Державного агентства рибного господарства України від 16.01.2012 № 10 затверджено нову редакцію Статуту державного підприємства “УКРРИБА”, згідно якого ДП “УКРРИБА” засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Державного агентства рибного господарства України та підзвітне йому; майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
06 травня 2003 року спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України “Про передачу гідротехнічних споруд” № 126/752 передано до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства; ОСОБА_1 відділенням Фонду державного майна України наказано забезпечити приймання-передачу майна на баланс Державного підприємства “УКРРИБА” у порядку, встановленому “Положенням про порядок передачі об'єктів державної власності”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, в місячний термін з дня підписання цього наказу (пункти 1, 2 наказу).
Додатком до вищевказаного наказу є Перелік господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, серед яких зазначено і ВАТ “ЧЕРНІГІВРИБГОСП”, майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) яких передається на баланс державного підприємства “УКРРИБА”.
30 червня 2003 року комісією створеною відповідно до наказу Державного департаменту рибного господарства № 135 від 20.06.2003, за участю представників Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України, регіонального відділення Фонду держмайна України по Чернігівській області, ДП “УКРРИБА”, ВАТ “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” складено акти приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” з балансу останнього на баланс ДП “УКРРИБА”.
Відповідно до вищевказаних актів до складу об'єкта передачі входять гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно (далі-гідротехнічні споруди), що не увійшло до статутного фонду господарського товариства ВАТ “ЧЕРНІГІВРИБГОСП” та передаються на баланс державного підприємства “УКРРИБА”, перелік яких наведено у додатку № 1, що є невід'ємною частиною акту.
Наказом Державного департаменту рибного господарства від 27.07.2003 № 203 “Про затвердження акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ “ЧЕРНІГІВРИБГОСП”, на баланс ДП “УКРРИБА” затверджено “ОСОБА_5 приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства “ЧЕРНІГІВРИБГОСП”, на баланс державного підприємства “УКРРИБА” та закріплено зазначене в акті майно за ДП “УКРРИБА” на праві повного господарського відання.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на те, що внаслідок перетворення Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства „Чернігіврибгосп” (наказ від 21.10.1997) утворилось Відкрите акціонерне товариство „Чернігіврибгосп”, що за формою власності є приватною структурою і не має у статутному фонді державної частки, проте Відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою площею 535,5 га згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №001356 від 07.04.1997.
Посилаючись на приписи норм чинного законодавства, а саме положення ст. 19, 22, 23, п.3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України, Прокурор вважає, що право постійного користування спірною земельною ділянкою підлягає припиненню з часу припинення діяльності підприємства, а саме з моменту перетворення Чернігівського державного сільськогосподарсько-рибного підприємства „Чернігіврибгосп” у Відкрите акціонерне товариство, державна реєстрація ВАТ „Чернігіврибгосп” проведена 29.12.1998.
Також, Прокурор у позовній заяві зазначає, що Земельним кодексом України 1992 року не передбачено автоматичного переходу до юридичної особи, яка утворилась у результаті реорганізації іншої юридичної особи, права постійного користування земельною ділянкою, а тому ВАТ (а надалі ПрАТ) набуло права постійного користування земельною ділянкою площею 535,5 га згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №001356 від 07.04.1997 без достатніх правових підстав. Крім того, на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомості, а саме гідротехнічні споруди, що є державним майном, яке перебувало на зберіганні Відповідача, згідно договору від 31.12.2003, укладеного між ОСОБА_2 підприємством „Укрриба” та ВАТ „Чернігіврибгосп”, який було визнано недійсним згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 та Вищого господарського суду України від 29.07.2015 (справа 927/608/14). Таким чином, на думку Прокурора, розміщення на спірній земельній ділянці державного майна жодного правового відношення до Відповідача не має.
Оскільки ПрАТ „Чернігіврибгосп” гідротехнічні споруди з водним об'єктом на праві власності та користування не належать, Прокурор вважає, що право Відповідача на постійне користування земельною ділянкою площею 535,5 га згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №001356 від 07.04.1997 підлягає припиненню згідно положень ст. 120, 141 Земельного кодексу України.
У судовому засіданні 31.10.2016 Прокурор надала письмові пояснення, у яких вказує, що у червні 2003 року відбулася повна втрата ВАТ “Чернігіврибгосп“ права господарського відання щодо цього державного майна, шляхом передачі його з балансу товариства на баланс ДП “Укрриба“ згідно з актом приймання-передачі гідротехнічних споруд від 30.06.2003.
Одночасно з цим, державне майно закріплено на праві повного господарського відання ДП “Укрриба“ у липні 2003 року на підставі вказаного вище наказу Державного департаменту рибного господарства України від 27.07.2003 №203.
Прокурор, посилаючись на ст.136 Господарського кодексу України та приймаючи до уваги припинення права повного господарського відання ВАТ “Чернігіврибгосп“ на гідротехнічні споруди у 2003 році та не набуття їх у власність Відповідачем на даний час, вважає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню ч.1 ст. 120 та п. “е“ ч. 1 ст.141 Земельного кодексу України.
Досліджуючи позовні вимоги та заперечення на них суд відмічає наступне.
З приводу доводів Прокурора, що право постійного користування спірною земельною ділянкою підлягає припиненню з часу припинення діяльності підприємства, а саме з моменту перетворення Чернігівського державного сільськогосподарсько-рибного підприємства „Чернігіврибгосп” у Відкрите акціонерне товариство (державна реєстрація ВАТ „Чернігіврибгосп” проведена 29.12.1998) на підставі ст.19, 22, 23, п.3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України, суд доходить наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України:
«Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.»
Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Відкрите акціонерне товариство „Чернігіврибгосп” зареєстроване 29.12.1998.
Таким чином, і це не заперечується сторонами, державна реєстрація перетворення Чернігівського державного сільськогосподарсько-рибного підприємства „Чернігіврибгосп” у Відкрите акціонерне товариство, ВАТ „Чернігіврибгосп” проведена 29.12.1998.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.ч.5,6 ст.27 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N561-XII в редакції, чинній на 29.12.1998:
«Право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі:
3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.»
Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною ОСОБА_6 народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_6 народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням ОСОБА_6 народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.
Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку.»
Згідно зі ст.103 наведеного Кодексу у зазначеній редакції:
«Земельні спори розглядаються місцевими Радами народних депутатів, судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими актами законодавства України.»
Згідно зі ст.112 наведеного Кодексу у зазначеній редакції:
«Рішення ОСОБА_6 народних депутатів може бути оскаржено в суд,арбітражний суд в місячний строк.
В судовому порядку також розглядаються спори, які виникають у разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки (стаття 31) або у разі відмови сільської, селищної, міської, районної ОСОБА_6 народних депутатів у відведенні земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства (стаття 51).»
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України:
«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.»
З даної норми вбачається, що повноважним органом щодо припинення права користування спірною земельною ділянкою з підстави, зазначеної Прокурором, а саме припинення діяльності підприємства, на момент перетворення Відповідача була Мньовська сільська рада Чернігівського району, а не суд.
Підставою для звернення до суду в даному випадку міг бути лише спір, пов'язаний з рішеннями, діями чи бездіяльністю Мньовської сільської ради стосовно вирішення чи не вирішення зазначеного питання припинення права користування спірною земельною ділянкою з підстави припинення діяльності Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “Чернігіврибгосп“.
Прокурором та Позивачем не представлено суду доказів своєчасного звернення до Мньовської сільської ради Чернігівського району Прокурора чи інших зацікавлених станом на 29.12.1998 осіб щодо припинення права користування спірною земельною ділянкою з підстави припинення діяльності Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства “Чернігіврибгосп“, та не вирішення чи неналежного вирішення даного питання зазначеною сільською радою.
Крім того, Постановою Господарського суду Чернігівської області від 04.05.2006 у справі №9/71 було задоволено позов ВАТ „Чернігіврибгосп” до Чернігівського районного відділу земельних ресурсів Чернігівського обласного головного управління земельних ресурсів і Чернігівської районної державної адміністрації та зобов'язано Чернігівську районну державну адміністрацію та Чернігівський районний відділ земельних ресурсів внести відомості про реорганізацію (перетворення) Чернігівського обласного об'єднання сільськогосподарського рибного господарства „Чернігіврибгосп” у Відкрите акціонерне товариство „Чернігіврибгосп” в державні акти на право постійного користування землею, зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею під номерами 109, 110, 111.
Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. Згідно до ч.5 ст.59 Господарського кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої особи. Згадані норми не роблять виключення щодо переходу до перетвореної особи права постійного користування землею, наданого попередній перед перетворенням особі.
Необхідність переоформлення позивачем права користування землею з посиланням на ст.92 Земельного кодексу та п.6 Перехідних положень цього кодексу суд визнав безпідставними з огляду на Рішення Конституційного Суду України №5-рп від 22.09.2005, яким п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди визнано неконституційним. При цьому при вирішенні даної справи було взято до уваги посилання Конституційного Суду України у п. 5.2. Рішення від 22.09.2005 на те, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України, а також на те, що згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також було враховано висновок Конституційного Суду України в п. 5.3 Рішення від 22.09.2005 про те, що використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року.
З урахуванням викладеного, суд по справі №9/71 дійшов висновку, що відмова відповідачів задовольнити звернення позивача про внесення відповідних змін про реорганізацію юридичної особи, якій було видано державні акти на право постійного користування земельною, правонаступником якої є позивач, та натомість наполягання на переоформленні права постійного користування земельною ділянкою на право оренди земельної ділянки шляхом укладення договору оренди є необґрунтованою , здійсненою без врахування всіх обставин, які мають значення для вирішення вказаного питання, а також вимог Земельного кодексу України і Рішення Конституційного Суду України з відповідного питання.
З зазначеного вбачається, що незважаючи на припинення Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства „Чернігіврибгосп” шляхом перетворення у Відкрите акціонерне товариство „Чернігіврибгосп”, суд визнав останнє, а саме ВАТ «Чернігівриббгосп», законним правонаступником права постійного користування спірною земельною ділянкою та зобов'язав Відповідачів внести зміни до відповідного правовстановлюючого документу, а саме вищевказаного державного акту на право постійного користування землею.
Зазначене спростовує доводи Прокурора, що вказаною постановою суду лише установлено факт, що відповідач е правонаступником державного підприємства, проте не установлено факту набуття ним у постійне користування земельної ділянки площею 535,5 га на території Мньовської сільської ради Чернігівського району.
Дана постанова сторонами не оскаржувалася, набрала чинності 15.05.2006 та виконана Відповідачами.
Згідно з ч.1 ст.129-1 Конституції України:
«Судове рішення є обов'язковим до виконання.»
Відповідно до ч.1 ч.115 Господарського процесуального кодексу України:
«Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".»
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, про відсутність юридичних підстав для припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі саме п.3 ст.27 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N561-XII в редакції, чинній на 29.12.1998.
З приводу доводів Прокурора з посиланням на ст.136 Господарського кодексу України, що приймаючи до уваги припинення права повного господарського відання ВАТ “Чернігіврибгосп“ на гідротехнічні споруди у 2003 році та не набуття їх у власність Відповідачем на даний час, до даних правовідносин підлягають застосуванню ч.1 ст. 120 та п. “е“ ч. 1 ст.141 Земельного кодексу України, суд доходить наступних висновків.
Згідно з ч.2 ст.120 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року в редакції, чинній на даний момент:
«Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.»
Відповідно до п. «е» ст.141 зазначеного Закону у наведеній редакції:
Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.»
З викладених норм вбачається, що припинення права користування земельною ділянкою та перехід даного права в даному випадку пов'язується:
· по-перше, взагалі з фактом набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщену на земельній ділянці, новим власником;
· по-друге - з датою набуття такого права власності.
Разом з тим, ні Прокурором, ні Позивачем не представлено суду жодного доказу переходу саме права власності на зазначені в позові гідротехнічні споруди.
Дані споруди як до моменту приватизації Відповідача, так і після нього, залишаються об'єктом державної власності.
Прокурор та Позивач обґрунтовують свої позовні вимоги переходом права повного господарського відання на дані гідротехнічні споруди від Відповідача до ДП «Укрриба».
Згідно з ч.ч.1,2 ст.136 Господарського кодексу України в редакції, чинній на даний момент:
« 1. Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
2. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.»
Таким чином, право повного господарського відання є речовим правом, похідним від права власності, проте, не є самим правом власності.
Разом з тим, вищенаведені ч.2 ст.120 та п. «е» ст.141 Земельного кодексу України стосуються випадків набуття саме права власності новим власником, а не повного господарського відання.
При цьому, Прокурором та Позивачем не представлено нормативно-правового обґрунтування необхідності припинення права постійного користування спірною земельної ділянкою з зазначеної підстави саме примусово в судовому порядку, чіткий перелік підстав для якого визначений ст.143 Земельного кодексу України, а не ст.141.
Крім того, як зазначено вище, за ДП “Укрриба“ вищевказані гідротехнічні споруди були закріплене на праві повного господарського відання згідно акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, затвердженого Наказом Державного департаменту рибного господарства України від 27.07.2003 №203 «Про затвердження акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ “Чернігіврибгосп“».
Такими чином, в силу положень вищенаведеної ч.1 ст.58 Конституції України до спірних правовідносин підлягають застосуванню нормативні акти в редакції, чинній саме на 27.07.2003.
Стаття 141 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року в редакції, чинній на 27.07.2003, взагалі не передбачала такої підстави припинення права користування земельною ділянкою, як набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.»
В свою чергу, згідно з ч.1,2 ст.120 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року в редакції, чинній на 27.07.2003:
« 1. При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
2. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Відповідно до п.2 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007р. за №803:
«Відчуження майна - передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим Порядком.»
Даний Порядок не був чинний станом на 27.07.2003, проте, використовується судом виключно для з'ясування термінологічного значення поняття «відчуження майна».
Таким чином, наведена редакція ч.ч.1,2 ст.120 пов'язує перехід права користування земельною ділянкою з тим же правом власності на будівлю або споруду (а не правом господарського відання), крім того, вже не з набуттям даного права власності, а з його переходом чи передачею.
З цього приводу суд відмічає наступне.
Як зазначено вище, перетворення Відповідача відбулося 29.12.1998.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року N887-XII в редакції, чинній станом на 29.12.1998:
«В Україні можуть діяти підприємства таких видів:
· приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
· колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
· господарське товариство;
· підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
· комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;
· державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство. Особливості створення, ліквідації, реорганізації, управління та діяльності казенного підприємства встановлюються розділом VIII цього Закону.
Таким чином, даний Закон розрізняв такі види підприємств як «державне підприємство», яким було Чернігівське обласне державне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство „Чернігіврибгосп”, та «господарське товариство», яким є створене внаслідок приватизації Відкрите акціонерне товариство «Чернігіврибгосп».
В свою чергу, згідно з абз.1 ч.3 ст.10 зазначеного Закону у наведеній редакції:
«Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання.».
Тобто, перебувати на праві повного господарського відання державне майно могло на вказаний момент виключно у державного підприємства.
Таким чином, суд доходить висновку, що з моменту перетворення 29.12.1998 Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства „Чернігіврибгосп” у Відкрите акціонерне товариство «Чернігіврибгосп» право повного господарського відання на гідроспоруди, що не увійшли до статутного фонду новоствореного ВАТ, припинилося і лише 27.07.2003 виникло у ДП “Укрриба“.
Нормативно-правового обґрунтування та відповідних доказів існування у будь-якої юридичної особи саме права повного господарського відання на зазначені гідроспоруди в період з 29.12.1998 по 27.07.2003 Прокурором та Позивачем суду не представлено.
Посилання Прокурора та Позивача на перебування вказаного майна в зазначений період час на балансі Відповідача судом не може бути взято до уваги з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N996-XIV в редакції, чинній з 01.01.2000 по 27.07.2003:
«Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.»
Відповідно до ст.1 зазначеного Закону у відповідній редакції:
«Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.»
Постановка та перебування майна на балансі є діями та категоріями виключно бухгалтерського обліку, які є похідними від певної господарської операції.
Прокурором та Позивачем не наведено суду жодного нормативно-правового акту цивільного чи господарського законодавства, згідно яких дії чи дані бухгалтерського обліку, в тому числі і постановка на баланс, самі по собі, а не на здійснення певної господарської операції, визначені в якості правовстановлюючих дій чи документів, на підставі яких можуть виникати будь-які права на речі, як-то право власності, користування, повного господарського відання чи оперативного управління.
Таким чином, ніякого саме переходу чи передачі навіть права господарського відання, на відміну від необхідного права власності, в даному випадку не відбулося.
З урахуванням викладеного, а саме, дати набуття права повного господарського відання на зазначені в позові гідроспоруди ДП «Укрриба» 27.07.2003, ненадання Прокурором та Позивачем належних та допустимих доказів зміни, нового набуття, передачі чи переходу саме права власності на зазначені споруди, а також доказів навіть саме передачі чи переходу права повного господарського відання, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову та припинення права постійного користування саме з підстав передбачених як ч.ч.1,2 ст.120 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року в редакції, чинній на 27.07.2003, так і ч.2 ст.120 та п. «е» ст.141 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року в редакції, чинній на даний момент.
Крім того, з обох наведених редакцій ст.120 Земельного кодексу України вбачається, що до нового власника будівель переходить право користування саме тою земельною ділянкою, на якій ці будівлі розміщені.
Разом з тим, на спірній земельній ділянці, крім майна, яке не увійшло до статутного фонду при приватизації, знаходяться будівлі, споруди, інше майно, які передані до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства „Чернігіврибгосп” та розташовані на території Мньовського рибцеху (Чернігівська область, Чернігівський район, с. Рудня) і право власності на які підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Виконавчим комітетом Пакульської сільської ради 21.01.2009 серія САС №291101 (тип об'єкта: Мньовський рибцех, адреса об'єкта: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Рудня, вул. Київська, буд. 10) та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.01.2009.
Згідно п. «а» ч.2 ст.92 Земельного кодексу України, чинного на даний момент:
«Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.»
З викладеного вбачається, що саме ДП «Укрриба» може претендувати, а отже і звертатися з відповідним позовом, і саме на ту земельну ділянку, що знаходяться під будівлями та спорудами, які закріплені за ним на праві господарського відання, та необхідні для їх обслуговування.
Разом з тим, Прокурором не пред'явлено ні позов в інтересах ДП «Укрриба», ні представлено доказів, з врахуванням положень ч.1 ст.79 Земельного кодексу України, які б чітко визначали місцезнаходження, площу та усталені межі земельної ділянки, що знаходяться під будівлями та спорудами, які закріплені за ДП «Укрриба» на праві господарського відання, та необхідні для їх обслуговування.
Одночасно з цим, Прокурор зазначає, що держава в особі уповноважених органів позбавлена можливості реалізувати своє право власності, визначене ст.317 ЦК України, на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на спірній земельній ділянці.
Проте, жодного доказу, який би підтверджував, яким чином і чому ці органи позбавлені можливості реалізувати своє право власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на спірній земельній ділянці, як і доказів звернення Прокурора чи однієї з Третіх осіб по даній справі, до компетенції саме яких відноситься розпорядження та відання цими об'єктами, з позовом про усунення порушень, що перешкоджають реалізації права власності саме на ці об'єкти нерухомості, що знаходяться на спірній земельній ділянці, Прокурором, Позивачем або Третіми особами суду не представлено.
При цьому, згідно з ч.ч.1,3 ст.30 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N561-XII в редакції, чинній на 29.12.1998:
«При переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.»
Таким чином, суд доходить висновку, що, оскільки з моменту перетворення 29.12.1998 Чернігівського обласного державного сільськогосподарсько-рибоводного підприємства „Чернігіврибгосп” у Відкрите акціонерне товариство «Чернігіврибгосп» майно, яке увійшло в статутний фонд, в тому числі будівлі та споруди, з державної власності та права повного господарського відання у підприємства, перейшло у власність новоствореного ВАТ «Чернігіврибгосп», до останнього, в силу вищенаведеної статті, перейшло право постійного користування земельною ділянкою під цими будівлями та спорудами та в межах необхідних для їх обслуговування, що додатково підтверджує відсутність підстав для припинення права постійного користування Відповідача саме всією спірною земельною ділянкою, визначеною вищевказаним державним актом на право постійного користування землею.
Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N3477-IV:
«Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.»
Згідно ч.1 ст.1 «Захист власності» Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, дата набрання чинності для України: 11.09.1997:
«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.»
У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об'єктами були, зокрема, «правомірні очікування» / «законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа «ОСОБА_7 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland ), заява No 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.).
Умовою наявності законного очікування в розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) було, зокрема, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22.09.2005.
Припинення права постійного користування під всією спірної земельною ділянкою призведе до неможливості Відповідача отримати саме в постійне користування ту її частину, на якій знаходяться належні йому на праві власності будівлі та споруди, та необхідну для їх обслуговування, оскільки чинна ч.2 ст.92 Земельного кодексу України не відносить Відповідача до суб'єктів, які можуть отримувати земельні ділянки в постійне користування.
Отримати дані земельні ділянки Відповідач зможе виключно в тимчасове користування (оренду), що внаслідок значної різниці між обсягом можливостей та вигод цих двох видів користування призведе до значного звуження обсягу майнових прав Відповідача на цю частину земельної ділянки, що, на думку суду, буде необґрунтованим порушенням передбаченого наведеною ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини права мирно володіти своїм майном.
При цьому, як зазначено вище, Прокурором та Позивачем не представлено суду доказів, з врахуванням положень ч.1 ст.79 Земельного кодексу України, які б чітко визначали місцезнаходження, площу та усталені межі земельної ділянки, що знаходяться під будівлями та спорудами, які закріплені за ДП «Укрриба» на праві господарського відання, та необхідні для їх обслуговування, що давало б суду змогу принаймні розглянути питання про можливість припинення права постійного користування Відповідача у зазначеній частині спірної земельної ділянки.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України:
“Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.”
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України:
“Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.”
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України:
“Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.”
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що Прокурором та Позивачем не доведено наявності підстав для припинення права користування Відповідача спірною земельною ділянкою ні відповідно до п.3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року N561-XII, ні відповідно до ст.120 та п. “е“ ч. 1 ст.141 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, ні з інших підстав, а тому позов задоволенню не підлягає.
До початку судового засідання 11.04.2017 від Відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України:
“Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.”
Відповідно до абз.1,2 п.п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за №10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”:
“За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.”
Таким чином, заява Відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає розгляду по суті, оскільки судом не встановлено порушення права або інтересу Прокурора та Позивача, які підлягають захисту.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:
"Судовий збір покладається:
· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."
На підставі вище викладеного, враховуючи повну відмову у позові, судовий збір у сумі 1378,00 грн. покладається на Прокуратуру Чернігівської області, яка фактично сплатила судовий збір за подання даного позову.
Керуючись ст.ст.22,29,33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 24 квітня 2017 року.
Суддя І.В. Кушнір