Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" квітня 2017 р.Справа № 922/620/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Швидкіна А.О.
при секретарі судового засідання : Трофименко С.В.
розглянувши справу
за заявою ТОВ "МАЙСТЕР-БУД", м. Дніпропетровськ
до ТОВ "Металобази Комекс"
про визнання банкрутом
за участю :
ліквідатора : ОСОБА_1, свідоцтво № 303 від 28.02.2013 року
представника ТОВ "Плюс-Атлас" : ОСОБА_2, дов. від 01.02.2016 року
Постановою господарського суду Харківської області від 11.08.2015 р. ТОВ "Металобази Комекс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_1
30.01.2017 р. до суду від ліквідатора надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом накладання арешту на об'єкти нерухомості, які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 7, та належать на праві власності ТОВ "Плюс Атлас", а саме: будівлю допоміжного цеху РМЦ (літ. 24в-1), площею 892,9 кв.м; нульовий проліт головного корпусу формувального цеху з підкрановими коліями (літ. 46-1), площею 1979,6 кв.м; споруду літ. 32; лісосклад (літ. 40); 1/2 частину складу готової продукції транспортного цеху (літ. 44-1); будівлю тепловозного депо, площею 212,9 кв.м; залізничну колію літ. № 75, 1377,7 п.м. Вищезазначене клопотання обґрунтоване тим, що наразі судом розглядається заява ліквідатора про спростування майнових дій боржника та визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 28.08.2014 р. вищезазначеного майна, яке належало банкруту, у зв'язку з чим у ліквідатора існує ризик відчуження спірного майна новим власником.
Ухвалою суду від 31.03.2017 року прийнято та призначено клопотання ліквідатора про забезпечення вимог кредиторів до розгляду в судовому засіданні на "18" квітня 2017року; зобов'язано ліквідатора надати докази надсилання клопотання про забезпечення вимог кредиторів на адресу ТОВ "Плюс Атлас" та іншим учасникам у справі про банкрутство (оригінали фіскальних чеків та поштових описів вкладення); відомості щодо власника об'єктів нерухомості, які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 7, а саме: будівлі допоміжного цеху РМЦ (літ. 24в-1), площею 892,9 кв.м; нульового прольоту головного корпусу формувального цеху з підкрановими коліями (літ. 46-1), площею 1979,6 кв.м; споруди літ. 32; лісоскладу (літ. 40); 1/2 частини складу готової продукції транспортного цеху (літ. 44-1); будівлі тепловозного депо, площею 212,9 кв.м; залізничну колію літ. № 75, 1377,7 п.м. (станом на момент розгляду заяви);
Присутній в судовому засіданні ліквідатор надав уточнене клопотання про забезпечення вимог кредиторів, в якому зазначив, що деякі спірні об'єкти нерухомості були відчужені ТОВ "Плюс-Атлас", про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 13.04.2017 року № 85037221, тому враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити заявлене клопотання з урахуванням уточнень.
Представник ТОВ "Плюс Атлас" заперечує проти заявленого клопотання ліквідатора.
Розглянувши матеріали справи та заявлене клопотання ліквідатора, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.
Статтею 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
У процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу.
Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до припинення провадження у справі.
Господарський суд має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання зазначених обставин, про що виноситься ухвала.
Частиною 1 статті 2 вказаного закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Приписами статей 66, 67 Кодексу регламентовано, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" унормовано, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, виходячи з наведеного, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.
Судом встановлено, що ліквідатором не надано доказів, які можуть вказувати на наявність обставин, з яким пов'язується застосування заходів забезпечення вимог кредиторів, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання відповідного судового рішення.
Також суд зазначає, що у заявленому клопотанні відсутній правовий зв'язок між заявленими вимогами ліквідатора про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника та заходами забезпечення у вигляді накладення арешту на об'єкти нерухомості.
Доказів на підтвердження звернення у встановленому законом порядку про витребування спірного майна з чужого володіння у провадженні, яке розглядається, матеріали справи не містять.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі за № 6-2723цс16, одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК України, є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними, отже захист прав у порядку визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника виключає можливість застосування заходів забезпечення, викладених у клопотанні ліквідатора.
На підставі, вищевикладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ліквідатора про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство №922/620/15 з урахуванням уточнень.
Керуючись ст. ст.37-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 33, 66, 67, 86, ГПК України, суд -
В задоволенні клопотання ліквідатора про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство №922/620/15 з урахуванням уточнень відмовити у повному обсязі.
Суддя ОСОБА_3