ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2017Справа №910/2623/17
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
простягнення 1083,67 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаБілоконь І.В. - представник
від відповідачане з'явився
від третьої особине з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» 10348,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування №336а5х від 16.06.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, водієм якого скоєно ДТП, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5585076, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/2623/17, залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та призначено розгляд справи на 22.03.2017.
В судовому засіданні представником позивача подано клопотання, в якому позивач повідомив про здійснення відповідачем часткової сплати суми відшкодування, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 1083,67 грн.
Вказане клопотання прийнято судом до розгляду як заяву про зменшення розміру позовних вимог.
В судовому засідання 22.03.2017 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що сума відшкодування за спірним страховим випадком була виплачена ним в повному обсязі, а при здійсненні розрахунку позивачем не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу.
В судовому засіданні 22.03.2017 оголошено перерву до 20.04.2017.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав.
Відповідач представників в судове засідання, призначене на 20.04.2017, не направив.
Оскільки відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, а також враховуючи, що в матеріалах справи наявний відзив відповідача на позов, справа може бути розглянута без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Третя особа представників в судове засідання не направила, пояснень по справі не надала, своїм правом не скористалась.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
16.06.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ПАТ «ХФЗ «Червона зірка» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №336а5х (надалі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, в тому числі: автомобілем ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
14.06.2016 близько 10 год. 00 хв. по вул. Греківській, 52, у місті Харкові сталася ДТП, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, рухаючись в бік вул. Гольдберівської, не переконався перед початком обгону, що смуга зустрічного руху, на яку він виїжджає, вільна і здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п.14.2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14.07.2016 у справі №646/7115/16-п, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі страхового акта №АХА2099494 від 01.07.2016, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП у розмірі 11348,78 грн, що підтверджується платіжним дорученням №252311 від 02.07.2016.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 11348,78 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Червонозаводського районного суду м.Харкова від 14.07.2016 у справі №646/7115/16-п вбачається, що транспортний засіб - автомобіль ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_1
Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала транспортним засобом Богдан, державний номер НОМЕР_3, встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ, державний номер НОМЕР_2, станом на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/5585076.
Вказаним договором (полісом) № АЕ/5585076 передбачено, що франшиза становить 1000,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з огляду на положення ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України після виплати страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах фактичних затрат, а тому вказує, що відповідач зобов'язаний сплатити на його користь 10348,78 грн, що становлять суму страхового відшкодування, сплаченого позивачем на підставі Договору добровільного страхування №336а5х, у розмірі 11348,78 грн за вирахуванням франшизи за полісом (1000,00 грн).
Однак, відповідач стверджує, що за приписами ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підлягає вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Суд погоджується, що з огляду на положення ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до позивача перейшло в межах суми 41279,68 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Водночас, що у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і ст. 1194 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 Цивільного кодексу України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.
За загальним правилом згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Проте, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (п. 22.1 ст. 22 - межами ліміту відповідальності; ст. 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пункту 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).
Так, відповідно до п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (який відшкодовує страховик згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 22.12.2016 у справі №910/8026/16.
За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу позивачем було надано до матеріалів справи ремонтну калькуляцію №1.003.16.0, рахунок №ЗиФ-812834 від 28.07.2016, виставлений виконавцем ремонтних робіт - ПАТ «Завод Фрунзе» та замовлення-наряд №ЗиФ-812834 від 28.07.2016.
У відповідності до наведених документів вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 12348,78 грн.
Однак, відповідно до п.п. 7,38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159) (надалі - Методика), Значення Е З приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Винятком стосовно використання зазначених вимог є:
а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);
б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;
в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Згідно даних платформи AudaHistory, до дати настання спірної ДТП (14.06.2016) складові частини транспортного засобу ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1, відновлювалися ремонтом.
Таким чином, оскільки складові частини транспортного засобу ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1, до червня 2016 року вже відновлювали ремонтом, то з огляду на положення п.7.38 Методики, можливість прийняття значення коефіцієнта фізичного зносу таким, що дорівнює нулю, при визначенні вартості матеріального збитку, завданого в результаті ДТП, що сталася 14.06.2016, виключається.
В свою чергу, для долучення до матеріалів справи відповідачем було надано Консультацію №10-R/28/5 від 14.02.2017 про величину фізичного зносу транспортного засобу, проведену оцінювачем ОСОБА_3, якою визначено, що величина фізичного зносу транспортного засобу - автомобіля ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1, становить 44,3 %.
З поданої позивачем калькуляції №1.003.16.0, вбачається, що вартість запчастин, які підлягають заміні під час ремонту автомобіля, становить 2943,11 грн. Відповідно, загальна вартість робіт та матеріалів становить 9405,67 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 11044,98 грн (2943,11 (загальна вартість запчастин) х (1-0,443) + 9405,67 грн (загальна вартість робіт та матеріалів).
Отже, враховуючи вартість відновлювального ремонту автомобіля ЗАЗ Lanos, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (у розмірі 11044,98 грн), визначені полісом №АЕ/5585076 розміри франшизи та ліміт відповідальності, відповідач зобов'язаний був відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10044,98 грн (11044,98 грн мінус 1000,00 грн франшизи за полісом).
Як свідчать матеріали справи та підтверджується позивачем, по спірному страховому випадку відповідачем в добровільному порядку було виплачено суму відшкодування у розмірі 9265,11 грн. Доказів сплати решти суми відшкодування - у розмірі 779,87 грн відповідачем не надано.
З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 779,87 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Наявності у відповідача зобов'язання з оплати решти заявленої до стягнення суми страхового відшкодування по спірному страховому випадку (у розмірі 303,80 грн) позивачем належними та допустимими доказами не доведено.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» (04070, м.Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн 87 коп. та судовий збір у розмірі 1151 (одна тисяча сто п'ятдесят одна) грн 36 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 24.04.2017
Суддя Ю.М. Смирнова