20.04.2017 Справа № 904/3108/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м.Київ в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСФЛОІТ", м.Дніпро
про стягнення 97 856,12 грн.
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 1627 від 13.03.17р.;
від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 29.03.17р.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Ексфлоіт", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 97856,12грн. (з яких 30457,00грн. за надані телекомунікаційні послуги за період з березня 2016 року по січень 2017 року; 54082,00грн. за надані додаткові послуги; 5282,11грн. пені; 1613,99грн. трьох відсотків річних; 6421,02грн. інфляційних втрат). Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Між позивачем та відповідачем укладено договір №00-95002 від 08.12.2015, предметом якого є надання позивачем замовнику послуг Бізнес - мережі (лінії зв'язку з передачі даних за технологією Ethernet 100 мбіт/секунду) за тарифом 3600,00грн. на місяць. На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги (доступ до мережі Інтернет), що підтверджується замовленням №1 та підписаними між сторонами додатковими угодами. На момент подання заборгованість відповідача перед позивачем 30457,00грн.
Крім телекомунікаційних послуг, позивач надав відповідачу додаткові послуги у відповідності до Додаткової угоди №2 від 08.12.2015 вартістю 54082,00грн., які відповідачем не були оплачені.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2017 справу №904/3108/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.
За результатами розгляду позовної заяви від 26.02.2017 за вих.№12С000-172 ухвалою суду від 21.03.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 13.04.2017.
13.04.2017 отримано відзив в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами посилаючись на наступне.
Відповідач вказує, що позивачем порушено зобов'язання щодо якості наданих послуг, у зв'язку з чим відповідачем прийнято заходи задля розірвання договору.
Відповідач регулярно звертався до Технічної підтримки позивача з вимогами про усунення технічних несправностей на лінії телекомунікаційного зв'язку. Вказані заявки зареєстровано за №INC000003033366 від 19.08.2016; №INC000002953625 від 15.07.2016; №INC000002886169 від 14.06.2016; №INC000002862025 від 03.06.2016; №INC000002774670 від 27.04.2016; №INC000002574482 від 05.02.2016.
Керуючись положеннями пункту 7.8 укладеного між сторонами договору, 24.10.2016 відповідачем надіслано на електронну поштову адресу уповноваженої особи позивача - ОСОБА_3 лист про відмову від подальшого надання телекомунікаційних послуг, у зв'язку з невідповідністю рівня наданих послуг заявленим у договорі та додатках до нього, а також через масові крадіжки устаткування, що підтверджується фотокопією листування за допомогою електронної пошти.
Відповідач вказує, що відповідно до пункту 2 Додаткової угоди №2 від 08.12.2015 до укладеного між сторонами договору загальна вартість витрат позивача на додаткові послуги з організації підключення послуг становить 54082,00грн. з ПДВ. В пункті 3 зазначено, що замовник має компенсувати витрати виконавця на додаткові роботи з організації підключення послуг у розмірі 0 грн.
Відповідач заперечує факт надання позивачем додаткових послуг, зазначених у Додатковій угоді №2 від 08.12.2015 до укладеного між сторонами Договору. ОСОБА_4 приймання-здачі не підписано, рахунок не виставлено.
Суд розгляд справи відкладав з 13.04.2017 до 19.04.2017.
19.04.2017 отримано письмові пояснення позивача в яких вказано, що в заяві, на яку посилається відповідач, останній просить суд призупинити, а не припинити надання послуг. Отже, застосуванню підлягають положення пункту 54 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.
Застосування Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг до питань, які не врегульовано укладеним між сторонами договором визначено пунктами 7.4 та 7.7 договору.
Посилаючись на положення пункту 5.6 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг позивач зазначає, що неотримання рахунка не звільняє абонента від зобов'язання щодо оплати послуг.
Посилання відповідача на крадіжку встановленого позивачем обладнання, у зв'язку з чим не має доступу до послуг, відносяться до обставин, коли абонент не отримує послуги не з вини оператора (пункт 54 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг).
Суд оголосив перерву з 19.04.2017 до 20.04.2017.
20.04.2017 отримано додаткові письмові заперечення відповідача в яких зазначає:
- про необхідності відомостей про використання телекомунікаційного трафіку відповідачем;
- про безпідставність позовних вимог в частині стягнення 54082,00грн. за додаткові роботи з організації підключення;
- про недоведеність факту отримання відповідачем послуг з 08.12.2015.
Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 19.04.2017.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 19.04.2017.
Враховуючи явку представників сторін господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.
В судовому засіданні, яке відбулося 20.04.2017, продовжено розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити; представник відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд в їх задоволенні відмовити.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 20.04.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -
08.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (далі по тексту - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексфлоіт" (далі по тексту - відповідач) укладено договір №00-95002 про надання послуг бізнес-мережі (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого виконавець надає замовнику телекомунікаційні послуги бізнес-мережі (далі по тексту - послуги), що визначаються у замовленні послуг та відповідних угодах / додатках до цього договору, а замовник отримує послуги, визначені у відповідних угодах, додатках та замовленні та сплачує їх вартість. У разі зміни законодавства в сфері телекомунікацій щодо порядку надання та отримання телекомунікаційних послуг виконавець та замовник зобов'язується з дати набрання чинності новим актом законодавства дотримуватись його положень. У такому випадку договір застосовується лише в частині, яка не суперечить чинному законодавству. Під бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування замовника, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування (пункт 1.2 договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що замовник здійснює оплату замовлених послуг згідно з тарифами, зазначеними у Додатках до Угод до цього договору та Умовами Укртелекому.
Пунктом 4.2 договору визначено, що порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг: авансова (попередня оплата (внесення авансу). Оплата послуг проводиться у національній валюті України.
Пунктом 4.3 договору визначено, що рахунок (рахунок - акт) за послуги замовник повинен оплатити не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок виконавцем.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.04.2017 (пункт 5.1 договору).
Позивач відповідачу надав послуги у період з березня 2016 року (частково лютий 2016 року) по січень 2017 року.
Відповідач частково отримані від позивача послуги оплатив, а саме 18.04.2016 у розмірі 5820,00грн.; 24.05.2016 у розмірі 4320,00грн.; 30.06.2016 у розмірі 1878,51грн.; 12.07.2016 у розмірі 1979,15грн.; 08.08.2016 у розмірі 6055,00грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 30457,00грн.
Керуючись положеннями пункту 7.8 укладеного між сторонами договору, 24.10.2016 відповідачем надіслано на електронну поштову адресу уповноваженої особи позивача - ОСОБА_3 лист про призупинення роботи послуги та нарахування фінансів за договором 1240000010016420, що підтверджується фотокопією листування за допомогою електронної пошти.
Позивач нарахував відповідачу до сплати
- пеню за загальний період прострочення з 01.04.2016 по 30.09.2016 на загальну суму 5282,11грн. (розрахунок пені здійснено за кожен період окремо (лютий 2016 року - липень 2016 року);
- три відсотки річних за загальний період прострочення з 01.04.2016 по 31.01.2017 на загальну суму 1613,99грн. (розрахунок трьох відсотків річних здійснено за кожен період окремо);
- інфляційні втрати за загальний період прострочення з 01.04.2016 по 31.01.2017 на загальну суму 1613,99грн. (розрахунок інфляційних втрат здійснено за кожен період окремо).
Між сторонами підписано Додаткову угоду №2 від 08.12.2015 (далі по тексту - Додаткова угода №2) в пункті 1 якої визначено, що з метою забезпечення надання телекомунікаційних послуг, визначених Додатком №1 до договору (далі по тексту - послуги) виконавець здійснює додаткові роботи з організації підключення послуг для замовника.
Пунктом 2 Додаткової угоди №2 визначено, що загальна вартість витрат виконавця на додаткові роботи з організації підключення послуг для становить 54082,00грн. з ПДВ.
Пунктом 3 Додаткової угоди №2 визначено, що замовник компенсує витрати виконавця на додаткові роботи з організації підключення послуг у розмірі 0грн. з ПДВ.
Відповідач заперечує факт надання позивачем додаткових послуг, зазначених у Додатковій угоді №2 від 08.12.2015 до укладеного між сторонами Договору. ОСОБА_4 приймання-здачі не підписано, рахунок не виставлено.
З метою спростування тверджень відповідача позивач надав 2 (два) Акти №б/н здачі-приймання виконаних робіт від 26.01.2016.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід визнати частково обґрунтованими, документально частково доведеними, такими, що частково не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню частково.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Щодо стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено один із загальних засад цивільного законодавства, а саме свобода договору.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Факт отримання відповідачем послуг підтверджується діючим договором №00-95002 від 08.12.2015 про надання послуг бізнес-мережі.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця за договором поставити телекомунікаційні послуги бізнес-мережі відповідає обов'язок замовника оплатити вартість отриманих послуг.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати отриманих послуг передбачено умовами договору та нормами законодавства.
З огляду на положення пункту 4.3 договору, строк оплати отриманих від позивача послуг є таким, що настав.
Пунктом 4.2.3 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком" на відповідача покладено обов'язок в частині своєчасної та в повному обсязі оплати отриманих послуг.
Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.
Доказів оплати послуг в сумі 30457,00грн. відповідач не надав.
Пунктом 7.8 договору визначено, що сторони дійшли спільної згоди, що на підставі письмової заяви замовника виконавець припиняє надання послуги/послуг протягом тридцяти календарних днів з дати отримання виконавцем такої заяви про припинення, якщо більший строк не зазначений в заяві замовника.
Відповідач у відзиві на позов посилаючись на пункт 7.8 договору вказав, що 24.10.2016 відповідачем надіслано на електронну поштову адресу уповноваженої особи позивача - ОСОБА_3 лист про відмову від подальшого надання телекомунікаційних послуг, у зв'язку з невідповідністю рівня наданих послуг заявленим у договорі та додатках до нього, а також через масові крадіжки устаткування, що підтверджується фотокопією листування за допомогою електронної пошти.
Пунктом 7.4 договору визначено, що інші відносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються Умовами Укртелекому, з якими замовник ознайомлений, погоджується та зобов'язується їх виконувати у повному обсязі. Укладаючи цей договір замовник своїм підписом підтверджує, що він ознайомлений з положеннями Закону України "Про телекомунікації", Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №195 та Умовами Укртелекому, що є складовою частиною цього договору.
Пунктом 4.1.4 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком" абоненту (відповідачу) надано право тимчасово припиняти отримання послуг, за власним бажанням у випадках і порядку, передбачених укладеним договором, на підставі письмової заяви, поданої особисто та за наявності технічної можливості.
Пунктом 6.2.1 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком" за власним бажанням абонент (відповідач) може ініціювати тимчасове припинення надання послуг тільки на підставі письмової заяви, поданої особисто або через уповноваженого представника. У заяві абонент вказує строк, що не може перевищувати один рік, та причину тимчасового припинення надання послуг. Тимчасове припинення надання послуг оплачується за тарифами, встановленими Укртелекомом.
Відповідачу пунктом 4.1.6 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком" надано право і відмовитися від отримання послуг та припинити дію договору в порядку, встановленому договором та цими Умовами, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Пунктом 4.4.7 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком" визначено, що позивач зобов'язаний припиняти надання послуг на підставі особисто поданої письмової заяви абонента.
Господарський суд вважає правомірним до взаємовідносин сторін застосовування Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком".
Ознайомившись з листом відповідача від 24.10.2016 господарський суд констатує, що відповідач просить призупинити роботу послуг та нарахування фінансів за договором 124000001016420.
Господарський суд за результатами аналізу листа відповідача від 24.10.2016 визнав його неналежним доказом припинення дії укладеного між сторонами договору з огляду на наступне.
По-перше, листом від 24.10.2016 відповідач просить призупинити роботу послуг та нарахування фінансів за договором 124000001016420, в той час як підставою для обґрунтування позовних вимог є договір №00-95002 від 08.12.2015 про надання бізнес-мережі;
По-друге, законодавство, яке регулює питання в сфері телекомунікацій не надає визначення поняттю "призупинення", яке вживається відповідачем в листі від 24.10.2016.
Є поняття "припинення надання послуг" - остаточне припинення оператором, провайдером надання споживачеві послуг внаслідок припинення дії чи зміни умов договору в частині скорочення переліку послуг, а також у випадках, встановлених законом.
І є поняття "тимчасове припинення надання послуг" - припинення оператором, провайдером надання споживачеві послуги (послуг) на період та у випадках, встановлених законодавством та/або договором, із забезпеченням технічної можливості поновлення їх надання.
Визначення понять "припинення надання послуг" та "тимчасове припинення надання послуг" міститься в Правилах надання та отримання телекомунікаційних послуг і тотожні визначенням вказаним в Умовах та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком".
По-третє, як заява про тимчасове припинення надання послуг, так і заява про припинення надання послуг складається письмово і подається особисто.
В даному випадку відповідач стверджує, що звертався до позивача листом за допомогою електронної пошти, що не є узгодженим порядком звернення відповідача до позивача з питань припинення надання послуг або тимчасового припинення надання.
Крім того, скріншоти не належними доказами в розумінні статтей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.
При прийнятті рішення господарський суд взяв до уваги положення пункту 5.6 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком", а саме неотримання рахунку не звільняє абонента від зобов'язань щодо оплати послуг.
Господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 30457,00грн. за телекомунікаційні послуги фактично надані за період з лютого 2016 року по січень 2017 є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2.1 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком" визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань за договором абонент сплачує Укртелекому штрафні санкції, передбачені Договором та чинним законодавством України.
Статтею 36 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Пунктом 7.2.2 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком" встановлено, що у разі затримки оплати за надані послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.
Здійснюючи нарахування пені позивач не врахував положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, а саме якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Крім того, господарський суд зауважує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 164,19грн.
Щодо трьох відсотків річних.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).
Здійснюючи нарахування трьох відсотків річних позивач не врахував положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, а саме якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 183,51грн.
Щодо інфляційних втрат.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1881,70грн.
Щодо заборгованості за додаткові послуги.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 54082,00грн. з ПДВ за додаткові роботи здійсненні на підставі Додаткової угоди №2 господарський суд визнає необґрунтованими, документально не доведеними з огляду на наступне.
По-перше, з пункту 3 Додаткової угоди вбачається обов'язок відповідача компенсувати позивачу за додаткові роботи, а саме організацію лінії зв'язку та прокладання абонентської проводки у розмірі 0 грн.;
По-друге, надані позивачем ОСОБА_4 №б/н здачі-приймання виконаних робіт від 26.01.2016 не містять ніяких ознак співвідношення з Додатковою угодою №2;
По-третє, строк оплати додаткових робіт за Додатковою угодою №2 не визначено.
Отже, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 54082,00грн. з ПДВ за додаткові роботи слід відмовити.
Щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат нарахованих на заборгованість за додаткові роботи.
Враховуючи, що заборгованість за додаткові роботи судом визнана необґрунтованою, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційні втрати нараховані на вищевказану заборгованість.
Щодо розподілу судових витрат.
В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 534,40грн., з урахуванням того, що 33,40% позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 3, 11, 202, 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексфлоіт" (49000, м.Дніпро, вул.Робоча, буд.23-в; ідентифікаційний код 31971442) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченко, буд18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (49600, м.Дніпро, вул.Херсонська, буд.26; ідентифікаційний код 25543196) 30457,00грн. (тридцять тисяч чотириста п'ятдесят сім грн. 00 коп.) заборгованості за надані телекомунікаційні послуги; 164,19грн. (сто шістдесят чотири грн. 19 коп.) пені; 183,51грн. (сто вісімдесят три грн. 51 коп.) трьох відсотків річних; 1881,70грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят одна грн. 70 коп.) інфляційних втрат; 534,40грн. (п'ятсот тридцять чотири грн. 40 коп.) судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено
24.04.2017
Суддя ОСОБА_5