20 квітня 2017 р. Справа № 902/212/17
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» (вул. Свободи, 77, м. Хмельницький, 29000)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛДОРБУД» (вул. ОСОБА_1, (40-річчя Перемоги) 27, каб. 515, м. Вінниця, 21036)
про стягнення 8366,08 грн.
за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.
за участю представників сторін:
позивача : не з'явився;
відповідача : не з'явився
Дочірнє підприємство «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛДОРБУД» 8366,08 грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором субпідряду № 92-15 від 09.12.2015 року в частині завищення вартості та обсягів виконаних ремонтно-будівельних робіт, що призвело до понесення позивачем збитків в розмірі 8366,08 грн..
Ухвалою суду від 01.03.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/212/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2017 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.
Ухвалою суду від 30.03.2017 року розгляд справи відкладено на 20.04.201 року з підстав невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів та забезпечення явки уповноважених представників.
30.03.2017 року, після судового засідання, до суду надійшло клопотання № 426 від 29.03.2017 року за підписом представника позивача ОСОБА_2, в якому останній наводить причини невиконання вимог суду, у строки, встановлені судом та клопоче про долучення до матеріалів справи копій документів.
На визначену судом дату представник позивача не з'явився. Про час та місце розгляду справи позивач повідомлений завчасно та належним чином, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення № 2900725270818.
Відповідач правом участі в судовому засіданні також не скористався. При цьому суд зважає, що кореспонденція суду, направлена на адресу відповідача, зазначену позивачем в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута на адресу суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: «за закінченням терміну зберігання».
Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Таким чином, оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
09 грудня 2015 року між Дочірнім підприємством «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (позивач, за договором Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобалдорбуд» (відповідач, за договором Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 92-15 на виконання робіт по експлуатаційному утриманню автомобільних доріг місцевого значення Хмельницької області. (надалі Договір)
В порядку та на умовах, визначених цим Договором та договором № 49 від 09.11.2015р. між Службою автомобільних доріг у Хмельницькій області та ДП «Хмельницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати роботи по експлуатаційному утриманню автомобільних доріг місцевого значення Хмельницької області (надалі - Роботи), а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи, на умовах визначених цим Договором та договором № 49 від 09.11.2015р. (п. 1.1. Договору)
Найменування робіт: експлуатаційне утримання автомобільних доріг місцевого значення Хмельницької області Сторони дійшли згоди, що адресні прив'язки ділянок виконання робіт будуть вказуватися у завданнях Замовника (Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області) на підставі умов основного договору підряду № 49 від 0911.2015р. і є обов'язковими для виконання Субпідрядником. Склад та обсяги робіт, що доручається Субпідряднику визначені проектно-кошторисною документацією у порядку, встановленому чинним законодавством України. (п. 1.2. Договору)
Розрахунки за виконані роботи по цьому Договору, здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Субпідрядника протягом п'яти банківських днів після одержання від Субпідрядника рахунку на оплату робіт та після підписання ОСОБА_3 приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (фора № КБ-3), а також після одержання від Субпідрядника документів, зазначених пунктом 4.2. Договору, але в будь якому випадку лише після отримання повного розрахунку за виконані роботи від Замовника. (п. 4.1. Договору)
До рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість робіт, первинні документи, передбачені для даного виду робіт чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів Субпідрядник зобов'язується відшкодувати спричинені Генпідряднику збитки (витрати). (п. 4.2. Договору)
Здача-приймання закінчених робіт (об'єкту) здійснюється відповідно до вимог нормативних актів. Здача-приймання робіт оформляється актом приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в). (п. 4.6. Договору)
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання ОСОБА_3 та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2015 р.(п. 10.1. Договору).
Відповідно до договірної ціни на експлуатаційне утримання автомобільних доріг місцевого значення Хмельницької області, що визначається з ДСТУ Б.Д.1.1.-1-2013, договірна ціна становила 999 349,84 грн..
Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2016 року Державною фінансовою інспекцією в Хмельницькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства «Хмельницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за період з 01.07.2012р. по 01.10.2016р., за результатами якої складено акт № 22-05-08/57 від 14.12.2016 року.
За твердженнями позивача ревізією встановлено, що при розрахунках по укладеному договору субпідряду від 09.12.2015 року № 92-15 на виконання робіт з експлуатаційного утримання автомобільної дороги Деражня-Явтухи км 16+963 - км 21+213, автомобільної дороги Божиківці-Деражня-Явтухи км 7+330 - км 8+130 були допущені порушення, а саме: завищено витрати по перебазуванню будівельних машин на суму 8366,08 грн. з ПДВ внаслідок невірного зазначення відстані перебазування, чим недотримано вимоги п. 5.4.2,5.4.3 ДСТУ-Н Б Д.1.1 - 5-2013), а також не враховано трактування роз'яснень Збірника Ціноутворення в будівництві від 06.05.2010р. № 2/12-20/4993, а саме в актах приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) до інших супутніх витрат віднесено вартість експлуатації транспортного засобу, без врахування розміру фактично понесених витрат в період очікування на об'єкті будівництва.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
З метою з'ясування всіх обставин справи, суд двічі зобов'язував позивача надати докази в обґрунтування позовних вимог. В порушення вимог ст. 115 ГПК України позивачем не виконано вимог суду, оскільки подано до суду лише копії 1,2 та 91 сторінки ОСОБА_3 ревізії, зміст яких не надає можливості перевірити доводи позивача.
За таких обставин, суд розглядає справу за наявними в ній документами, за правилами ст. 75 ГПК України.
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача на користь позивача 8366,08 грн. заподіяних позивачу внаслідок завищення витрат по перебазуванню будівельних машин, встановлених ОСОБА_3 ревізії № 22-05-08/57 від 14.12.2016 року.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ч. 1 ст 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань здійснюється в порядку ст. 623 Цивільного кодексу України, при застосуванні норм якої враховується і те, що згідно норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.2 ст 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Разом з цим, суд зауважує, що на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки.
Такою ж є правова позиція Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 року у справі №3-56гс11).
Зважаючи на зміст позовних вимог, предметом доказування в даній справі є встановлення наявності або відсутності факту порушення відповідачем виконання зобов'язань за договором субпідряду № 92-15 на виконання робіт по експлуатаційному утриманню автомобільних доріг місцевого значення Хмельницької області, розмір збитків та причинно-наслідковий зв'язок.
Так, на підтвердження факту нанесення збитків в розмірі 8366,08 грн., позивач наводить ОСОБА_3 ревізії державної фінансової інспекції № 22-05-08/57 від 14.12.2016р.
Разом з тим, згідно зі ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної фінансової інспекції є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка державної фінансової інспекції чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
При цьому суд зазначає, що вищезазначений акт також не несе жодного імперативного характеру для учасників спірних правовідносин.
Так, загальне поняття акта ревізії наведено у пункті 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 №550 (далі - Порядок), згідно з яким акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
В даному випадку акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень (що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта ревізії) не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії (аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13).
Акт ревізії і зазначені в ньому відомості та вимога про усунення недоліків за своєю правовою природою не можуть бути безумовним доказом наявності фактів, які в силу норми ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. Акт ревізії не являється первинним документом бухгалтерського обліку та фінансової звітності, він лише фіксує можливі фінансові порушення і не є належним доказом порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Вищевказаний акт не змінює, не припиняє частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором, оскільки виявлення будь-яких порушень в діяльності позивача за спірний період не свідчить про зміну правовідносин між ним та відповідачем, що виникли саме на підставі укладеного та виконаного договору.
Таким чином, ОСОБА_3 ревізії державної фінансової інспекції № 22-05-08/57 від 14.12.2016 року не є належним доказом на підтвердження порушення відповідачем зобов'язань за договором субпідряду № 92-15 від 09.12.2015 року на виконання робіт по експлуатаційному утриманню автомобільних доріг місцевого значення Хмельницької області.
Разом з цим, жодних інших первинних документів, якими би підтверджувалися доводи позивача про завдання відповідачем збитків та заподіяння майнової шкоди неправомірними діями, матеріали справи не містять.
Суд також враховує, що відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Статтею 204 ЦК України установлено презумпцію правомірності правочину: за приписами цієї норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Розрахунки між сторонами здійснювались згідно з укладеним Договором, який є чинним, недійсним не визнавався.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення. Зокрема, не доведено факт протиправності поведінки відповідача з урахуванням того, що ціна робіт погоджена сторонами у Договорі, який укладено між сторонами на підставі попередньо погоджених кошторисів, роботи виконані відповідачем у повному обсязі, вартість фактично виконани робіт не перевищує договірну, роботи оплачені позивачем у повному обсязі.
Зважаючи на наведене вище, в його сукупності, в позові, з підстав у ньому викладених, слід відмовити.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно положень ст. 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.
Повне рішення складено 24 квітня 2017 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Свободи, 77, м. Хмельницький, 29000)
3 - відповідачу (вул. ОСОБА_1, (40-річчя Перемоги) 27, каб. 515, м. Вінниця, 21036)