18 квітня 2017 р. Справа № 902/186/17
Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та гизифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, вул. К. Широцького, 24)
до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13)
про стягнення 31546320,09 грн.
за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.
представники сторін:
позивача: ОСОБА_1 - довіреність № Др-23-1216 від 15.12.2016р.
відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № юр-2563 від 19.09.2016р.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 31648474,99 грн., з яких: 31278479,30 грн основного боргу, 95558,45 грн. - 3% річних, 274437,24 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 20.02.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/186/17 та призначено її до розгляду на 14.03.2017р.
Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється у зв'язку із неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
13.03.2017р. до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 13.03.2017р., в якій останній зазначав, що під час підготовки позовної заяви було допущено помилки в розрахунках 3% річних та інфляційних нарахувань, а тому Товариство вважає за потрібне уточнити позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 31546320,09 грн., з яких: 31278479,30 грн. основного боргу, 116900,31 грн 3% річних та 150940,48 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 22 ГПК України заява позивача від 13.03.2017р. прийнята судом до розгляду.
Ухвалою суду від 14.03.2017р. розгляд справи відкладено на 04.04.2017р.
04.04.2017р. від позивача до суду надійшли докази проведення відповідачем часткових розрахунків згідно позовних вимог на суму 4000000,00 грн.
В судовому засіданні 04.04.2017р. встановлено, що відповідачем не виконано вимоги попередніх ухвал суду в частині надання витребуваних судом доказів. Ухвалою суду від 04.04.2017р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 18.04.2017р.
На визначену судом дату з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 13.03.2017 року та просив суд стягнути з відповідача 31278479,30 грн. основного боргу, 116900,31 грн. 3% річних та 150940,48 грн. інфляційних втрат.
Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 27278479,30 грн. визнав повністю. Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат в сумі 150940,48 грн. та 3% річних в сумі 116900,31 грн., відповідач просив суд їх зменшити, посилаючись на те, що погашення боргу було неможливим у зв'язку із складним матеріальним становищем, що пов'язано із значним збільшенням енергоносіїв та погіршенням платіжної дисципліни споживачів. Також представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що з позивачем ведуться переговори щодо укладення угоди про реструктуризацію заборгованості.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне наступне.
01.01.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Вінницягаз" та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" підписано заяву-приєднання №09420X3INLA16 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
За умовами заяви від 01.01.2016р. Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", ознайомившись з умовами Типового договору розподілу природного газу (Типовий договір), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498, 04.04.2016р. приєдналося до умов вказаного договору (а.с. 10, т. 1).
Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок і умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. Типового договору).
Згідно із п. 1.2. Типового договору його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. №2494.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку у встановленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 Типового договору).
Відповідно до п. 2.1 Типового договору за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно із п. 2.3 Типового договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
У розділах 4-5 Типового договору сторонами визначено якість природного газу, що передається споживачу та порядок обліку природного газу, що передається споживачу.
Відповідно до п. 6.1. Типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно із п. 6.2 Типового договору тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора про його встановлення.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3 Типового договору).
У п. 6.4 Типового договору зазначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключного грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.
Згідно із п. 6.6. Типового договору надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом надання послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п. 7.3 Типового договору споживач зобов'язується, зокрема, здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Цей договір укладається на невизначений строк. Договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України (п.п. 12.1, 12.3 Типового договору).
На виконання укладеного договору відповідачу було розподілено природний газ в кількості 60380175 м3, а саме:
- в липні 2016 р. - 1536830 м3
- в серпні 2016 р. - 1443535 м3
- в вересні 2016 р. - 1680954 м3
- в жовтні 2016 р. - 8536083 м3
- в листопаді 2016 р. - 13590367 м3
- в грудні 2016 р. - 15854804 м3
- в січні 2017 р. - 17737602 м3
Постановою НКРЕКП від 24.03.2016р. № 421 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Вінницягаз" в розмірі 713,20 грн. за 1000 м3 (без врахування ПДВ). З врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу з 01 квітня 2016 року складає 855,84 грн. за 1000 м3.
Постановою НКРЕКП від 27.09.2016р. № 1611 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Вінницягаз" в розмірі 677,40 грн. за 1000 м3 (без врахування ПДВ). З врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу з 01 жовтня 2016 року складає 812,88 грн. за 1000 м3.
Постановою НКРЕКП від 15.12.2016р. № 2279 встановлено тариф на послуги розподілу природного газу для ПАТ "Вінницягаз" в розмірі 685,10 грн. за 1000 м3 (без врахування ПДВ). З врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу з 01 січня 2017 року складає 822,12 грн. за 1000 м3.
Таким чином, загальна вартість наданих відповідачу послуг з розподілу природного газу складає 49445982,36 грн., а саме:
- 4661319 м3 (липень - вересень 2016 р.) х 855,84 грн. = 3989343,25 грн.;
- 37981254 м3 (жовтень - грудень 2016 р.) х 812,88 грн. = 30874201,75 грн.;
- 17737602 м3 (січень 2017р.) х 822,12 грн. = 14582437,36 грн.
Свої зобов'язання стосовно виконання умов Договору ПАТ "Вінницягаз" виконало, що стверджується актами розподілу природного газу за липень - грудень 2016 р. та січень 2017 року, підписаними представниками та скріпленими печатками обох сторін, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 16-33, т.1).
Відповідач за надані послуги з розподілу природного газу розрахувався частково, в розмірі 18167503,06 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку (а.с. 34-51, т. 1).
З огляду на це, основна заборгованість відповідача перед позивачем до звернення останнього з позовом до суду становила 31278479,30 грн. (49445982,36 грн. - 18167503,06 грн.).
Після звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив 4000000,00 грн., а саме: 28.02.2017р. - 2000000,00 грн.; 23.03.2017р. - 1500000,00 грн.; 30.03.2017р. - 500000,00 грн., що підтверджується виписками по рахунку (а.с. 106-108, т. 1).
Відповідно сума основного боргу складає 27278479,30 грн. і визнається відповідачем в повному обсязі.
Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд зважає на таке.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З моменту підписання 04.04.2016р. сторонами заяви - приєднання №09420X3INLA16 від 01.01.2016р., між ними було укладено Типовий договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), який не заперечується сторонами.
Беручи до уваги зміст договору, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків за надані послуги, відповідачем виконувались не належним чином.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд перевіривши розрахунок суми боргу, прийшов до висновку, що позивачем було правомірно заявлено до стягнення 31278479,30 грн. боргу.
Разом з тим, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4000000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання відповідачем позову в частині стягнення 27278479,30 грн. основного боргу не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.
Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково, на суму 27278479,30 грн.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 13.03.2017 р. заявлено до стягнення 116900,31 грн. - 3% річних.
Розглянувши дані вимоги суд враховує наступне.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіркою за допомогою електронного калькулятора системи "Ліга.Закон.Еліт" розрахунку 3% річних судом встановлено, що загальна сума 3% річних складає 96655,57 грн.:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів Загальна сума річних
15721862.6412.12.2016 - 19.12.2016810309.42
15321862.6420.12.2016 - 20.12.201611255.89
15121862.8421.12.2016 - 22.12.201622478.99
15021862.6423.12.2016 - 26.12.201644925.20
14721862.6427.12.2016 - 27.12.201611206.71
14221862.6428.12.2016 - 28.12.201611165.73
13721862.6430.12.2016 - 31.12.201622249.49
13721862.6403.01.2017 - 16.02.20174550752.09
7143769.4010.01.2017 - 16.02.20173822312.05
Зокрема судом встановлено, що в розрахунку 3% річних позивачем допущено помилку при нарахуванні за період з 30.12.2016р. по 31.12.2016р., а саме: за 2 дні прострочення суми боргу 13721862,64 грн. зазначено, що сума 3% річних становить 22494,85 грн., тоді як сума 3% річних за цей період складає 2249,49 грн.
В зв'язку з викладеним, вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, на суму 96655,57 грн. У стягненні 20244,74 грн. 3% річних позивачу слід відмовити за безпідставністю позовних вимог в цій частині.
Також позивачем заявлено до стягнення 150940,48 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати суми боргу - 13721862,64 грн., що утворився з липня по листопад 2016 року. Період нарахування - січень 2017р.
Перевіркою за допомогою електронного калькулятора системи "Ліга.Закон.Еліт" розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що загальна сума інфляційних втрат складає 150940,49 грн., що на 0,01 грн. більше, ніж просив позивач:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
01.01.2017 - 31.01.201713721862.641.011150940.49
Тому позовні вимоги про стягнення 150940,48 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, в межах заявлених вимог.
Викладене у відзиві на позов від 18.04.2017р. клопотання відповідача про зменшення судом сум 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково, на суму 27526075,35 грн., з покладенням на відповідача обов'язку на відшкодування судових витрат відповідно до ст.49 ГПК України.
18.04.2017р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80 , ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул.600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код 33126849) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", провулок К. Широцького, 24, м.Вінниця, 21012 (ідентифікаційний код 03338649) 27278479,30 грн. - основного боргу, 96655,57 грн. - 3% річних, 150940,48 грн. - інфляційних втрат, 239845,98 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.
3. У стягненні 20244,74 грн. 3% річних відмовити.
4. Провадження у справі в частині вимоги про стягнення 4000000,00 грн. основного боргу припинити згідно п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 24 квітня 2017 р.
Суддя Ф. Ф. Колбасов
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.