ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
14.05.07 Справа № 13/245
За позовом Комунального спеціалізованого теплозабезпечувального підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго» м. Рубіжне
до Комунальної установи “Рубіжанська центральна міська лікарня», м. Рубіжне
про стягнення 36 680 грн. 18 коп.
Суддя
Яресько Б.В.
За участю:
Секретар судового засідання Савенко В.Ю.
Від позивача
Тоцький А.І. дов. № б/н від 01.11.2005 р.
Від відповідача
Баранов В.Є. дов. 01-24-71 від 14.09.06 р., Гаркуша Н.В. дов. № 01-24-02 від 11.05.2007 р.
У судовому засіданні 07.05.2007 р. була оголошена перерва до 14.05.2007 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся з позовом про стягнення боргу за поставлену теплову енергію в сумі 36680 грн. 18 коп.
Позивач позов підтримав.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що вказана заборгованість рішення органу місцевого самоврядування була списана; у відповідача відсутні необхідні кошти для погашення заборгованості.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору № 151-27 від 06 вересня 1999 року позивач протягом вересня 1999 року -листопада 2003 року поставляв відповідачу теплову енергію. Вартість неоплаченої теплової енергії за зазначений період складає 36 680 грн. 18 коп., та підтверджується актом звірення від 25.05.2006 року.
Договором № 151-27 від 06.09.1999 р. строк оплати теплової енергії відповідачем встановлений не був.
25.05.2006 року сторони по справі уклали додаткову угоду, якою визначили, що всі розрахунки за договором проводяться шляхом безготівкових розрахунків в порядку встановленому законодавством.
31.05.2006 р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою оплатити заборгованість за договором від 06.09.1999 р.
Відповідач листом від 21.06.2006 р. вимоги позивача визнав, але повідомив про відсутність фінансування.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію спожиту за вересень 1999 р. -листопад 2003 року в сумі 36680 грн. 18 коп.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що зазначена заборгованість була списана рішеннями виконавчого комітету Рубіжанської міської ради № 540 від 04.07.2006 р., № 736 від 19.09.2006 р., № 1159 від 26.12.2006 р. Крім того відповідач не має власного балансу та коштів і відповідно не може самостійно сплатити заборгованість.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Спірним договором з врахуванням додаткової угоди від 25.05.2006 р. не був встановлений строк виконання зобов'язань з оплати поставленого теплової енергії.
Відповідно до ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зазначена вимога була направлена позивачем 31.05.2006 року та була визнана, але не виконана відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу Української РСР, що був чинний до 01.01.2004 року, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Позивачем до 01.01.2004 року вимоги про виконання зобов'язання не пред'являлись.
За таких обставин, з врахуванням положень ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР у позивача під час дії Цивільного кодексу РСР не виникало право на пред'явлення позову і відповідно відсутні підстави для застосування строку позовної давності передбаченого зазначеним кодексом.
Згідно п. 6 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлених законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.
Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Згідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Відповідачем вчинялися дії, що свідчили про визнання ним свого боргу, а саме був складений та підписаний 25.05.2006 року акт звірення, була надана відповідь на претензію з визнанням боргу.
Крім того, відповідачем не подана суду заява передбачена положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України.
Таким чином, відсутні підстави для застосування наслідків передбачених ст. 267 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача на рішення виконавчого комітету Рубіжанської міської ради не приймаються до уваги, з огляду на те, що вони не є в даному випадку підставою для припинення зобов'язань за спірним договором. Також відхиляються і доводи відповідача стосовно відсутності у нього балансу та коштів, приймаючи до уваги те, що згідно наданих ним документів, та довідки Головного управління статистики у Луганській області від 25.04.2007 р. відповідач є юридичною особою.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі -366 грн. 80 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунальної установи “Рубіжанська центральна міська лікарня» Луганська область, м. Рубіжне вул. Студентська 19 ідентифікаційний код 01983683 на користь Комунального спеціалізованого теплозабезпечувального підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради Луганська область, м. Рубіжне, вул. Іванова 157 ідентифікаційний код 3351521 заборгованість в сумі 36680 грн. 18 коп., державне мито у сумі -366 грн. 80 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.
У судовому засіданні за згодою сторін була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Б.В. Яресько
Дата підписання рішення
21.05.2007 р.