20 квітня 2017 р.Справа № 816/196/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2017р. по справі № 816/196/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
01.02.2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 73,5834 га, кадастровий номер 5325455100:00:001:0307 з метою реєстрації земельної ділянки площею 70,6918 га, сформованої під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту в адміністративних межах Чутівської селищної ради Полтавської області;
- видати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 73,5834 га, кадастровий номер 5325455100:00:001:0307 з метою реєстрації земельної ділянки площею 70,6918 га, сформованої під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту в адміністративних межах Чутівської селищної ради Полтавської області.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладену у листі від 16.01.2017 вих. №460/6-17, щодо надання дозволу на поділ земельної ділянки.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2016 про надання дозволу на поділ земельної ділянки з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень).
Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року по справі 816/197/17 у частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки земельної ділянки площею 73,5834, кадастровий номер 5325455100:00:001:0307 з метою реєстрації земельної ділянки площею 70,6918 та, яка була сформовано під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту в адміністративних межах Чутівської селищної ради Полтавської області та постановити нову, якою позов задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 20.04.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, 28.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 70,6918 га, кадастровий номер 5325455100:00:001:0307 із земель державної власності для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту в адміністративних межах Чутівської селищної ради Полтавської області (а.с. 30).
20.04.2016 відповідачем підготовлений лист вих. №2161/6-16, яким повідомлено про необхідність приведення документації із землеустрою у відповідність до вимог чинного законодавства України (а.с. 32).
15.12.2016 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотання про надання згоди на поділ земельної ділянки площею 73,5834 га, кадастровий номер 5325455100:00:001:0307 з метою реєстрації земельної ділянки площею 70,6918 га, сформованої під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту в адміністративних межах Чутівської селищної ради Полтавської області (а.с. 29).
16.01.2017 відповідачем підготовлений лист вих. №460/6-17, за змістом якого шляхом цитування окремих норм Земельного кодексу України та законів України "Про землеустрій", "Про Державний земельний кадастр", "Про державну експертизу землевпорядної документації" зроблений висновок про відсутність правових підстав для надання дозволу на поділ земельної ділянки (а.с. 31).
Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на поділ земельної ділянки, про що складений лист від 16.01.2017 вих. №460/6-17, однак стосовно вимог позивача про надання дозволу на поділ земельної ділянки, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2016 про надання дозволу на поділ земельної ділянки суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є правомірність відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо надання згоди на поділ земельної ділянки площею 73,5834 га, кадастровий номер 5325455100:00:001:0307 з метою реєстрації земельної ділянки площею 70,6918 га, сформованої під час виготовлення ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту в адміністративних межах Чутівської селищної ради Полтавської області.
Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Згідно з ст. 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає, окрім іншого, згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач стверджує, що на даний час на земельну ділянку площею 73,5834 га, кадастровий номер 5325455100:00:001:0307 у встановленому законом порядку не оформлене право власності або користування. Разом з цим, виходячи з приписів частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України поділ раніше сформованої земельної ділянки можливий лише у разі, коли така земельна ділянка перебуває у власності або користуванні.
У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Отже, виходячи з вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що формування земельної ділянки здійснюється, зокрема, шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом та вважається завершеним з моменту внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєння їй кадастрового номера.
З матеріалів справи вбачається, що відомості про земельну ділянку площею 73,5834 га, розташовану на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, внесені до Державного земельного кадастру на підставі матеріалів інвентаризації з присвоєнням їй кадастрового номера 5325455100:00:001:0307, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
Таким чином, зазначена земельна ділянка вважається сформованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У відповідності до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства у Полтавській області від 11.12.2013 №ПЛ/5325455100:100:00:001/00000431 ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту в адміністративних одиницях Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, орієнтовною площею 78,4122 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.
ОСОБА_2 землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5325455100:00:001:0307 ОСОБА_1 розглянутий та погоджений відділом Держземагентства в Чутівському районі Полтавської області, про що наданий висновок від 10.07.2014 №04-03/3132.
При цьому на момент складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства із земель державної власності була сформована земельна ділянка площею 70,6918 га. Водночас на момент проведення державної експертизи землевпорядної документації була проведена інвентаризація даної земельної ділянки, в результаті якої площа земельної ділянки збільшилась на 2,8916 га та на теперішній час становить 73,5834 га.
До Державного земельного кадастру внесені відомості про земельну ділянку площею 73,5834 га .
Розроблений позивачем ОСОБА_2 землеустрою пройшов державну експертизу землевпорядної документації, проте в зв'язку з тим, що в Державному земельному кадастрі площа земельної ділянки з кадастровим номером 5325455100:00:001:0307 становить 73,5834 га, ОСОБА_1 не має можливості отримати ОСОБА_3 з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 5325455100:00:001:0307 з площею, що відповідала би розробленому проекту землеустрою.
А отже, позивач не має можливості отримати бажану земельну ділянку у користування.
З матеріалів справи вбачається, що з цього приводу позивач звертався до Держгеокадастру України, який листом від 28.09.2016 вих. №29-28-0.21-15343/2-16 повідомив, що з метою завершення процедури передачі у користування ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5325455100:00:001:0307 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області має прийняти рішення про поділ відповідної земельної ділянки .
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 14.01.2015 №15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_4 України через ОСОБА_4 аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
За змістом пп. 53 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань надає роз'яснення з питань, що належать до його компетенції. А відповідно до підпункту 5 пункту 5 Положення, Держгеокадастр з метою організації своєї діяльності надає територіальним органам методичну і практичну допомогу, проводить перевірки їх діяльності.
Таким чином, роз'яснення Держгеокадастру мають враховуватись його територіальними органами.
У спірних відносинах позивач у встановленому законом порядку отримав дозвіл компетентного органу на розроблення документації із землеустрою, розробив землевпорядну документацію та отримав позитивний висновок державної експертизи такої землевпорядної документації.
Однак, за наслідками формування бажаної земельної ділянки шляхом інвентаризації відбулась зміна фактичної площі такої земельної ділянки, відомості про що містяться у Державному земельному кадастрі .
При цьому відповідні обставини не залежать від волі позивача та не є наслідком його протиправних дій.
При цьому суд звертає увагу, на те, що бажана земельна ділянка є сформованою, перебуває у державній власності, щодо неї відсутні відомості про оформлення будь-яких прав третіми особами.
Органом уповноваженим на розпорядження відповідною земельною ділянкою є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.
Оформлення позивачем права користування згаданою земельною ділянкою наразі є неможливим у зв'язку з неспівпадінням її площі.
Однак усунення відповідних перешкод є можливим шляхом здійснення поділу земельної ділянки. Про це прямо зазначено у листі Держгеокадастру України 28.09.2016 вих. №29-28-0.21-15343/2-16 .
Таким чином, посилання відповідача на те, що позивачем не оформлено право користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відсутні правові підстави для надання згоди на її поділ, є безпідставними.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на поділ земельної ділянки, про що складений лист від 16.01.2017 вих. №460/6-17.
Щодо вимог позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки земельної ділянки площею 73,5834 га, кадастровий номер 5325455100:00:001:0307, з метою реєстрації земельної ділянки площею 70,6918 га, яка була сформовано під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту в адміністративних межах Чутівської селищної ради Полтавської області, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі змістом Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладеної у листі від 16.01.2017 вих. №460/6-17, щодо надання дозволу на поділ земельної ділянки, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.12.2016 про надання дозволу на поділ земельної ділянки.
А тому, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині видачі дозволу на поділ земельної ділянки не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року по справі №816/196/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2017р. по справі № 816/196/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст ухвали виготовлений 21.04.2017 р.