06 березня 2017 року м. Київ К/800/28766/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоНечитайла О.М.
СуддівОлендера І.Я.
Приходько І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комекс»
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року
у справі №804/1676/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комекс»
до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комекс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 25 березня 2016 року адміністративний позов залишив без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, визначений у даній ухвалі.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, яку Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2016 року залишив без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
У встановлений законом строк, позивач не усунув недоліки апеляційної скарги, у зв'язку з чим Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 вересня 2016 року, на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу позивача, виходив з того, що останнім не надано належним чином оформленого документу про повноваження особи, яка подала апеляційну скаргу та наведені позивачем підстави пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними для його поновлення. Надав апелянту строк у тридцять днів з моменту отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строків апеляційного оскарження з зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанцій з наданням відповідних доказів, а також доказів на підтвердження повноважень особи, що звернулась з апеляційною скаргою.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позивач на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції надав належним чином оформлений документ про повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу та заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивував аналогічними підставами.
Згідно із частиною 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому, за змістом статті 7 КАС України забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом, є одним із принципів адміністративного судочинства.
За змістом положень статті 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, частиною першою статті 185 КАС України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень пункту 3 статті 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Згідно із абзацом 1 частини 4 статті 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо ж заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження (абзац 2 частини 4 статті 189 КАС України).
Як встановлено судом попередньої інстанції, ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року про залишення адміністративного позову без руху, отримана позивачем 08 квітня 2016 року, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.
З апеляційною скаргою позивач звернувся лише 19 квітня 2016 року, у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження, як на поважність причин пропуску такого строку, посилався на те, що не отримував та не уповноважував будь-яких осіб на отримання рішення суду першої інстанції, а дізнався про нього з Єдиного реєстру судових рішень України.
З огляду на те, що підстави, вказані позивачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження були визнані неповажними, а інших підстав, на виконання вимог ухвали суду від 25 травня 2016 року, позивачем не наведено, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до приписів абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комекс» залишити без задоволення.
2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у справі №804/1676/16 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Олендер І.Я.
Приходько І.В.