19 квітня 2017 р.Справа № 646/7497/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.12.2016р. по справі № 646/7497/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2016 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивачка) звернулась до Червонозаводського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії державного службовця з 01.12.2015 р. у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури з заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів";
- скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова від 17.06.2016 р. (лист від 29.06.2016 р. № 5376/33-02) щодо відмови в перерахунку пенсії державного службовця з 01.12.2015 р.;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі Харкова здійснити перерахунок пенсії державного службовця ОСОБА_1 з 01.12.2015 р. у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.2015 р. № 1013 "Про упорядкування структури з заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів" на підставі довідки Харківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям від 14.06.2016 р. № 1747-04/24 із збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2007 році в розмірі 82%.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.12.2016 р. позов залишено без задоволення.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
Сторони про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 19.04.2017 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова та з 2007 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у розмірі 82% заробітної плати.
У зв'язку з підвищенням посадових окладів за місцем колишньої роботи позивачки, останній Харківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області, видана довідка від 14.06.2016 р. №1747-04/24 про заробітну плату працюючого державного службовця за посадою головного спеціаліста ( а.с.12).
14.06.2016 р. ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова із заявою про перерахунок пенсії із розрахунку 82% середнього заробітку головного спеціаліста згідно з довідкою про заробітну плату від 14.06.2016 р. №1747-04/24, наданої Харківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова від 17.06.2016р. відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії та повідомлено, що з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с. 10).
Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії, ОСОБА_1 звернулась із зазначеним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки заяву про перерахунок пенсії подано позивачем після 01.05.2016 р., тому відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову в проведенні такого перерахунку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (у редакції на час призначення пенсії позивачці) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
За приписами ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" (у редакції на час призначення пенсії позивачці) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 р., внесено зміни до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" і викладено цю норму в наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України". Вказані правові норми є чинними та неконституційними не визнавались.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 р. №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", яка діє з 15 грудня 2015 р., було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 р. №865, а саме, виключено п. 4, яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу".
Враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення перерахунку призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів з 01 січня 2015 року, а Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-V-ІІІ, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким не передбачено перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивачці.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально - економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року .
Доводи апелянта, що судом першої інстанції не враховано Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 р., Рішення Конституційного Суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005 р. та ст. 58 Конституції України, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до положень ч.2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
У рішенні №3-рп від 25.01.2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, внаслідок чого, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Слід також зауважити на тому, що Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Право встановлювати законодавчі обмеження щодо соціальних виплат узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі "ОСОБА_2 проти України", яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того, суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначає, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.
Крім того, Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ, який набув чинності з 01 травня 2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким не передбачено перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції на враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 01.07.2014 р. по справі №21-244а14, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки предметом судового розгляду у вказаній справі було визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання органу Пенсійного фонду призначити пенсію відповідно до пункту "в" статті 12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", отже, спірні правовідносини не є тотожними правовідносинам, що розглядав Верховний Суд України.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, відповідно до п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обгрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.12.2016р. по справі № 646/7497/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлений 21.04.2017 р.