19 квітня 2017 р.Справа № 820/7093/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі № 820/7093/16
за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - позивач, Ізюмська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_1.), в якому просить суд стягнути на користь бюджету заборгованість по зобов'язанню платника податків ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом у сумі 136000,00 грн..
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року по справі № 820/7093/16 адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1" про стягнення податкового боргу - задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, місце знаходження - АДРЕСА_1) податковий борг у розмірі 136000 (сто тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. на користь державного бюджету.
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року по справі № 820/7093/16.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, вказує, що рішення про застосування фінансових санкцій №0000111502 від 24.03.2016 року, № 0000121502 від 24.03.2016 року, № 0000071502 від 12.03.2016 року, № 0000081502 від 12.03.2016 року, № 0000091502 від 12.03.2016 року, № 0000101502 від 12.03.2016 року, № 0000051502 від 12.03.2016 року та № 0000061502 від 12.03.2016 року оскаржені в судовому порядку, а відтак відсутні підстави для стягнення спірної суми заборгованості.
Позивач правом подати суду письмові заперечення на апеляційну скаргу не скористався.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області з як платник окремих податків
Відповідно до облікової картки Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ФОП ОСОБА_1 має зобов'язання перед бюджетом по адміністративним штрафам та іншим фінансовим санкціям в сумі 136000,00 грн..
Судовим розглядом встановлено, що підставою виникнення зазначеного податкового зобов'язання стали прийняті Ізюмською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області рішення про застосування фінансових санкцій №0000111502 про від 24.03.2016 року у розмірі 17000,00 грн. та № 0000121502 від 24.03.2016 року у розмірі 17000,00 грн. згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 04/20-23-07-23 від 10.02.2016 року; № 0000071502 від 12.03.2016 року у розмірі 17000,00 грн. та № 0000081502 від 12.03.2016 року у розмірі 17000,00 грн. згідно протоколу про адміністративне правопорушення №03/20-23-07-23 від 10.02.2016 року; № 0000091502 від 12.03.2016 року у розмірі 17000,00 грн. та № 0000101502 від 12.03.2016 року у розмірі 17000,00 грн., згідно протоколу про адміністративне правопорушення №02/20-23-07-23 від 10.02.2016 року; № 0000051502 від 12.03.2016 року у розмірі 17000,00 грн. та № 0000061502 від 12.03.2016 року у розмірі 17000,00 грн., згідно протоколу про адміністративне правопорушення №05/20-23-07-23 від 10.02.2016 року.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями про застосування фінансових санкцій ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх до суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року по справі № 820/236/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень залишено без задоволення.
У відповідності до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.
В силу наведеної норми процесуального закону, обставини, встановлені судовим рішенням у вказаній адміністративній справі, що набрало законної сили, має преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки, постановляючи таке рішення, судом підтверджено правомірність винесення рішень про застосування фінансових санкцій №0000111502 від 24.03.2016 року, № 0000121502 від 24.03.2016 року, № 0000071502 від 12.03.2016 року, № 0000081502 від 12.03.2016 року, № 0000091502 від 12.03.2016 року, № 0000101502 від 12.03.2016 року, № 0000051502 від 12.03.2016 року та № 0000061502 від 12.03.2016 року.
Пунктом 56.18 статі 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, сума грошового зобов'язання за рішеннями про застосування фінансових санкцій Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №0000111502 від 24.03.2016 року, № 0000121502 від 24.03.2016 року, № 0000071502 від 12.03.2016 року, № 0000081502 від 12.03.2016 року, № 0000091502 від 12.03.2016 року, № 0000101502 від 12.03.2016 року, № 0000051502 від 12.03.2016 року та № 0000061502 від 12.03.2016 року на теперішній час є узгодженою.
Оскільки заборгованість до Державного бюджету відповідачем самостійно не була перерахована, що підтверджується обліковою карткою платника податків (а.с. 7), що за правилами ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача, Ізюмська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області звернулась до суду з даним позовом про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості з у розмірі 136000,00 грн. не сплачена відповідачем самостійно, у зв'язку з чим підлягає стягненню на користь Державного бюджету.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.18 пункту 20.1); приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1).
Наявність податкового зобов'язання у ФОП ОСОБА_1 підтверджується відомостями облікової картки платника податків, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.7)
Доказів сплати податкового боргу відповідачем суду не надано.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
На виконання вищезазначених положень 04.05.2016 року Ізюмською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 57-17, яку отримано відповідачем 11.05.2016 року, що підтверджується підписом матері відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.6).
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Доказів оскарження вказаної вимоги сторонами не надано, а судом не встановлено.
Вказана вимога не скасована, є чинною та підлягає виконанню.
Таким чином, Ізюмською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, як органом, який здійснює контроль за правильністю та своєчасністю сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), вживалися заходи з погашення податкового боргу у встановленому законом порядку, однак, вони не призвели до погашення боргу ФОП ОСОБА_1.
Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів; погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з п. 95.1. ст. 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Так, колегія суддів зауважує, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року по справі № 820/236/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 року підтверджено правомірність винесення рішень про застосування фінансових санкцій №0000111502 від 24.03.2016 року, № 0000121502 від 24.03.2016 року, № 0000071502 від 12.03.2016 року, № 0000081502 від 12.03.2016 року, № 0000091502 від 12.03.2016 року, № 0000101502 від 12.03.2016 року, № 0000051502 від 12.03.2016 року та № 0000061502 від 12.03.2016 року.
Наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати грошового зобов'язання по адміністративним штрафам та іншим фінансовим санкціям.
Таким чином, оскільки відповідачем станом на дату розгляду та вирішення справи грошове зобов'язання по адміністративним штрафам та іншим фінансовим санкціям у загальному розмірі 136000,00 грн. не сплачено, що підтверджується відомостями картки особового рахунку, та прийнявши до уваги заходи, які вживалися Ізюмською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області щодо погашення зазначеного зобов'язання (направлення податкової вимоги), колегія суддів приходить до про те, що дана заборгованість підлягає стягненню в примусовому порядку.
З огляду на викладене, позовні вимоги Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 136000,00 грн. підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 року по справі № 820/7093/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 колегією суддів не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі № 820/7093/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.
Повний текст ухвали виготовлений 21.04.2017 р.