Справа № 202/2368/17
Провадження № 2/202/1487/2017
10 квітня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Мороз В.П.
при секретарі - Овечко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на домоволодіння № 319, по вул. Томська у м. Дніпро, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач ставить під сумнів належність їй на праві власності даного майна, через відсутність у позивача правовстановлюючих документів.
Позивач в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.
Відповідно дост.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 18 січня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір оренди домоволодіння за адресою: м. Дніпро, вул. Томська, 319.
Відповідно до умов Договору Позивач зобов'язується оформити всі необхідні документи для оренди, та передати нежитлове приміщення Відповідачу в строк до 15 березня 2017 року, а Відповідач зобов'язується оплатити вартість оренди в розмірі 5 000,00 гривень на місяць з урахуванням індексу інфляції, та оформити договір оренди після надання Позивачем всіх необхідних документів в строк до 15 березня 2017 року.
Незважаючи на визначеність терміну, в який повинен був бути укладений основний договір оренди, він і досі є не укладений через ухилення Відповідача. Свою бездіяльність він пояснює тим, що право здачі майна в оренду мають лише його власники, а він має сумнів з приводу того, чи є Позивач власником зазначеного майна та чи має право передавати в оренду спірне майно.
Позивач користуючись земельною ділянкою на площі Томська, 319 в м. Дніпро у 2016 році, за власні кошти, без отримання на це належного дозволу здійснила на ній будівництво житлового будинку, станом на сьогоднішній день право власності на нього не оформлено та воно є самочинним.
На даний час, у зв'язку з самочинним будівництвом, позивач не має змоги надати копії правовстановлюючих документів, на вимогу відповідача.
Згідно технічного паспорту від 10.03.2017 року виготовленого суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_3, кваліфікаційний сертифікат АЕ №001527 від 08.02.2013 року на замовлення власника домоволодіння ОСОБА_1, тобто Позивача домоволодіння за адресою: м. Дніпро, вул. Томська, 319, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 935м2 та складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 97,2м2 (житлова - 43,6м2), літ.а-1 - тераса, літ. а1,а2 - ґанки, №1-7 - споруди.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до п. 37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Таким чином, ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому ст.. 392 ЦК України.
Здійснивши самочинне будівництво житлового будинку, позивач ніяким чином не порушив права інших осіб.
Для того, щоб запевнитись у відповідності збудованої будівлі нормам чинного законодавства, Позивач замовила у спеціалізованої організації проведення обстеження будівель та Звіт про проведення технічного огляду. Таким чином, роботи з будівництва за адресою: м. Дніпро, вул. Томська, 319, виконані відповідно до чинних в Україні державних стандартів, норм і правил, що додатково підтверджується звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж житлового будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Томська, 319 ПП «НВП «ДНДІБВ», кваліфікаційний сертифікат АЕ №001028 від 19.12.2012 року (технічне обстеження будівель та споруд) технічний стан житлового будинку (будівельних конструкцій та інженерних мереж) задовільний і відповідає ІІ категорії. Конструкції будівлі відповідають усім вимогам державних стандартів і будівельних норм, санітарним нормам. Розміщення будівлі не суперечить вимогам ДБН 360-92* «Містобудування. Планування й забудова міських і сільських поселень».
Отже, хоча будівництво господарської будівлі було здійснене за відсутності необхідних дозвільних документів та проектної документації, це будівництво не порушує прав та законних інтересів будь-яких осіб, а збудовані приміщення можуть використовуватись за функціональним призначенням.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 р. № 1127, рішення судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на таке майно.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 16,182,224,328,344,373-377,382 392 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, , ст. 10, 58-60, 208, 224-226 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) в цілому право власності на домоволодіння за адресою: м. Дніпро, вул. Томська, 319 що складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 97,2м2 (житлова - 43,6м2), літ.а-1 - тераса, літ. а1,а2 - ґанки, №1-7 - споруди, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 935м2.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.П. Мороз