12 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1394/16
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,
при секретарі Мадюді В.В.
за участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Єврокомершл Дистриб'юшн» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У вересні 2016 року приватне підприємство «Єврокомершл Дистриб'юшн» (далі ПП «Єврокомершл Дистриб'юшн») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки позивача в період з 27 липня по 5 серпня 2016 року, а також скасування податкових повідомлень-рішень від 25 серпня 2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.
В обґрунтування позову зазначалось, що з 27 липня по 5 серпня 2016 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень, червень, липень, серпень 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 11 серпня 2016 року за № 3/21-22-12-02-06/37353912, в якому зазначено про порушення позивачем п. 189.1 ст. 189, п. 192.1 ст. 192, пп. «в» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за період лютого, березня та травня 2015 року, на загальну суму 545853 грн., до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації за серпень 2015 року на 2952697 грн., а також до завищення підприємством задекларованої суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за період з червня по серпень 2015 року, на загальну суму 3288000 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 серпня 2016 року № НОМЕР_1, яким ПП «Єврокомершл Дистриб'юшн» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 545853 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 272926 грн. 50 коп., № НОМЕР_3, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 2952697 грн., а також № НОМЕР_2, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3288000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1644000 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року позовні вимоги ПП «Єврокомершл Дистриб'юшн» задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 25 серпня 2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3. Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 129174 грн. 15 коп. шляхом безспірного списання. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, начальник ГУ ДФС у Херсонській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме вимоги ст. 44, 85, 189 та 198 Податкового кодексу України. Апелянт також зазначає, що підприємство щомісячно зменшує залишки ТМЦ, що не обумовлене жодним договором або іншими документами, і, крім того, на цю суму ПДВ позивач щомісячно збільшує податковий кредит та, відповідно, не нараховує податкові зобов'язання, що, в свою чергу, призводить до збільшення сум ПДВ, які підлягають до відшкодування з бюджету. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.
Постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПП «Єврокомершл Дистриб'юшн» в апеляційному порядку не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представників позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом встановлено, що з 27 липня по 5 серпня 2016 року посадовими особами ГУ ДФС у Херсонській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Єврокомершл Дистриб'юшн» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень, червень, липень, серпень 2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 11 серпня 2016 року за № 3/21-22-12-02-06/37353912, в якому зазначено про порушення позивачем п. 189.1 ст. 189, п. 192.1 ст. 192, пп. «в» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за період лютого, березня та травня 2015 року, на загальну суму 545853 грн., до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації за серпень 2015 року на 2952697 грн., а також до завищення підприємством задекларованої суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за період з червня по серпень 2015 року, на загальну суму 3288000 грн..
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 серпня 2016 року № НОМЕР_1, яким ПП «Єврокомершл Дистриб'юшн» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 545853 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 272926 грн. 50 коп., № НОМЕР_3, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 2952697 грн., а також № НОМЕР_2, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3288000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1644000 грн..
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ПП «Єврокомершл Дистриб'юшн» вимог Податкового кодексу України, а господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності.
Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за лютий, березень, травень, серпень 2015 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ПАТ «Карлсберг Україна» (раніше ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич») на умовах договору поставки.
При цьому позивачем (Покупець) було укладено з ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» (Постачальник) договір поставки від 15 грудня 2011 року за № 17001/12, відповідно до якого Постачальник передає у власність Покупця продукцію (зокрема, пиво), а останній - приймає та оплачує вартість поставленого товару згідно накладних. Поставка товару здійснюється на підставі заявок Покупця (т. 1 а. с. 82-86). Найменування, кількість та асортимент продукції визначено в Специфікації до цього договору (т. 1 а. с. 88).
Додатковою угодою від 16 жовтня 2012 року до договору поставки від 15 грудня 2011 № 17001/12 постачальника перейменовано з ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» на ПАТ «Карлсберг Україна» (т. 1 а. с. 89).
Як вбачається з матеріалів справи, проведеною контролюючим органом перевіркою встановлено зменшення залишків ТМЦ у зв'язку з їх переміщенням на «склад повернення», що не обумовлено договорами або іншими документами, чим, на думку посадових осіб відповідача, порушено пп. «в» п. 198.5 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ по податковим деклараціям за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2015 року.
При цьому реальність господарських операцій ПП «Єврокомершл Дистриб'юшн» з ПАТ «Карлсберг Україна» (ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич») контролюючим органом в акті перевірки під сумнів не ставиться.
Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно пп. «в» п. 198.5 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
На підставі п. 188.1 ст. 188 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
В акті перевірки від 11 серпня 2016 року міститься посилання на договір відповідального зберігання від 15 грудня 2011 року № 37001/12, укладений між позивачем (Зберігач) та ПАТ «Карлсберг Україна» (ПАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич») (Поклажодавець) (т. 1 а. с. 16, зворот).
Згідно умов названого договору:
- Зберігач (позивач) зобов'язаний відвантажувати Товар зі складу відповідно до терміну придатності (реалізації) згідно принципу FIFO (товар з більш раннім закінченням терміну придатності повинен відвантажуватись першим), якщо інше не зумовлено Поклажодавцем (пп. 2.1.19 п. 2 цього договору);
- сторони погодили, що весь Товар, що був переданий Зберігачу на відповідальне зберігання, має бути придбаний Зберігачем у Поклажодавця (на умовах окремого договору поставки) до закінчення терміну придатності (реалізації) такого Товару, якщо Сторони не домовляться про інше (п. 2.3 договору);
- в разі виявлення залишків Товару, строк придатності якого менше ніж 21 (двадцять один) календарний день, Зберігач повинен викупити цей Товар за діючими на день виявлення для Зберігача цінами, а також сплатити штраф у розмірі 2000 (двох тисяч) гривень в разі порушення принципу FIFO. Оплата повинна бути здійснена на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури на вказаний вище товар та письмового повідомлення від Поклажодавця (п. 3.4 цього договору).
Матеріалами справи встановлено, що основним видом діяльності ПП «Єврокомершл Дистриб'юшн» є оптова торгівля слабоалкогольним напоями (пиво) та безалкогольними напоями (квас, сидр, газовані напої).
Підприємство має ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту).
Для забезпечення здійснення господарської діяльності позивач має власні складські приміщення, а також орендує відповідні приміщення, зокрема у м. Нова Каховка та у м. Херсоні.
Наведені обставини апелянтом під сумнів не ставляться.
З метою оптимізації процесу роботи відповідні складські приміщення позивача наказом по підприємству від 14 січня 2014 року поділено на такі зони: склад відповідального зберігання, склад власної продукції та «склад повернення» (т. 1 а. с. 81).
Продукція, яка надходить від постачальника ПАТ «Карлсберг Україна», відвантажується у зону складу відповідального зберігання. У зону складу власної продукції переміщуються товари по мірі розрахунків з вказаним постачальником, тобто по мірі викупу товару у контрагента-постачальника ПАТ «Карлсберг Україна». У зону складу зберігання переміщується продукція зі строком придатності менше 20 діб. У разі надходження заявок від контрагентів-покупців на продукцію, яка одночасно перебуває як у зоні власної продукції, такі і у зоні «складу повернення», першочергово реалізується продукція із зони «складу повернення», оскільки ця продукція має найменший строк придатності.
Вказані дії з переміщення продукції (пива) у відповідні зони в межах площі складу обумовлені вимогами контрагента-постачальника ПАТ «Карлсберг Україна» та метою негайної реалізації ТМЦ, термін придатності яких закінчиться раніше, що передбачено умовами названого вище договору відповідального зберігання від 15 грудня 2011 року № 37001/12, невиконання яких позивачем призведене до негативних наслідків, а саме до сплати штрафу.
При цьому під час перевірки позивачем надано первинну бухгалтерську документацію за перевірений період, з якої вбачається дата, найменування, кількість та ціна на товар, який переміщувався до відповідного складу повернення та в подальшому був реалізований.
Зазначена обставина підтверджена також наданими позивачем копіями документів, зокрема довідкою по переміщенню товару на склад повернення, реєстрами реалізації пива, а також реєстрами переміщення та продажу товарних залишків за перевірений період (т. 5 а. с 1-250, т. 6 а. с. 1-250, т. 7 а. с. 1-63).
За таких обставин, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог положень пп. «в» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме не використання ТМЦ (пива) в оподаткованих операціях підприємства, є безпідставними, оскільки придбана продукція (пиво), яка переміщувалася на склад повернення, є оборотними активами ПП «Єврокомершл Дистриб'юшн».
Оскільки визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 25 серпня 2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, є правильним.
Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: О.С. Золотніков
Судді: Ю.В. Осіпов
ОСОБА_5