18 квітня 2017 р. Справа № 542/92/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.
Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.
за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кобеляцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10.03.2017р. по справі № 542/92/17
за позовом ОСОБА_1
до Кобеляцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кобеляцького об'єднананого управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії , відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати відповідача перерахувати позивачу пенсію з 01.01.2016 р., у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 р., № 763 від 30.09.2015 р., № 1013 від 09.12.2015 р., згідно з вимогами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в реакції від 12.07.2001 р. на підставі довідки прокуратури Полтавської області, в розмірі 90% місячного заробітку без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії.
Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10.03.2017 р. позов задоволено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10.03.2017 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, з 07.02.1998 р. перебуває на обліку Кобеляцькому об'єднананому управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від суми місячного заробітку.
01.12.2016 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, до якої додавав довідку №18-704/вих16 від 18.11.2016 р. про заробітну плату на посаді прокурора району станом на 01.12.2015 р.
Рішенням Кобеляцького об'єднананого управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 97 від.07.12.2016 р. ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами.
Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру"(що діяла до 15.07.2015 р.), Закону України «Про прокуратуру» 28.12.2014р. № 76-VIII.
Відповідно до вимог ч. 12, 13 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-XII, (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії), пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються органами Пенсійного фонду України і виплачуються в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-XII, (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 р. (в редакції, чинній на час звернення позивача за перерахунком пенсії), пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 28.12.2014 р. № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
15.07.2015 р. набув чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 р. (далі - Закон № 1697-VII), згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закону України «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Тобто, на час підвищення посадових окладів працівникам прокуратури відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 р. № 1013, яка набрала чинності з 01.12.2015 р., та на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону № 1789-ХІІ втратили чинність.
Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Згідно ч. 20 ст. 86 Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Проте, Кабінетом Міністрів України умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.
Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що з 15.07.2015 р. законодавчо встановлені підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури скасовані, у зв'язку з чим відсутні підстави для такого перерахунку.
Норми законодавства, якими скасовано право на перерахунок призначених прокурорам пенсій на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними.
Таким чином, оскільки чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів з підстав підвищення оплати працюючих працівників, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, то відсутні підстави для визнання протиправними дій Кобеляцького об'єднананого управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
24 грудня 2015 року до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697- VII (далі - Закон) були внесені зміни, зокрема в частині встановлення обмеження граничного розміру пенсії фіксованою сумою 10740 грн.
Абзацом шостим частини п'ятнадцятої ст. 86 Закону, із змінами внесеними згідно із Законом України від 24.12.2015 року № 911-VІІ, передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Пунктом 44 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII внесено зміни до Закону України "Про прокуратуру", зокрема з абзаці шостому частині п'ятнадцятій статті 86, а саме слова і цифри "у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином дію норми, що була чинна у 2016 році щодо обмеження граничного розміру пенсії фіксованою сумою 10740 гривень продовжено і на 2017 рік.
Абзацом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визначено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Проте, абзац другий пункту 2 вносить уточнення до вказаної норми. Так пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством. До того часу, коли розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.
Судовим розглядом встановлено, що відмова відповідача провести перерахунок пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії, яку він отримував до цього, а тому не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При вирішенні справи, колегія суддів приймає до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейського суду наголошено на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011р. зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Пунктом 2.2. вказаного рішення визначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ).
Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, оскільки постанова Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10.03.2017 р. не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає необхідним скасувати цю постанову суду, з прийнятям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кобеляцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.
Постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 10.03.2017р. по справі № 542/92/17 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст постанови виготовлений 21.04.2017 р.