03 квітня 2017 року (11 год. 52 хв.)Справа № 808/4063/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Фесик А.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_3
до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області
до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека)
про визнання протиправним та скасування розрахунку, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі - позивач ) до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області (далі - відповідач 1), до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд.
Згідно з позовною заявою просить визнати протиправним та скасувати розрахунок № 852 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0002196 від 22.10.2016 на суму 112,40 євро. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він не є суб'єктом господарювання та перевізником, але в його власності знаходиться зазначений в акті автомобіль та причіп. Крім того, він не згоден з розрахунком відстані. Також незгоден з вимірюванням (зважуванням), яке повинно проводитись згідно з Методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, яке під час проведення габаритно - вагового контролю відсутнє. Також не вказано, яким чином та на якому зважувальному обладнанні було здійснено зважування транспортного засобу.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на позовних вимогах та просив його задовольнити.
Представник відповідача 1,2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити на підставі письмових заперечень, у яких зазначив наступне.
Відповідно до абз.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено “Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті”. Згідно з пп.15,27 п.5 “Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті” Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. 22.10.2016 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області в а/д М-12 “Стрий-Тернопіль-Кіровоград- Знам'янка 716 км. + 405 м.” проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки RENAULT модель Magnum 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 (чек зважування № 02433 від 22.10.2016). За результатами проведеної перевірки складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт №0002196 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.10.2016, на підставі яких проведено Розрахунок № 852 від 22.10.2016 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд у сумі 112,40 євро.
Відповідно до п.3 “Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами”, затвердженого 18.01.2001 постановою Кабінету Міністрів України №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 “Правил дорожнього руху”. Відповідно до п.22.5 “Правил дорожнього руху”, затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу 40 тон, здійснюється за спеціальними правилами.
На підставі викладеного, Управлінням Укртрансбезпеки в Кіровоградській області відповідно до п.31-1 “Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні”, “Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні”, затверджених 27.06.2007 постановою Кабінету Міністрів України №879, нарахована відповідачу плата за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування у розмірі 1056,00 євро. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (п.27 “Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні”). Відповідно до показників валютного ринку на день проведення розрахунку, 22.10.2016, курс гривні до 100 євро становить 25,2225 грн. Таким чином, сума 112,40 євро станом на 22.10.2016 еквівалентна 3454,43 грн.
Суд, вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2016 посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області (старшим державним інспектором Поповим О.П.) у на М-12 “Стрий-Тернопіль-Кіровоград- Знам'янка 716 км. + 405 м.” проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки RENAULT модель Magnum 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом марки SCHMITZ моделі SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4
За результатами проведеної перевірки 22.10.2016 складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0002196 від 22.10.2016.
Від підписання Акту та надання пояснень водій ОСОБА_4 відмовився.
Відповідачем надано до суду копію Свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №34-00/3839 від 27.07.2017.
На підставі вказаних вище документів оформлено Розрахунок № 852 від 22.10.2016 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд у сумі 112,40 євро.
На день проведення розрахунку, 22.10.2016, курс гривні до 100 євро становить 28,2225 грн. Таким чином - 112,40 євро еквівалентна 3454,43 грн.
Згідно з Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі повна маса транспортного засобу марки RENAULT модель Magnum 480, реєстраційний номер НОМЕР_2 з причепом марки SCHMITZ моделі SPR 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 40,12 т. За результатами габаритного контролю транспортного засобу: довжина - 16, ширина - 2,4 м., висота - 3,4 м.
Про складання зазначених документів позивачу стало відомо 18.11.2016 у зв'язку з отриманням листа від відповідача № 03-14/1940. Зазначені документи адресовані на ім'я ФОП ОСОБА_3, однак позивач не є фізичною особою - підприємцем і ніколи ним не був.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 11.02.15 р. № 103, Державна служба Украї ни з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Мі ністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на назем ному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний тран спорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигналь ного диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті , яким визначено, серед іншого, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень.
Пунктом 14 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантажен ня вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механіз мів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердже ний постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879. Пунктом 3 цієї Постанови установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з положеннями ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Позивач є власником зазначеного транспортного засобу та причепа, але не є перевізником, який використовує у своїй господарській діяльності автомобіль. Тому обов'язок сплати за проїзд великоваговим/великогабаритним транспортом вага чи габарити якого перевищують законодавчо встановлені норми, на нього не поширюється, оскільки законодавством такий обов'язок покладено виключно на перевізника.
Відповідно до п. 15-20 Порядку № 879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів, дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно- ваговий контроль (п.15). Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах вклю чає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документаль ний, точний контроль (п.16). У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль (п. 17). За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу вида ється довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його прове дення, а на запит водія - між народний сертифікат зважування вантажних транспорт них засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати (п. 18). Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку ( п. 19). За результатами точного та/або документального габаритно - вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територі альних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п. 20).
Станом на дату складання розрахунку відсутня методика, затверджена Мінекономрозвитку, на підставі якої повинен проводитись габаритно - ваговий контроль.
Окрім того, довідка про результати здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення водієві не надавалася, а була направлена на адресу позивача в листопаді 2016 року, та й у довідці не вказано часу проведення габаритно - вагового контролю.
Відповідно до п.21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великога баритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п.21).
Тобто, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспорт ного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту. Розрахунок плати за проїзд відповідачем розрахований за 562 км. Але висновки відповідача про відстань перевезення вантажу документально не підтверджені.
Згідно з п.п. 22-24 Порядку № 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із ст. 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.22). Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно- вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб (п.23). Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух (п.24).
В розрахунку плати за проїзд № 852 в графі «перевищення параметрів від нормативу» вказано, що таке перевищення становить 3,9 %. Таким чином, у відпо відності до вищевказаних положень Порядку, подальший рух автомобіля з причепом повинен був бути забороненим до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування, чого зроблено не було, що є порушенням процедури здійснення габаритно-вагового контролю та підставою для скасування оскаржуваного розрахунку. Як і не була надана можливість власнику автомобіля скористатися своїм правом, у відповідності до п. 23 Порядку, привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб, що у свою чергу також впливає на розрахунок плати за проїзд транспортного засобу.
Крім того, суд зазначає що посадова особа, яка проводила зважування автомобіля, в порушення приписів законодавства, не пред'явила водію документи про проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки та не надала жодної інформації про використовувані автомобільні ваги. Ні в акті, ні в довідці, ні в розрахунку від 22.10.2016 р. не зазначено жодної інформації про засіб, яким здійснено зважування автомобіля. Відповідно до пунктів 12, 13, 18 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне облад нання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з по дальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології ( п.12). Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірю вального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані ( п.13).
Як зазначено у пп.5-1 п.2 Порядку №879, документальний габаритно-ваговий контроль - це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Згідно з пп.12 п.2 Порядку № 879 повторне вимірювання і зважування - це будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в'їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання, що не суперечить вимогам затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п.6 Порядку № 879).
За результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (абз.1 п.20 Порядку № 879).
Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку (п.41 Порядку № 879).
Як зазначено у п.6.3 “Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні”, затверджених 14.10.1997 наказом Міністерства транспорту України №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (надалі - “Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні”), при перевезенні вантажів у критих автомобілях і причепах, окремих секціях автомобілів, контейнерах і цистернах, опломбованих Замовником, визначення маси вантажу виконується Замовником.
Відповідно до п.6.8 “Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні” перед зважуванням автомобілів автомобільними вагами треба перевірити зазори між обв'язувальною рамою і платформою вагів; перевірити показання вагів без навантаження і за потреби відрегулювати їх. Слід оглянути автомобілі, які підлягають зважуванню, та прослідкувати за тим, щоб всі люди вийшли з кабіни та кузова.
Згідно з пп.3 п.2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (…). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Як зазначено у ст.33 Закону України “Про автомобільні дороги”, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 “Правил проїзду великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами”, затверджених 18.01.2001 постановою Кабінету Міністрів України №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Як зазначено в абз.1 п.4 “Правил проїзду великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами”, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Згідно з п.3 “Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні”, затвердженого 25.02.2009 постановою Кабінету Міністрів України №207, крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення: […] - вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.
Відповідно до п.22.5 “Правил дорожнього руху”, затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Як зазначено у ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. […] У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Як зазначено у п.30 “Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні”, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів; К- коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10% - К=2; від 10% до 40% - К=3; більш ніж 40 %-К=5). Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
У п.31 “Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні” зазначено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до п.31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Отже, як слідує із вище вищезазначених норм, плата за проїзд великова говим/великогабаритним транспортом, вага чи габарити якого перевищують законодавчо встановлені норми, здійснюється виключно перевізником.
Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету (п.26 Порядку № 879).
У п.27 Порядку № 879 зазначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Згідно з абз.2 п.28 Порядку № 879 перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.
Відтак, відповідачем не доведено законності прийнятого ним рішення відносно позивача, оскільки відсутня Методика, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Крім того, позивач не є суб'єктом господарювання, який надає послуги згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,17,71,94,158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов позивача - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розрахунок № 852 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0002196 від 22.10.2016 на суму 112,40 євро, складений відносно ОСОБА_3.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області на користь ОСОБА_3 (Р.Н.О.К.П.П. НОМЕР_4) судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна ) грн. 21 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О. Нестеренко