19 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 485/324/17
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Лисенко М.Є.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 березня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Снігурівської районного державної адміністрації Миколаївської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
07 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області в частині недоплати щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, встановленого ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 рік - протиправними; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити 3870 грн. щорічної одноразової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2015 рік відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії зі віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати відповідача у подальшому нараховувати та виплачувати ОСОБА_2, як учаснику бойових дій, щорічну разову допомогу до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій та згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак, у 2015 році вказана допомога йому була виплачена лише у сумі 875 грн., що є значно меншою.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що ним цілком правомірно виплачено разову грошову допомогу саме у розмірі 875 грн., оскільки це відповідає постанові Кабінету Міністрів України № 147 від 31 березня 2015 року.
Справу розглянуто в порядку скороченого провадження.
Постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 березня 2017 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Відповідно до абз.4 ч.8 ст.183-2 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
У 2015 році позивачу, як учаснику бойових дій виплачено допомогу до 05 травня у розмірі 875 грн.
19 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок, виплатити і нарахувати допомогу до 05 травня відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Листом від 01 лютого 2017 року відповідач повідомив ОСОБА_2, що йому правомірно виплачено одноразову грошову допомогу до 05 травня за 2015 рік у розмірі 875 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно застосовано до виплати разової грошової допомоги позивачу до 05 травня за 2015 рік положення постанови Кабінету Міністрів України № 147 від 31.03.2015 року. При цьому суд першої інстанції вважав дотриманими строки звернення з адміністративним позовом до суду.
Судова колегія частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 15 травня 2015 року отримав разову грошову допомогу учаснику бойових дій до 05 травня у розмірі 875 грн.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду майже через півтора роки після отримання такої допомоги, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 05 травня за 2015 рік, заявлені в порушення вимог ст.99 КАС України та підлягають залишенню без розгляду, відповідно до ст.100 КАС України.
Щодо позовних вимог в частині подальшого перерахунку та виплати грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Законом України від 28.12.2014 року N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015 року, розділ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12 - 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 року N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Частиною 2 ст.8 КАС України та ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При вирішенні справи апеляційний суд керується положеннями вказаного Закону № 79-VIII, оскільки такий прийнятий законодавчим органом і є обов'язковим до виконання, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Заяви №29458/04 та №29465/04) вказав: "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (п.23 рішення).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Європейський суд з прав людини, в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 р., зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України вирішував питання про те, чи має право держава змінювати порядок і розміри існуючих соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та чи є обов'язковими для застосування судами України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України з питань соціального захисту громадян, видані на виконання вимог Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
У рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зроблено висновок про те, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, на виконання Закону України від 28.12.2014 року N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" Кабінет Міністрів України прийняв:
- у 2015 році постанову від 31 березня 2015 року № 147 «Про деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»;
- у 2016 році постанову від 02 березня 2016 року № 141 «Про деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»».
Відповідно до пп. 2 п. 1 вказаних постанов було установлено, що у 2015 році та у 2016 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 875 грн та 920 грн., відповідно.
Тобто кожного наступного року Кабінет Міністрів України приймає постанову, якою встановлює розмір разової грошової допомоги передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», а тому правомірними є дії щодо виплати відповідачем допомоги саме в розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог в частині зобов'язання відповідача у подальшому нараховувати та виплачувати ОСОБА_2, як учаснику бойових дій, щорічну разову допомогу до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV.
Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.201 КАС України,в іншій частині позовних вимог, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, із залишенням частини позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195,197,198,201,205,207 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 березня 2017 року - змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання дій управління соціального захисту населення Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області в частині недоплати щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, встановленого ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015 рік - протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити 3870 грн щорічної одноразової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2015 рік відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії зі віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» на момент проведення виплат, з урахуванням раніше виплачених сум, залишивши в цій частині позов без розгляду.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів, після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян