05 квітня 2017 рокусправа № 337/3748/16-а(2а/337/7/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2017р. у справі №214/1467/15-а (2-а/214/41/17)
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Поліцейського інспектора роти №1 батальйону №3 УПП в м. Запоріжжя ДПП Іванова Максима Сергійовича скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
03.10.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Поліцейського інспектора роти №1 батальйону №3 УПП в м. Запоріжжя ДПП Іванова М.С. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності / а.с. 1-3/.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2016р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №337/3748/16-а (2а/337/7/2017) та справу призначено до судового розгляду / а.с. 6/.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що 29.09.2016 р. ним було отримано постанову серії АР №047425 від 29.09.2016р. у справі про адміністративне правопорушення, яка складена поліцейським м. Запоріжжя Івановим М.С., про вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП України, у описовій частині якої зазначено, що 29.09.2016р. о 23 год. 50 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1 , в м. Запоріжжя на вул. Хортицьке шосе 34, не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1.а ПДР України, і за порушення до ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн., позивач вважає цю постанову необґрунтованою та безпідставною з огляну на наступне. Дійсно 29.09.2016р., він керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухався в м.Запоріжжя на вул. Хортицьке шосе 34, його було зупинено працівниками поліції на підставі ст. 268 КУпАП, він попросив поліцейського ознайомити його з доказами правопорушення, але ніяких доказів не було представлено, відповідач заявив, що порушення ПДР України не було і попросив надати посвідчення про реєстрацію транспортного засобу , щоб переконатися що автомобіль не викрадено, і цей документ ним було передано відповідачу, у період з 12 серпня до 12 вересня 2016р. Національна поліція оголошувала місячник безпеки дорожнього руху, згідно якого поліцейські мали змогу перевіряти документи водія, який не порушив Правила дорожнього руху України, але оскільки позивачем не було порушено правила дорожнього руху у поліцейського були відсутні підстави вимагати від нього надання посвідчення на право керування транспортним засобом, відповідач не надав жодного доказу, вказаного в ст. 251 КУпАП, не зазначив причину перевірки документів згідно ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію», права були роз'яснені позивачу іншим поліцейським, який взагалі не представився. За таких умов, позивач вважає, що постанова відповідача серії АР №047425 від 29.09.2016р. не відповідає вимогам закону, і підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону, матеріали адміністративної справи не містять жодного переконливого та отриманого законним шляхом доказу вчинення ним правопорушення - керування транспортним засобом без відповідного посвідчення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, тому просив суд скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії АР №047425 від 29.09.2016р , провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього закрити, за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2017р. у справі №337/3748/16-а (2а/337/7/2017) в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії АР №047425 від 29.09.2016р. та закриття провадження у справі - відмовлено. (суддя Кучерук І.Г.) / а.с. 32-33/.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції від 16.02.2017р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 38-40/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив суд постанову суду першої інстанції від 16.02.2017р. скасувати, задовольнити адміністративний позов та закрити провадження в адміністративній справі за відсутність в діях позивача складу правопорушення.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, у судове засідання не з'явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлені належним чином / а.с. 50-52/, про поважність причин не явки у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, які беруть участь у розгляді справи, за наявними в матеріалах справи доказами.
Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, переглянувши запис відео фіксації правопорушення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що 29.09.2016р. поліцейським інспектором роти №1 батальйону №3 УПП в м. Запоріжжя ДПП Івановим М.С., відповідачем у справі, було складено постанову серії АР №047425 про адміністративне правопорушення / а.с. 4/, відповідно до якої 29.09.2016р. о 23-50 годин ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом FIAT DOBLO д/н НОМЕР_2 , в м. Запоріжжя на вул. Хортицьке шосе 34, не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1.а ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП, та до ОСОБА_1 за вчинення цього правопорушення застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
З оглянутого судом запису видеофіксації вищезазначеного правопорушення вбачається, що ОСОБА_1, позивач у справі був зупинений 29.09.2016р. працівником поліції, оскільки автомобіль, яким керував позивач, не мав скла на задній двері, після зупинення відповідачем було зазначено причину зупинення та запропоновано надати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення на право керування транспортним засобом, позивачем було передано поліцейському свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але позивач відмовився надати посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії оскільки ним не було порушено правила дорожнього руху, та позивач наполягав на складенні поліцейським постанови, напарник відповідача ознайомив позивача з його правами, позивач виявив бажання скористатись послугами адвоката, але потів відмовився від такого клопотання, та відповідачем було складено постанову серії АР №047425 про адміністративне правопорушення.
Спірні відносини, які вникли між сторонами у даній справі, врегульовано положеннями Законів України «Про національну поліцію», «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, а також нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Аналіз наведених норм чинного законодавства, яке регулює відносини, які виникли між сторонами у даній справі, зокрема положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», якою встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, та виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про державний рух, яким серед інших відповідно до ст. ст. 52,53 цього ж закону є Національна поліція України, ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», якою поліцейському надано право серед іншого зупиняти транспортні засоби у разі наявності очевидних ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу, пунктом 31.1 Правил дорожнього руху України, яким серед іншого,заборонено експлуатацію транспортних засобів на яких немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол ( п.п. 31.4.7), та покладено обов'язок проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, пункту 2.4 Правил дорожнього руху України, який зобов'язує водія на вимогу працівника поліції зупинитись з дотримання вимог цих Правил та пред'явити для перевірки документи визначені в п. 2.1 Правил - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, з урахуванням фактичних обставин справи, які були встановлені під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що відповідач у справі 29.09.2016р. о 23-50 годин мав підстави для зупинення транспортного засобу, яким керував позивач, оскільки у транспортного засобу було відсутнє скло на задній двері автомобіля, після зупинки позивача відповідач проінформував водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу та запропонував надати визначені п. 2.1 Правил дорожнього руху документи, які водій зобов'язаний мати при собі під час керування транспортним засобом, але позивачем було надано відповідачу, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, і позивач відмовився надати посвідчення на право керування транспортним засобом певної категорії, у зв'язку з чим відповідачем було зроблено правильний висновок про вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, та прийнято постанову серії АР №047425 від 29.09.2016р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., який застосовано в межах санкції ч. 1 ст. 126 КУпАП.
При цьому колегія суддів з урахуванням положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права, вважає за необхідне зазначити, що Європейським судом з прав людини, у рішенні, яке ним було ухвалено 29.06.2007р. у складі Великої палати у справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства», постановив, що будь яка особа яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди, і ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у
Отже з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі , колегія суддів вважає, що відповідач у справі під час прийняття постанови серії АР №047425 від 29.09.2016р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, яка є предметом оскарження у даній справі діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, і суд першої інстанції постановив у даній справі правильне рішення про відмову позивачу у задоволенні адміністративного позову через його необґрунтованість та безпідставність.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про відмову позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог, і оскільки під час апеляційного розгляду даної справи будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, постанову суду першої інстанції від 16.02.2017р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2017р. у справі №337/3748/16-а (2а/337/7/2017)- залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку та строки встановлені ст. 212 КАС України.
Повний текст виготовлено -11.04.2017р..
Головуючий: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко