Справа № 600/188/17
Справа № 3/600/176/2017
12 квітня 2017 року суддя Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О.Б., розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ,-
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, директора Кальненської ОСОБА_2 ступенів, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2
за ч.1 ст.41 КУпАП, -
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17.02.2017 року, директор Кальненської ОСОБА_2 ст. Сало О.М. наказом від 05.01.2017 року №01-к звільнила з роботи з посади оператора паливної ОСОБА_3 з 05.01.2017 року за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України без подання ОСОБА_3 відповідної заяви про своє бажання звільнитися. З даним наказом, контроль за яким директор залишила за собою, звільнений ОСОБА_3 ознайомлений 30.01.2017 року після виходу на роботу директора школи, яка тривалий термін перебувала на стаціонарному лікуванні на листку непрацездатності, чим порушила вимоги ч.1 ст.38 КЗпП України. В порушення вимог ч.1 ст.47 КЗпП України, звільненому 05.01.2017 року оператору паливної Кальненської ОСОБА_2 ст. Михайлечку О.В. належно оформлена трудова книжка в день звільнення не видана, а видана директором школи ОСОБА_1 лише 30.01.2017 року.
27 березня 2017 року, згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа про адміністративне правопорушення передана судді Гриновець О.Б., яка Указом Президента №425/2016 від 15 грудня 2016 року призначена на посаду судді Козівського районного суду Тернопільської області та до 26 березня 2017 року включно перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягненням нею шестирічного віку. Відтак, справа за № 600/188/17 лише 27.03.2017 року передана судді для вирішення даного питання.
Представник правопорушника ОСОБА_4 вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення заперечив, та надав суду листки непрацездатності ОСОБА_1 за період з 29.12.2016 року по 18.01.2017 року та з 19.01.2017 року по 24.01.2017 року.
Згідно вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні вимог ч.1 ст.38 КЗпП України є доведеною повністю, оскільки ОСОБА_3 не надав Кальненській ОСОБА_2 ст. письмової заяви про звільнення за власним бажанням.
Щодо порушення ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.47 КЗпП України, згідно якої власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, вважаю, що у діях останньої відсутній склад правопорушення, оскільки згідно листів непрацездатності серії АГЖ №111251 та серії АГХ №398326, вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 29.12.2016 року по 27.01.2017 року.
Перевіривши матеріали справи вважаю, що в діях правопорушника наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.41 КУпАП, однак у притягненні до відповідальності слід відмовити за спливом строку накладення адміністративного стягнення.
Згідно ст. 38 КпАП України адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення.
Відповідно до ч.7 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Враховуючи обставини та характер вчиненого адміністративного правопорушення, вважаю, що провадження по справі слід закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 38, 247, 248, 249, 283-285 КУпАП, суддя ,
ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП - закрити за закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
На постанову протягом десяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду Тернопільської області.
Постанова не оскаржена, вступила в законну силу _______ 2017 року.
Строк пред'явлення до виконання 3 місяці.
Суддя О.Б.Гриновець