Справа № 681/24/17
12 квітня 2017 року
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого судді - Горщар А.Г.
за участю секретаря судового засідання Калінка А.А.
позивача, його представника ОСОБА_1 , представника відповідача Коберського А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне
цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_2 03.01.2017 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «Понінківська картонно - паперова фабрика» ( далі ТОВ) в якому просив поновити строк звернення до суду, визнати незаконним звільнення його з роботи, скасувати наказ про звільнення № 810-к від 14.08.2015 року, поновити його на роботу машиніста гофрувального агрегату 3-го розряду, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.08.2015 року по день ухвалення судом рішення, та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що він з 18.12.2014 року працював у ТОВ машиністом гофрувального агрегату 3 розряду обслуговуючого гофропреса ділянки виробництва гофрокартону. Наказом генерального директора 14.08.2015 року № 80 його було звільнено з роботи за п. 8 ст. 40 КЗпП України за вчинення за місцем роботи розкрадання шести рулонів скотчу, що встановлено вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 18.06.2015 року,який набрав законної сили 21.07.2015 року.
Таке звільнення ОСОБА_2 та його представник вважають незаконним, оскільки воно проведено з порушенням строків застосування дисциплінарного стягнення передбачених ст. 148 КЗпП України. Зокрема, що нестачу шести рулонів скотчу було виявлено 01.03.2015 року під час проведення інвентаризації, а їх крадіжку позивачем було вчинено 12.02.2015 року. Однак, у встановлений ст. 148 КЗпП України строк дисциплінарне стягнення у виді звільнення з роботи, щодо ОСОБА_2 у місячний термін з часу виявлення нестачі - 01.03.2015 року не було застосовано, а лише 14.08.2015 року по закінченню шестимісячного строку його звільнено з роботи.
Поскільки ОСОБА_2 15.08.2015 року був мобілізований до складу військових сил та перебував на військовій службі у військовій частині, яка входить до складу сил, що залучались та брали участь в антитерористичній операції на території Донецької області, а звільнений з військової служби 27.10.2016 року, і звернутись до суду з даним позовом у встановлений ч.2 ст. 233 КЗпП України в місячний строк був позбавлений можливості, тому строк такого звернення пропущений з поважної причини.
Крім того, ОСОБА_2 у зв'язку з незаконним звільненням нервував, переживав, втратив нормальні життєві зв'язки, що призвело до моральних страждань чим було завдано моральну шкоду розмір якої визначив 5000 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.
Представник відповідача позов не визнав зіславшись на те, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення з роботи щодо позивача ОСОБА_2 було застосовано у місячний строк з дня набрання згаданим вироком суду законної сили, а тому звільнення проведено законно. Зазначив, що позивач звернувся до суду з порушенням місячного строку, а поважних причин для його поновлення в ході судового розгляду не встановлено.
Заслухавши доводи та заперечення сторін, показання свідків, перевіривши матеріали та дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п. 8 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку вчинення працівником за місцем роботи розкрадання (в тому числі і дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили.
Судом встановлено, що вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 18.06.2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України за те, що він працюючи машиністом гофрувального агрегату в середині лютого за місцем роботи вчинив розкрадання шести рулонів технологічного скотчу на суму 269 грн. 20 коп. 21.07.2015 року вирок набрав законної сили.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку.
Згідно роз'яснень викладених у пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року із послідуючими змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» - трудовий договір може бути розірвано з підстави передбаченої п. 8 ст. 40 КЗпП не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили вироком суду чи дня прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення або заходів громадського впливу за вчинення крадіжки не враховуючи часу звільнення
працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або
перебування його у відпустці.
Відповідно до пункту 29 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР за погодженням з ВЦРПС від 20.07.1984 року, які підлягають застосуванню згідно до постанови Верховної ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» №1545-ХІІ від 12.09.1991 року) - дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку. В зазначені строки не включається час провадження по кримінальній справі.
Крім цього, як встановлено у вироку суду ОСОБА_2 вчинив крадіжку в середині лютого 2015 року, тобто не раніш ніж 14 числа.
Отже, в даному випадку перебіг встановленого ст.148 КЗпП шестимісячного строку для накладення дисциплінарного стягнення із врахуванням положень ст. 69, 70 ЦПК України, починався 15 лютого 2015 року, а закінчувався в 24 години 15 серпня 2015 року.
Таким чином, звільнення ОСОБА_2 14.08.2015 року з роботи у зв'язку з вчиненням ним крадіжки було проведено керівництвом ТОВ з дотриманням строків притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, а відтак доводи представника позивача щодо пропущення відповідачем зазначених строків не заслуговують на увагу.
Також, суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_2 і його представника, що звільнення з роботи позивача є незаконним, оскільки останній призивався на військову службу з 15 серпня 2015 року, а тому він мав бути звільнений з роботи саме із цієї підстави.
В ході судового розгляду не здобуто належних та допустимих доказів, що позивач подавав роботодавцю заяву із пред'явленням повістки, про звільнення його з роботи у зв'язку з призовом на військову службу.
Разом з тим, відповідач мав законне право звільнити ОСОБА_2 з роботи за вчинення ним розкрадання, і таким правом він скористався не пізніш ніж у місячний термін з дня вступу вироку у законну силу, а відтак підстав визнавати таке звільнення незаконним суд не вбачає.
Відповідно до вимог ст.233 КЗпП України у справах про звільнення, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення або видачі трудової книжки.
У справі встановлено, що копію наказу та трудову книжку позивач отримав 14.08.2015 року, що підтверджується даними особової картки працівника, в якій є відповідна відмітка. Також факт отримання трудової книжки 14.08.2015 року не заперечує позивач.
ОСОБА_2 звільнений з військової служби 27.10.2016 року. До суду звернувся із позовом - 03.01.2017 року, тобто більш ніж через два місяці.
Позивач не надав доказів, що після звільнення з військової служби у нього існували обставини, які перешкоджали для своєчасного звернення з позовом до суду, а тому підстави для поновлення такого строку - відсутні.
При пропуску місячного строку, встановлених ст.233 КЗпП України, суд при розгляді трудового спору повинен з'ясувати всі обставини справи. При необґрунтованості вимог працівника або власника по суті відмовляє позивачу у задоволенні вимог саме з цієї підстави, тобто необґрунтованості заявлених позовних вимог.
Так як наведені обставини у справі свідчать, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення щодо позивача ОСОБА_2 відповідачем було застосовано законно, тому заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, а відтак в задоволенні позову слід відмовити за його безпідставностю.
Керуючись ст.ст.10, 70, ст.ст. 212-215 ЦПК України суд ,-
ухвалив:
В позові ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: