04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" квітня 2017 р. Справа№ 911/4233/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Руденко М.А.
Дідиченко М.А.
секретар судового засідання Борух А.С.
за участю представників:
від позивача: Гудзь С.Д. - за належним чином оформленою довіреністю;
від відповідача: Лучинська І.М.; Слабенко Л.М. - за належним чином оформленою довіреністю;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика"
на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2017р.
у справі №911/4233/16 (суддя Шевчук Н.Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода"
про визнання неправомірним рахунку,-
Публічне акціонерне товариство "Білоцерківська книжкова фабрика" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" про визнання неправомірним рахунку №78 від 29.09.2016р. за скид наднормових забруднень зі стічними водами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку з обслуговування каналізаційних мереж, відібрані для перевірки якості стічні води містили стоки інших абонентів мережі, а тому результати перевірки, на підставі якої відповідач виставив спірний рахунок, не можна вважати достовірними.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2017р. у справі № 911/4233/16 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Білоцерківська книжкова фабрика" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення було прийняте без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.
На думку апелянта, судом першої інстанції не враховано доводи позивача щодо відсутності його вини у перевищенні наднормових забруднень у стічних водах. Крім цього, необґрунтованими є висновки суду про невідповідність предмета позову встановленим законом способам захисту порушеного права.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика" прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 12.04.2017р.
30.03.2017р. до Київського апеляційного господарського суду надійшов від відповідача відзив, в якому його представник заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
11.04.2017р. до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення додаткових письмових доказів до матеріалів справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01.07.2013р. між ТОВ "Білоцерківвода" (далі - виконавець) та ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика" (далі - споживач) було укладено договір № 1040 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого відповідач зобов'язується надавати Позивачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у необхідних обсягах та відповідної якості, а Позивач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленим тарифом у строки і на умовах, передбачених Договором.
Зі змісту пунктів 5.5.20, 5.5.21 Договору споживач зобов'язаний забезпечити якість стічних вод, які потрапляють до міської каналізації, відповідно до норм допустимих концентрацій забруднюючих речовин, визначених Додатком № 3 до Договору, а також виключити можливість скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.
Згідно до пункту 4.5 Договору у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого виконавцем рахунку із застосуванням коефіцієнта кратності у відповідності до вимог "Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква", затверджених рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 424 від 25.12.2013р. (далі - місцеві Правилі приймання стічних вод).
Аналогічні права та обов'язки сторін передбачені в положеннях Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002р. (даті - Правила приймання стічних вод).
14.09.2016р. представниками ТОВ "Білоцерківвода" з контрольного колодязя, який розташований на території ПАТ "Білоцерківська книжкова фабрика", у присутності головного інженера позивача Віценка M. І. проведено відбір проб стічних вод для визначення вмісту забруднюючих речовин, що скидаються підприємством із стічними водами в каналізаційну мережу м. Біла Церква, та складено акт відбору стічних вод, який підписано представником позивача без зауважень.
За результатами лабораторних досліджень відібраної проби, проведених хіміко-технологічною лабораторією стічних вод ТОВ "Білоцерківвода" (свідоцтво про атестацію № 70А-98-13 від 17.12.2013р.) встановлено, що у стічних водах, які скидаються Позивачем до міської каналізаційної мережі, містяться забруднюючі речовини у концентраціях, які перевищують допустимі, встановлені місцевими Правилами приймання стічних вод, а також Додатком № 3 до Договору № 1040, що підтверджується Протоколом проведених аналізів № 100/9 від 20.09.2016р.
23.09.2016р. факсограмою № 1-04/08-2385 відповідач повідомив позивача про перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах підприємства, а також про результати хімічного аналізу відібраної проби.
11.10.2016р. представнику Позивача вручено розрахунок плати за скид наднормативних забруднень, а також рахунок № 78 від 29.09.2016р. на суму 12 239,98 грн., який підлягав до оплати протягом 10 днів після його отримання.
Вважаючи дії відповідача незаконними, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання неправомірним вказаний рахунок.
Колегія суддів вважає, що рахунок на оплату за скид наднормативних забруднень не може бути визнаний неправомірним (недійсним) у судовому порядку, а позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.
Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, суд зауважує, що хоча розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, спосіб захисту, визначений законом або договором, має відповідати порушеному праву.
Так, у відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосудді, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.
Вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.
Невідповідність обраного позивачем способу захисту права способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є самостійною підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Предметом позову ПАТ «Білоцерківська книжкова фабрика» є визнання неправомірним рахунок, виставлений ТОВ «Білоцерківвода» №78 від 29.09.2016р. за скид наднормативних забруднень зі стічними водами у розмірі 12 239,98 грн.
Слід зазначити, що рахунок не є правочином, а визнання його недійсним, неправомірним, як і визнання неправомірних дій, пов'язаних з його складанням не передбачено чинним законодавством, як спосіб захисту прав, оскільки рахунок є документом що містить виражений у числах результат яких-небудь підрахунків, обчислень, загальну кількість, підсумок на певну дату, тобто рахунками не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Не вважається рахунок про оплату і актом ненормативного характеру.
Тож, апеляційний суд вважає, що позивачем при заявлені до суду невірно було обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, тобто предмет, позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав і не призводить до відновлення права і законних інтересів позивача.
Інші доводи і підстави позовних вимог та відповідні заперечення відповідача не досліджуються з огляду на встановлення факту обрання позивачем неналежного способу захисту прав та інтересів. Відповідні доводи та заперечення щодо них можуть бути предметом розгляду, зокрема, при зверненні позивача з позовом, який буде спрямованим на реальний захист порушених прав.
У випадку, якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові (пункт 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008р.").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.2004р. у справі №10/732, постанові Вищого господарського суду України від 24.12.2009р. у справі №14/56.
З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика" на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2017р. у справі №911/4233/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства "Білоцерківська книжкова фабрика" на рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2017р. у справі №911/4233/16 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.02.2017р. у справі №911/4233/16 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/4233/16 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Руденко
М.А. Дідиченко