04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" квітня 2017 р. Справа№ 927/1155/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Смірнової Л.Г.
при секретарі: Борух А.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Мова І.В. (до. №1328 від 12.12.2016)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи 1 : не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради
на рішення господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 року
у справі № 927/1155/16 (суддя: Федоренко Ю.В.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком»
до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області
2. Фінансове управління Новозаводської районної у місті Чернігові ради,
про стягнення 152 311,24 грн.,-
У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про стягнення 152 311,24 грн.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 27.12.2016 р. залучено до участі у справі № 927/1155/16 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у місті Чернігові Чернігівської області та Фінансове управління Новозаводської районної у місті Чернігові ради.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 р. у справі № 927/1155/16 позов публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» задоволено повністю: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» 152 311,24 грн. боргу.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення. Однак, відповідач, станом на момент винесення рішення, витрати понесені позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян на загальну суму 152311,24 грн., не компенсував. Крім того, суд першої інстанції вказав, що Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради відповідає за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.
Не погоджуючись з рішенням суду, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, при неповному дослідженні доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Окрім того, зазначив, що неможливість проведення відшкодування виникла у зв'язку з тим, що бюджетні призначення на забезпечення відшкодування пільг за послуги зв'язку у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не передбачені, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 р. апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 927/1155/16.
22.03.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від третьої особи 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи 2.
В судовому засіданні 11.04.2017 року представник позивача вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим , підстави для його скасування відсутні.
Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 11.04.2017 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача та третіх осіб за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укртелеком" в особі Чернігівської філії було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.11.2015 року - 31.12.2015 року на суму 152 311,24 грн., про що оформлено акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою № 3-пільга, які відповідачем підписані без заперечень. (а.с. 11-14)
У вказаних актах зазначено, що послуги надавались ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби та ветеранам органів внутрішніх справ, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та багатодітним сім'ям.
Враховуючи те, що у вказані акти включено загальну заборгованість за надані послуги зв'язку, на які надаються пільги відповідно до законодавства, та яку відповідачем не оплачено, позивач звернувся зі вказаним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення, оскільки зазначений обов'язок передбачений законом та така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
ПАТ "Укртелеком" в особі Чернігівської філії надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Новозаводського району міста Чернігова, які підпадають під дію п.19 ч.1 ст.12, п.10 ч.1 ст.13, п.18 ч.1 ст. 14, п.20 ч.1 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; п. 18 ст.6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; п. 11 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; п. 6 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; ч.5 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 4 ч.3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства». Відшкодування витрат здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. №295 передбачено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг суб'єкту господарювання, який надає такі послуги.
При цьому, ані Законом України «Про телекомунікації», ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Зі змісту ст. ст. 86, 91 та 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
04.03.2002 р. Кабінетом Міністрів України постановою № 256 було затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256) встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх фінансування.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.
Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради згідно Положення про управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради, затвердженого рішенням районної у м. Чернігові ради від 29.12.2015 р. (друга сесія сьомого скликання) (далі - Положення), є виконавчим органом районної у місті ради.
Згідно розділу 2 вказаного положення основними завданнями управління є, окрім іншого, виконання функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету, здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету.
Управління забезпечує реалізацію державної політики у сфері соціально-трудових відносин, у тому числі оплати, охорони та умов праці, соціального обслуговування та соціального захисту населення, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, дітей-сиріт, одиноких матерів, багатодітних, малозабезпечених сімей з дітьми, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших соціально незахищених громадян, які потребують допомоги і соціальної підтримки з боку держави (п.2 положення).
Управління веде розрахунки з підприємствами надавачами комунальних послуг за надані пільги за рахунок коштів субвенцій з Державного та місцевого бюджетів (п.2.21 Положення).
Пунктом 3 Порядку № 256 від 04.03.2002 р. визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто, в даному випадку головним розпорядником коштів є відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради.
Відповідно до п. 5 Порядку № 256 від 04.03.2002 р. головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що наступає за звітним - зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку.
Згідно п. 6 Порядку № 256 від 04.03.2002 р. фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: до 25 числа місяця, що настає за звітним - щодо пільг, зокрема, з послуг зв'язку.
Частиною 1 пункту 8 Порядку № 256 від 04.03.2002 р. визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.
Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 порядку № 256 від 04.03.2002 р.).
Таким чином, з зазначеного порядку № 256 від 04.03.2002 р. вбачається, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто на органи державної виконавчої влади до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення, у даному випадку на відповідача, а підставою для сплати коштів є підписані між сторонами акти звіряння розрахунків.
Позивачем у період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 року було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам на загальну суму 152 311,24 грн., що підтверджується актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги.
Згідно з наданим позивачем розрахунком боргу за 2015 рік, загальна сума заборгованості складає 152 311,24 грн., в тому числі за листопад 2015 р. - 76 290,98 грн., за грудень 2015 р. - 76 020,26 грн.
Позивачем та відповідачем підписані та скріплені відбитками печаток акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги по КФК 090214 "Пільги окремим категоріям громадян з послуг зв'язку":
- станом на 01 грудня 2015 р., за яким за звітний місяць фактично спожито в межах норми за даними позивача - 76 290,98 грн., за даними відповідача - 75 465,24 грн. (а.с. 11);
- станом на 01 січня 2016 р. за яким за звітний місяць фактично спожито в межах норми за даними позивача - 76 020,26 грн., за даними відповідача - 76 290,98 грн. (а.с. 12);
- станом на 01 лютого 2016 р. за яким за звітний місяць фактично спожито в межах норми за даними позивача - 76998,47 грн., за даними відповідача - 0 грн. (а.с. 13);
- станом на 01 березня 2016 р. за яким за звітний місяць фактично спожито в межах норми за даними позивача - 77838,39 грн., за даними відповідача - 153018,73 грн. (а.с. 14)
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що станом на 01.01.2016 р. за його даними кредиторська заборгованість перед позивачем складає 76 290,98 грн. Різниця виникла у зв'язку з тим, що відповідно до Порядку № 256 відшкодування у поточному місяці проводиться за попередній, а позивач надав розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за листопад 2015 р. - у грудні 2015 р., за грудень 2015 р. - у січні 2016 р.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, чинним порядком № 256 від 04.03.2002 р. не визначено строк надання розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на послуги зв'язку, надавачем цих послуг. Разом із тим, внесення позивачем в акти звірки сум наданих пільг за попередні місяці відповідає змісту пункту 5 Порядку № 256 від 04.03.2002 р., яким встановлено строк надання головним розпорядником коштів місцевих бюджетів (відповідачем) інформації про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків з підприємствами надавачами цих послуг фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад міст обласного значення -до 22 числа місяця, що настає за звітним.
Крім того, відповідач фактично підтвердив надання пільг громадян з послуг зв'язку на заявлену суму боргу, підписавши акти звірки розрахунків. Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2016 р. (а.с. 14), він включає в себе борги минулих років - 76 290,98 грн., рядок 9, за даними позивача - сума компенсації за листопад 2015 р.; та борги поточного року - 153 018,73 грн., рядок 8, за даними позивача - сума компенсації за грудень 2015 р. - 76 020,26 грн. + 76 998,47 грн. - сума компенсації за січень 2016 р. яка включена в акт звірки станом на 01.02.2016 р. (а.с. 13).
Вказані суми були включені відповідачем до Форми 2 (27 RSS) реєстру фактично нарахованих сум пільг, субсидій, допомог, які фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, та кредиторської заборгованості місцевих бюджетів по Новозаводському району станом на 01.03.2016 р., який було подано до фінансового управління відповідно до Порядку №256. (а.с. 84)
Згідно з додатком № 2 до вказаного реєстру, заборгованість на 01.03.2016 р. по інших пільгах (послуги зв'язку та інші) що залишилась непогашеною та не може бути погашена в березні 2016 року перед позивачем становить 229 309,71 грн., тобто більшу суму, ніж заявлено позивачем. (а.с. 85)
Крім того, відповідно до ч. 1, п. 11 Порядку "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117, уповноважений орган (відповідач) щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.
Колегія суддів зазначає, що скаржником не надано суду доказів того, що ним були виявлені розбіжності щодо розміру пільг, та відсутні докази будь-яких заперечень щодо актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги.
Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення на території Новоазовського району міста Чернігова. Проте, відповідачем вказані витрати не відшкодовано з посиланням на відсутність бюджетних асигнувань, за рахунок яких останнім мають бути компенсовані витрати позивача.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р., - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.
При цьому, згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
У відповідності до листа Міністерства фінансів України від 30.06.2011 р. за № 31-07310-10-24/16584 "Щодо порядку обліку бюджетних зобов'язань" згідно із ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Разом з тим, деякі програми, які відносяться до програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). У зв'язку з цим та згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Враховуючи викладене та те, що позивачем фактично надані послуги зв'язку на пільгових умовах визначеним категоріям громадян у спірному періоді, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 року у справі № 927/1155/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 року у справі № 927/1155/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 року у справі № 927/1155/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 927/1155/16 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
Л.Г. Смірнова