18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"12" квітня 2017 р. Справа № 925/228/17
Господарський суд Черкаської області в складі
головуючого - судді Єфіменка В.В.,
з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,
від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" м.Київ
до Приватного підприємства "Блізнєцов і К" м.Черкаси
про стягнення коштів,
Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 50 000 грн. в якості компенсації страхового відшкодування внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань по договору доручення від 20.03.2015 № 37-15А.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник позивача надав суду усні та письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач не виконав зобов'язань, покладених на нього умовами п.2.2.10 і п 2.2.11.1 ОСОБА_4 щодо своєчасного перерахування страхових платежів позивачу в строк, визначений п.3.5.
20.03.2015 між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (далі - Страховик) та Приватним підприємством "Блізнєцов і К" (далі - ОСОБА_4) було укладено Договір доручення про надання страхових посередницьких послуг № 37-15 А (далі - Договір доручення).
09.11.2015 між Страховиком, в особі ОСОБА_4, та ОСОБА_5 (далі - Страхувальник) був укладений Договір обов'язкового страхування АЕ5698491 (далі - Поліс), відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом являється автомобіль Рено, д.н. НОМЕР_1. Строк дії даного договору з 10.11.2015 по 09.11.2016.
Позивач зазначив, що відповідач визнав та не оскаржує факт того, що страховий платіж за полісом АЕ5698491 від 09.11.2015 внесено Агентом лише 20.11.2015, тоді як ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу відбулась 14.11.2015. Тобто, відповідач підтверджує та не оспорює факт порушення Агентом строку перерахування страхового платежу.
Тобто, п. 4.1.2 та 4.1.3 ОСОБА_4, в залежності від обставин, що виникли в період між отриманням Агентом страхового платежу та перерахування платежу Страховику, передбачена різна відповідальність. А саме, якщо в період між початком дії договору страхування та внесенням страхового платежу збитки не виникали, то ОСОБА_4 сплачує Страховику лише пеню, якщо ж у зазначений період виникли збитки, то агент несе за них повну матеріальну відповідальність.
14.11.2015 сталася подія, що являється страховим випадком, а саме -ДТП з вини водія Рено, д.н. НОМЕР_1, що встановлено постановою Шевченківського районного суду м. Львова.
На підставі заяви про виплату страхового відшкодування потерпілої особи та сформованого страхового акту № 1675\15/50/ЦВ04/01/2 від 01.09.2016, Страховик на виконання умов Полісу виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).
Позивач вважає, що в даному випадку позовні вимоги подані на підставі п. 4.1.3, оскільки в період між початком дії договору страхування та внесенням страхового платежу сталась ДТП, в результаті якої виникли збитки, завдані Страхувальником за реалізованим (оформленим та виданим) Агентом, але не сплаченим полісом страхування. Такий збиток, завданий майну Потерпілої внаслідок ДТП особи, було сплачено Страховиком.
На думку позивача, ні в позовній заяві, ні в усних поясненнях, що були надані представником позивача в судовому засіданні, позивач не просив стягнути збитки, завдані агентом страховику. Позивач наголосив, що у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням страхового платежу страховику не завдано жодних збитків, а виплата страхового, відшкодування являється компенсацією збитків, заподіяних забезпеченим транспортним засобом внаслідок настання страхового випадку.
Позивач посилався на те, що згідно п.1.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ДТП - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Підставами для застосування положень п. 4.1.3 ОСОБА_4 є те, що між початком дії договору страхування та внесенням на рахунок Страховика страхового платежу сталась ДТП, внаслідок якої завдані матеріальні збитки (не страховику), за які відповідно до п. 4.1.3 ОСОБА_4 несе повну матеріальну відповідальність перед Страховиком.
Тобто, уклавши Договір доручення із Страховиком, Агент прийняв на себе зобов'язання виконувати належним чином обов'язки за договором, в тому числі вчасно перераховувати отримані від Страхувальників кошти. Натомість, отримавши право діяти за дорученням Страховика, Агент порушив прийняти зобов'язання, отримав від Страхувальника кошти та безпідставно тримав їх у себе, не перераховуючи Страховику. Укладаючи договір, Страховик сподівався на добросовісність ОСОБА_4, натомість змушений оплачувати збитки за страховими подіями, за якими на момент настання збитку Страховиком не було навіть отримано страховий платіж.
Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову вважаючи вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими і такими, що не відповідають чинному законодавству.
Відповідач вважає, що підстави для застосування до нього положень п. 4.1.3 договору доручення - відсутні. Витрати, здійснені страховиком протягом часу з 07.10.2016 по 01.11.2016, тобто після внесенням агентом страхового платежу на поточний рахунок страховика - не відшкодовуються агентом та звернув увагу суду на те, що виплата страхового відшкодування потерпілій особі для страховика є не збитками, а є витратами, які складають господарську і статутну діяльність страховика.
Представник відповідача зазначив, що в даному випадку штрафних санкцій або заходів впливу до страховика позивачем не застосовувалося. Додаткові витрати у страховика відсутні (оскільки виплата страхового відшкодування не є такими додатковими витратами), не отриманий дохід також відсутній, а тому розмір та факт понесення збитків (реальні збитки, упущена вигода, пошкоджене майно) позивачем, не доведено.
Повідомлення про страховий випадок страхувальником ОСОБА_5 подано до страховика 30.11.2015. Тоді ж і було зареєстровано відповідну страхову справу. Однак страховиком не було сплачено коштів. Отже до цього часу страховик не мав витрат, пов'язаних з виплатою будь-яких коштів в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої потерпілій особі.
Повідомлення про страховий випадок потерпілою від ДТП особою ОСОБА_6 подано до страховика 06.07.2016. Тоді ж і було сформовано резерв страхової виплати. Однак страховиком також не було сплачено цих коштів і навіть не було прийнято рішення про виплату таких коштів. Отже до цього часу страховик також не мав витрат, пов'язаних з виплатою будь-яких коштів в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої потерпілій особі.
В подальшому лише 01.09.2016 страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 50000,00 гри.
Зазначене страхове відшкодування виплачувалося частинами: 07.10.2016 року згідно платіжного доручення № 44 - 10000,00 грн. 10.10.2016 року згідно платіжного доручення № 5363 - 10000,00 грн. 24.10.2016 року згідно платіжного доручення № 5423 - 5000,00 грн. 26.10.2016 року згідно платіжного доручення № 5432 - 5000,00 грн. 28.10.2016 року згідно платіжного доручення № 5444 - 5000,00 грн. 01.11.2016 згідно платіжного доручення № 5452 - 15000,00 грн.
Витрати зі сплати страхового відшкодування здійснені були страховиком ПрАТ «Європейський страховий альянс» в період часу з 07.10.2016 по 01.11.2016, а страховий платіж агентом було перераховано на поточний рахунок страховика 20.11.2015.
Підстави для застосування положень п. 4.1.3 договору доручення - відсутні, так як витрати, здійснені страховиком протягом часу з 07.10.2016 по 01.11.2016 після внесенням агентом страхового платежу на поточний рахунок страховика - не відшкодовуються агентом.
Відповідач вважає, що час спричинення шкоди потерпілій у ДТП особі - 14.11.2015 року, в даному випадку не є моментом виникнення збитків для страховика, оскільки внаслідок ДТП 14.11.2015 шкоду спричинено не страховику, а потерпілій особі, яка не є стороною договору доручення № 37-15А від 20.03.2015. Ототожнення страховика та потерпілої особи за викладених обставин неможливе, оскільки не відповідає нормам Закону «Про ОСЦПВВНТЗ» та Цивільного кодексу України, які чітко розрізняють поняття збитків, шкоди і страхового відшкодування.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступних висновків.
Предметом спору є стягнення збитків, які виникли у позивача (страховика) в період з моменту отримання від Страхувальника страхового платежу за договором страхування (страховий поліс), укладеного відповідачем (страховий агент) від імені позивача, до дати виконання цим страховим агентом платежу страхувальника за страховий поліс на поточний рахунок або в касу Страховика.
Правовідносини у сфері страхової діяльності регламентуються Цивільним кодексом (далі - ЦК) України, Господарським кодексом (далі - ГК) України, Законами України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі - Закон про страхування); «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон про ОСЦПВВНТЗ); Ліцензійними умовами провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Національною комісією (далі Ліцензійні умови) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 9 Закону «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Згідно з п.п. 1.4, 2.16 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Нацкомфінпослуг від 28.08.2003 року № 40, для отримання ліцензії на право проведення конкретних видів страхування фінансова установа зобов'язана виконати всі вимоги нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність.
Здійснення страховиком страхових виплат провадиться у порядку та на умовах, визначених статтею 25 Закону України "Про страхування". Страховик зобов'язаний на підставі ведення журналу реєстрації страхових вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування формувати резерв збитків (резерв заявлених, але не виплачених збитків) та забезпечувати його ліквідне розміщення.
Відповідно до ст. 25 Закону «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно з п. 2.17 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, страховик зобов'язаний дотримуватись умов забезпечення платоспроможності відповідно до вимог статті 30 Закону України "Про страхування" і нормативно-правових актів, які встановлюють відповідні вимоги.
Відповідно до ст. 30 Закону «Про страхування», страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності:
наявності сплаченого статутного капіталу для страховиків-резидентів або гарантійного депозиту для філій страховиків-нерезидентів та наявності гарантійного фонду страховика;
створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).
Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому цим Законом.
На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:
перша - підраховується шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50 відсотків страхових премій, належних перестраховикам;
друга - підраховується шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 відсотків виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.
Загальна величина резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) дорівнює сумі резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів), які визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування життя.
Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.
Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів.
Згідно з п. 2.18 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, страховик зобов'язаний формувати, обліковувати і розмішувати страхові резерви в порядку та на умовах, визначених статтею 31 Закону України "Про страхування" і відповідними нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 31 Закону «Про страхування», страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).
Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених цим Законом, станом на кожен день.
Страховики, які мають право укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості в обов'язковому порядку.
Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній із страхування життя - математичних резервів, утворюються у тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.
Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви).
Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.
Страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Уповноважений орган може встановити порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування.
Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):
незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.
За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні з'ясовано, що 20.03.2015 між сторонами було укладено Договір доручення про надання страхових посередницьких послуг № 37-15 А (далі - Договір доручення).
На підставі п. 2.2.8 ОСОБА_4 доручення ОСОБА_4 зобов'язаний здійснювати оформлення та видачу страхових полісів протягом одного дня тільки після повної оплати страхувальником платежу (або першої його частини) на користь страховика. Сплата страхового платежу має бути підтверджена відповідними документами.
Згідно п. 4.1.3 договору доручення № 37-15А від 20.03.2015, якщо агент порушив строк перерахування страховику страхового платежу, то він несе повну матеріальну відповідальність перед страховиком за збитками, які виникли в період між початком дії договору страхування (полісу) та внесенням страхового платежу на поточний рахунок або в касу страховика.
09.11.2015 між страховиком в особі представника відповідача та гр. ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено договір ОСЦПВВНТЗ (поліс) № АЕ/5698491, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом був автомобіль НОМЕР_2.
З матеріалів справи вбачається, що договір ОСЦПВВНТЗ (поліс) № АЕ/5698491, укладений 09.11.2015, почав діяти 10.11.2015.
Отриманий від гр. ОСОБА_5 страховий платіж агентом ПП «Блізнєцов і К» було перераховано на поточний рахунок страховика 20.11.2015, внесено до реєстру за період з 11.11.2015 по 20.11.2015 та закрито актом № 25 від 23.11.2015.
06.07.2016потерпілою від ДТП особою ОСОБА_6 подано до ПрАТ «Європейський страховий альянс» повідомлення про страховий випадок.
15.08.2016 страховиком ПрАТ «Європейський страховий альянс» складено висновок щодо розміру заподіяної шкоди до страхового акту № 1675/ 15/50ЦВ04/01/2, згідно якого визначено розмір заподіяної ОСОБА_6 шкоди в сумі 134374,93 грн.
01.09.2016 страховиком ПрАТ «Європейський страховий альянс» складено страховий акт № 1675/15/50ЦВ04/01/2 і розрахунок страхового відшкодування за даною страховою справою.
На підставі страхового акту № 1675/15/50/ЦВ04/01/2 від 01.09.2016 страховик на виконання умов полісу № АЕ/5698491 виплатив страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Лише 01.09.2016 страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 50000,00 гри.
Зазначене страхове відшкодування виплачувалося частинами: 07.10.2016 року згідно платіжного доручення № 44 - 10000,00 грн. 10.10.2016 року згідно платіжного доручення № 5363 - 10000,00 грн. 24.10.2016 року згідно платіжного доручення № 5423 - 5000,00 грн. 26.10.2016 року згідно платіжного доручення № 5432 - 5000,00 грн. 28.10.2016 року згідно платіжного доручення № 5444 - 5000,00 грн. 01.11.2016 згідно платіжного доручення № 5452 - 15000,00 грн.
Оскільки страховий платіж за полісом № АЕ/5698491 внесено представником (агентом) лише 20.11.2015, тоді як ДТП відбулась 14.11.2015, страховик вважає, що він набув право вимоги компенсації страхового відшкодування від представника (агента).
Пунктами 2.2.17, 4.1.3 договору передбачено відповідальність агента перед страховиком у разі, якщо агентом порушено строк перерахування страховику страхового платежу, у вигляді повної матеріальної відповідальності за збитками, які виникли в період між початком дії договору страхування (полісу) та внесенням страхового платежу на поточний рахунок або в касу страховика.
14.11.2015 сталася подія, що є страховим випадком, а саме - ДТП, з вини водія забезпеченого ТЗ - Renault, д.н.з. НОМЕР_1, що встановлено постановою Шевченківського райсуду м. Львова від 15.04.2016 року у справі № 466/3170/ 16-п.
20.11.2015 агентом ПП «Блізнєцов і К» було перераховано отриманий від гр. ОСОБА_5 страховий платіж на поточний банківський рахунок страховика ПрАТ «Європейський страховий альянс».
30.11.2015 страхувальником ОСОБА_5 подано до ПрАТ
«Європейський страховий альянс» повідомлення про страховий випадок.
За приписами ст. 1 Закону «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страхова діяльність - це врегульована нормами права господарська діяльність страхових організацій з надання страхових послуг за рахунок сформованих страхових фондів, що здійснюється на підставі ліцензії, як правило, з метою отримання прибутку.
Зі змісту законодавства про страхування випливає, що страхова діяльність охоплює такі види господарської діяльності як: страхування, перестрахування і фінансову діяльність, пов'язану з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
За правилами ст. 333 ГК України і ч. 1 ст. 352 ГК України, страхування є фінансовою діяльністю спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), спрямованою на покриття довготермінових та короткотермінових ризиків за рахунок сформованих страхових фондів, що включає також діяльність з формування, розміщення страхових резервів та їх управління.
Суд приходить до висновку, що виплата страхового відшкодування за рахунок сформованих та розміщених страхових резервів і фондів є невід'ємною складовою частиною діяльності у сфері страхування, тобто прямої безпосередньої господарської діяльності відповідача, а не збитками в розумінні п. 4.1.3 договору доручення.
Суд приходить до переконання, що підстави для застосування до відповідача положень п. 4.1.3 договору доручення - відсутні. Витрати, здійснені страховиком з метою виплати страхового відшкодування при виконанні ним своїх обов'язків, що виникли з договору на користь третьої особи - полісу ОСЦПВВНТЗ № АЕ/5698491, не є збитками страховика, а є його витратами з метою провадження господарської діяльності, тому не відшкодовуються агентом.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що витрати позивача пов'язані з виплатою потерпілій від ДТП особі ОСОБА_6 страхового відшкодування, були здійснені страховиком відповідача саме в результаті того, що гр. ОСОБА_5 1.1., відповідальність якої, як водія транспортного засобу автомобіля НОМЕР_2, застраховано за договором ОСЦПВВНТЗ (полісом) № АЕ/5698491, скоїла по своїй вині ДТП.
Дії відповідача - укладення договору ОСЦПВВНТЗ (полісу) № АЕ/5698491 від імені страховика ПрАТ «Європейський страховий альянс» вчинені саме за дорученням ПрАТ «Європейський страховий альянс» згідно договорів доручення № 37-15А№ 37-15А.
Стосовно не перерахування відповідачем отриманого від гр. ОСОБА_5 страхового платежу на поточний рахунок страховика в день укладення зазначеного полісу (09.11.2015), а перерахування його пізніше - 20.11.2015, суд вважає, що ці дії не призвели ні до ДТП, ні до пошкодження майна потерпілої в ДТП особи, ані, відповідно, до виплати страхового відшкодування, тобто між цими подіями відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Відповідно до ст. 225 ГК України, ст. 22 ЦК України, збитками є, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
За приписами ст.ст. 49, 51 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який має ліцензію на здійснення даного виду страхування та є членом МТСБУ.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та положень договору доручення № 37-15А від 20.03.2015 суд робить висновок, що збитками, які можуть виникнути у страховика внаслідок несвоєчасної здачі повіреним (агентом) звітів по укладеним, зіпсованим, анульованим, втраченим бланкам страхових полісів ОСЦПВВНТЗ та отриманих страхових платежах, а також порушення повіреним (агентом) строку перерахування страховику страхового платежу є штрафні санкції, що застосовуються контролюючим органом - МТСБУ, або інші чинники, внаслідок яких страховик поніс додаткові витрати та/або недоотримав дохід.
За змістом ст. 33 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також; відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Відповідно до ст. 38 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Оскільки про страхову подію, яка сталася 14.11.2015, страхувальником ОСОБА_5 було письмово повідомлено страховика ПрАТ «Європейський страховий альянс» лише 30.11.2015, що не заперечується страховиком, ПрАТ «Європейський страховий альянс» на підставі ст.ст. 33, 38 Закону «Про ОСЦПВВНТЗ», після виплати страхового відшкодування, має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та вина якого у спричиненні ДТП встановлена постановою Шевченківського райсуду м. Львова від 15.04.2016 у справі № 466/3170/ 16-п - ОСОБА_7
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів заявлених ним вимог і у позові необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку в порядку, визначеному ГПК України з дня складення і підписання повного тексту рішення.
Рішення складено 18.04.2017
Суддя В.В.Єфіменко