"12" квітня 2017 р.Справа № 910/914/17
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент»
До відповідача: Виконавчого комітету Одеської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління капітального будівництва Одеської міської ради,
про визнання недійсними договору та додаткової угоди
Суддя Оборотова О.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача - не з'явився;
Від відповідача - Штоля А.О. (за довіреністю від 29.12.2016 № 02.2-20/59);
Від третьої особи - Васько І.В. (за довіреністю від 10.01.2017 № 02-05/9-юр)
СУТЬ СПОРУ: 18.01.2017 до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява № б/н від 17.01.2017 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент» (далі - ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент», позивач) до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси (далі - відповідач) від 27.07.2006 року та додаткової угоди від 13.12.2016 року до договору пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 27.07.2006 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2017р. позовну заяву № б/н від 17.01.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент» до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 27.07.2006 року та додаткової угоди від 13.12.2016 року до договору пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 27.07.2006 року, з доданими до неї документами, надіслано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
27.01.2017р. до господарського суду Одеської області надійшла позовна заява № б/н від 17.01.2017 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент» до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним договору пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 27.07.2006 року та додаткової угоди від 13.12.2016 року до договору пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 27.07.2006 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2017 року порушено провадження у справі № 910/914/17.
08.02.2017р. від Виконавчого комітету Одеської міської ради надійшло клопотання в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління капітального будівництва Одеської міської ради.
10.02.2017р. від Виконавчого комітету Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2017р. залучено до участі у справі № 910/914/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління капітального будівництва Одеської міської ради
13.03.2017р. від управління капітального будівництва Одеської міської ради надійшли пояснення по справі №910/914/17 відповідно до яких третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у поясненні.
В судовому засіданні 13.03.2017р. від позивача надійшло письмове клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.03.2017р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 11.04.2017р.
31.03.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Розгляд скарги призначений на 31.03.2017р. не відбувся, оскільки суддя Оборотова О.Ю. перебувала на лікарняному з 27.03.2017р. по 31.03.2017р. включно.
Враховуючи, що суддя Оборотова О.Ю. 03.04.2017р. вийшла з лікарняного, призначено судове засідання на 11 квітня 2017 р. о 13:45.
У судовому засіданні 11.04.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.07.2006 № 327 вирішено надати ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» дозвіл на подальше проектування та будівництво торгово-офісного комплексу з підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, 5 (вул. Генуезька, 5), після оформлення документів на право користування земельною ділянкою.
Пунктом 2.6 рішення зобов'язано ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» здійснити будівництво торгово - офісного комплексу з підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, 5 (вул. Генуезька, 5), виконати комплекс робіт з благоустрою прилеглої території відповідно до узгодженої та затвердженої проектної документації в термін:
- початок - II квартал 2007;
- завершення - I квартал 2009.
Пунктом 3 рішення затверджено договір на дольову участь у розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеса.
Між Виконавчим комітетом Одеської міської ради (далі - виконком, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент» (далі - забудовник, відповідач) укладено договір пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси (зареєстрований 27.07.2006 за № 243, далі - договір).
За змістом розділу 1 договору його предметом є надання забудовникові від імені виконкому права забудови земельної ділянки, у межах відводу за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, 5 (вул. Генуезька, 5), строком до 1-го кварталу 2009, для здійснення будівництва торгово - офісного комплексу з підземним паркінгом, а також комплексного благоустрою прилеглої території та внесення забудовником пайової участі на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеса. Надання права забудови земельної ділянки здійснюється відповідно до рішення виконкому від 27.07.2006 № 327.
В п. 3.2 договору сторони обумовили обов'язок замовника протягом двох місяців після прийняття Одеською міською радою рішення про відведення земельної ділянки для будівництва торгово-офісного комплексу з підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, 5 (вул. Генуезька, 5), перерахувати пайову участь у розмірі 10 662 562 грн. (без ПДВ) на рахунок управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі - УКБ). (Підстава: протокол засідання комісії з визначення розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси від 07.07.2006 № 5).
За змістом п. 7.2 договору зміни та доповнення до нього можуть вноситися тільки в письмовому вигляді за взаємною домовленістю сторін, які є дійсними й обов'язковими після затвердження рішенням виконкому.
У розділі 8 договору сторони погодили, що він діє до введення об'єкту в експлуатацію відповідно до рішення виконкому від 27.07.2006 № 327 (завершення будівництва відповідно до даного рішення - I квартал 2009).
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 13.12.2012 № 542, за результатами розгляду клопотання ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» щодо продовження терміну завершення будівництва торгово-офісного комплексу з підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, 5 (вул. Генуезька, 5), внесено зміни до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.07.2006 № 327, зокрема, в частині терміну завершення будівництва - 31.12.2015.
Пунктом 2 даного рішення затверджено додаткову угоду до договору пайової участі замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеса від 27.07.2006 за № 243/кс між виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент».
Додатковою угодою до договору пайової участі від 13.12.2012 сторони підтвердили сплату відповідачем пайової участі у розмірі 5 000 000 грн. згідно з договором від 27.07.2006 № 243/кс, та встановили, що відповідач зобов'язаний в строк до 31.12.2013 перерахувати остаточну суму пайової участі в розмірі 5 662 562 грн. наступним чином:
- 500 000 грн. - в строк до 31.12.2012;
- 5 162 562 грн. - в строк до 31.12.2013.
Кошти повинні бути перераховані на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відкритого для виконання місцевого бюджету Малиновського району за кодом бюджетної класифікації 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту».
Відповідно до сертифікату серія IY №164150760341 від 17.03.2015, виданого на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 02.03.2015, Державна архітектурно - будівельна інспекція України затвердила відповідність закінченого будівництвом об'єкту «Будівництво торгово - офісного комплексу з паркінгом (1 черга)» за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 5 проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації.
Сертифікатом серія IY №164152382128 від 26.08.2015, виданого на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 20.08.2015, Державна архітектурно - будівельна інспекція України затвердила відповідність закінченого будівництвом об'єкту «Будівництво торгово - офісного комплексу з паркінгом (2 черга)» за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 5 проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» посилається на те, що оскільки Додаткова угода до Договору пайової участі була укладена 13.12.2012, тобто після прийняття Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який вимагає приведення у відповідність із цим Законом договорів пайової участі в частині встановлення обсягів сплати пайової участі, відповідачем неправомірно не були враховані норми Закону та завищено розмір пайової участі, що мав бути сплачений позивачем на підставі договору пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси з урахуванням граничного розміру пайової участі, встановленого Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Враховуючи викладені обставини, позивач вважає, що був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.
31.03.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (з відповідними змінами та доповненнями)
Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43ГПК.
У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Господарський суд Одеської області звертає увагу, що посилання позивача у клопотанні про залишення позову без розгляду у зв'язку з необхідністю доопрацювання правової позиції, отримання нових доказів, та вирішення спірного питання у позасудовому порядку суперечить положенням чинного ГПК України, оскільки ст. 81 містить вичерпний перелік обставин залишення позову без розгляду і розширеному тлумаченню не підлягає. Крім цього, приймаючи до уваги відсутність клопотань про витребування додаткових доказів та належне виконання сторонами вимог ухвал господарського суду, враховуючи складність та категорію справи суд вважає за доцільне розглянути справу по суті позовних вимог, оскільки матеріали справи містять достатній об'єм належних та допустимих доказів для прийняття обґрунтованого рішення.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У п.п. 2.1, 2.9, 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
На час укладання сторонами договору пайової участі замовників діяв Закон України «Про планування та забудову територій».
В силу положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2000 № 1930 «Про встановлення граничного розміру залучення грошових коштів на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів», якам діяла на момент укладення між сторонами договору пайової участі, граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, не може перевищувати 25 відсотків вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 було внесено зміни до Закону України «Про планування і забудову територій», відповідно до якого названий Закон доповнено статтею 27-1 та ч. 7 названої статті встановлено, що граничний розмір пайової участі (внеску) на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів не може перевищувати 10 відсотків загальної вартості будівництва об'єкта містобудування - для нежитлових будівель. Таким чином, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» був встановлений менший граничний розмір пайової участі.
На момент укладення сторонами додаткової угоди від 13.12.2011 діяли положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011, відповідно до ч. 6 ст. 40 якого встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.
Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.
Приписами ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом п. 7.2 договору пайової участі зміни та доповнення до нього можуть вноситися тільки в письмовому вигляді за взаємною домовленістю сторін, які є дійсними й обов'язковими після затвердження рішенням виконкому.
Також відповідно до п. 2.14 Методики «визначення пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси, затвердженої рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.03.2013 р. № 134, у разі, якщо техніко-економічні показники та/або загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта збільшилися, Замовник зобов'язаний самостійно звернутися до виконавчого комітету Одеської міської ради з клопотанням про перегляд розміру пайової участі до введення об'єкта будівництва в експлуатацію. Новий розмір Пайової участі оформлюється додатковою угодою до Договору, після виконання якої управління капітального будівництва Одеської міської ради надає замовнику довідку про виконання ним відповідних зобов'язань за Договором. У разі відсутності звернення Замовника з відповідним клопотанням до виконавчого комітету Одеської міської ради персональну відповідальність за це несе лише Замовник (забудовник).
Аналогічне положення міститься також у п. 3.4 Методики визначення пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси у новій редакції, затвердженої рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.11.2014 р. № 339.
З викладеного вбачається, що оскільки ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент», здійснюючи відповідне будівництво, знало по зміни техніко-економічних показників та загальної кошторисної вартості будівництва, останнє повинно було звернутись на адресу виконавчого комітету Одеської міської ради з клопотанням про перегляд розміру пайової участі до введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до виконавчого комітету Одеської міської ради щодо внесення відповідних змін до договору пайової участі, а чинне законодавство не дозволяє змінювати умови договору в односторонньому порядку.
Доказів звернення до суду з відповідним позовом про внесення змін до договору позивачем також не надано.
За наведених вище обставин суд не вбачає підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину, а саме, договору пайової участі від 27.07.2006 та додаткової угоди від 13.12.2012.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п.2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року за № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.
Отже, для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.
Крім цього, суд звертає увагу, що в силу положень ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Отже, позивачем не доведено факту невідповідності оспорюваних правочинів чинному законодавству на момент їх вчинення, а також факту порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта Інвест енд Девелопмент» окільки правочини були вчиненні на підставі вільного волевиявлення з боку сторін, позивачем частково було оплачено вартість пайової участі, та здано об'єкт в експлуатацію, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання спірних правочинів недійсними.
Інші наявні у матеріалах справи документи та доводи сторін вищевикладених висновків господарського суду Одеської області не спростовують.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, невідповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2017р.
Суддя О.Ю. Оборотова