14 квітня 2017 року Справа № 915/276/16
м. Миколаїв.
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль Ю.М.,
при секретарі Яйченя К.М.,
з участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, дов. від 20.03.2017 р. № 1690;
від відповідача - ОСОБА_2, дов. від 29.12.2016 р. № 18, Ле ОСОБА_3В, дов. від 29.12.2016 р. № 17; ОСОБА_4, дов. від 29.12.2016 р. № 19:
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за первісним позовом державного підприємства “Адміністрація морських портів України”,
01135, пр-т Перемоги, 14, м. Київ,
в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту),
54020, вул. Заводська, 23, м. Миколаїв,
до товариства з обмеженою відповідальністю “НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ”,
54020, вул. Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв,
про врегулювання розбіжностей щодо умов договору від 09.02.2016 р. № 21-П-МИФ-16 про забезпечення доступу портового оператору до причалу,
та
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ”
до державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту)
про визнання недійсним договору від 09.02.2016 р. № 21-П-МИФ-16 про забезпечення доступу портового оператору до причалу, -
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (далі - Адміністрація) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” про врегулювання між ними, у відповідності до ст. 181 ГК України, розбіжностей за договором від 09.02.2016 р. № 21-П-МИФ-16 про забезпечення доступу портового оператору до причалу(ів) (далі - договір), шляхом прийняття та затвердження в редакції позивача пунктів 1.1, 2.1.4, 2.1.5, 2.2.3, 2.2.6, 2.2.7, 2.3.24, 3.7, 7.1, 7.5.4, 7.5.6.1, 7.5.6.2, 7.6 указаного договору, та про визнання початком строку дії вказаного договору 01.01.2016 р.
Адміністрація також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2016 р. порушено провадження в даній справі.
ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” у відзиві від 25.04.2016 р., з урахуванням пояснень від 23.05.2016 р., 29.11.2016 р., 24.01.2017 р., 13.02.2017 р., 28.02.2017 р. та 27.03.2017 р. позовні вимоги не визнало, вважаючи, що, зокрема, договір від 09.02.2016 р. № 21-П-МИФ-16 не є укладеним, так як його підписано від імені ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” його директором з перевищенням своїх повноважень, а саме, без погодження загальних зборів учасників товариства на укладення такого договору, отримання яких згоди передбачено п.п. 7.3.6.7, 7.4 статуту ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ”.
До розгляду справи по суті про визнання недійсним цього ж договору від 09.02.2016 р. № 21-П-МИФ-16 із зустрічним позовом до Адміністрації звернулося ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ”, посилаючись на ті ж доводи, котрі викладено у відзиві на первісний позов. Крім того, ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” зазначає, що спірний договір не схвалений загальними зборами учасників товариства, про що складено відповідний протокол загальних зборів від 19.03.2016 р. № 19/03/16.
Ухвалою від 18.01.2017 р. порушено провадження за зустрічною позовною заявою та об'єднано її розгляд із даною господарською справою.
Адміністрація у відзиві від 13.02.2017 р. зустрічний позов не визнала, вважаючи, що, зокрема, спірний договір укладено керівником ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” за наявності достатнього обсягу повноважень, та зазначаючи, що перша згадка про існування протоколу загальних зборів товариства від 19.03.2016 р. № 19/03/16 з'явилася лише в листі останнього від 28.11.2016 р. № 865.
Вислухавши представників сторін, які наполягали на доводах, викладених у позовах та відповідно у відзивах на них, з урахуванням заперечень та письмових пояснень до них, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
09.02.2016 р. Адміністрацією в особі Миколаївської філії направлено портовому оператору ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” два примірники договору “Про забезпечення доступу портового оператору до причалу(ів) від 09.02.2016 р. № 21-П-МИФ-16” (далі - договір) з додатками (т. 1, а.с. 21-37).
Цей договір, підписаний директором ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” ОСОБА_5, разом із протоколом розбіжностей до нього від 29.02.2016 р. (далі - протокол розбіжностей) (т. 1, а.с. 66-69) портовим оператором повернено Адміністрації згідно листа від 01.03.2016 р. за № 103 (т. 1, ас. 65).
Адміністрацією розглянуто протокол розбіжностей від 29.02.2016 р. та складено протокол врегулювання розбіжностей від 17.03.2016 р. (т. 1, а.с. 71-77), котрий направлено ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” супровідним листом від 17.03.2016 р. № 18-06/1752 (ас. 70).
За твердженнями ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ”, ним не підписано протокол узгодження розбіжностей до спірного договору тому, що рішенням загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом від 19.03.2016 р. № 19/03/16, не надано згоди керівнику товариства на укладення такого договору, а тому спірний договір є недійсним.
Законодавством визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України).
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України).
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства (ч.ч. 1-3 ст. 145 ЦК України).
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, в тому числі й з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (ч. 1 ст. 98 ЦК України).
Згідно статуту товариства (т. 3, а.с. 257-269), ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” є юридичною особою приватної форми власності, що здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього статуту, інших документів, затверджених загальними зборами учасників (далі - положень), внутрішніх правил, процедур, регламентів та інших локальних нормативних актів (п.п. 3.1, 3.2 статуту). Управління товариством здійснюють загальні збори учасників товариства та виконавчий орган товариства (директор) (п. 7.1 статуту).
Загальні збори здійснюють, зокрема, контроль за фінансовою і господарською діяльністю директора (пп. 7.4.1 статуту).
Директор товариства, зокрема, розпоряджається коштами та укладає господарські договори (угоди) від імені товариства, загальна сума яких не перевищує 5000 грн.; за письмовим погодженням з учасниками товариства розпоряджається коштами та укладає господарські й інші договори (угоди) від імені товариства, загальна сума яких перевищує 5000 грн. (пп. 7.3.6.7 статуту).
Згідно п. 3.1. договору, нарахування плати за послуги із забезпечення доступу потового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 р. № 541 “Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України”.
Ставки на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні Адміністрації, встановлені у додатку 2 до наказу № 541, за групами морських портів. ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” стверджує, що морський порт Миколаїв віднесено до групи 1 морських портів, і дане впливає на встановлення більш високих ставок на послуги. Ураховуючи таке та кількість вантажу, який проходить через причал у процесі навантаження на борт (як правило дорівнює повному завантаженню окремого судна (суднова партія), сума спірного договору є значно більшою ніж 5000 грн., і такі твердження не спростовано Адміністрацією.
Отже, загальна сума спірного договору перевищує 5000 грн. Цей договір підписано директором ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” ОСОБА_5 За твердженнями ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ”, загальними зборами учасників останнього не надавалися та не підтверджувалися повноваження ОСОБА_5 на укладення спірного договору. Такі твердження узгоджуються із доданою до зустрічної позовної заяви копією відповідного протоколу загальних зборів учасників ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” від 19.03.2016 р., із змісту якого, крім іншого, випливає, що загальні збори вважають спірний договір таким, що не враховує інтересів товариства, не захищає його права, містить умови, вкрай невигідні товариству.
Крім того, в листах від 01.03.2016 р. № 103 та від 28.11.2016 р. № 865 ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” повідомляло адміністрацію про те, що вважає спірний договір неукладеним до моменту узгодження розбіжностей та досягнення згоди відносно всіх умов, а також про те, що укладення спірного договору в редакції Адміністрації не погоджене загальними зборами учасників товариства, а директору ОСОБА_5 загальними зборами не надано повноважень на підписання цього договору, з посиланням у листі від 28.11.2016 р. № 865 на протокол загальних зборів від 19.03.2016 р. Листами від 09.02.2016 р. № 52; 15.02.20.16 р. № 63; 01.03.2016 р. № 105; 15.03.2016 р. № 127; 17.03.2016 р. № 133; 04.04.2016 р. № 187; 04.04.2016 р. № 188; 29.07.2016 р. № 488; 29.07.2016 р. № 489; 16.08.2016 р. № 554; 17.08.2016 р. № 560; 26.08.2016 р. № 580; 16.09.2016 р. № 642; 16.09.2016 р. № 643; 30.09.2016 р. № 676; 30.09.2016 р. № 677; 30.09.2016 р. № 678; 13.10.2016 р. № 729; 26.10.2016 р. № 768; 26.10.2016 р. № 769; 04.11.2016 р. № 785; 04.11.2016 р. № 786; 14.11.2016 р. № 810; 06.12.2016 р. № 895; 14.12.2016 р. № 944 товариство повідомляло Адміністрацію про відсутність правових підстав для виконання умов спірного договору - у зв'язку з тим, що він не є укладеним.
У відповідності до чинного законодавства України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 ГК України).
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ст.181 ГК України).
Договір є укладеним, якщо сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Ураховуючи викладене, суд визнає, що ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” доведено, що спірний договір підписано директором ОСОБА_5 з перевищенням повноважень, наданих йому статутом товариства, без письмового погодження із загальними зборами учасників товариства; цей договір не схвалений учасниками товариства у подальшому і не прийнятий до виконання, - а тому договір є неукладеним.
З огляду на викладене, суд відхиляє викладені у відзиві від 13.02.2017 р. на зустрічний позов твердження Адміністрації про те, що спірний договір укладено керівником ТОВ “НІКМОРСЕРВІС НИКОЛАЄВ” за наявності достатнього обсягу повноважень.
Отже, підстави для задоволення первісного позову - відсутні.
Суд також визнає, що і зустрічний позов не може бути задоволеним.
У відповідності до ст.215 ЦК України недійним може бути визнаний нікчемний договір, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, або якщо в момент вчинення правочину стороною (сторонами) недодержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Так як істотні умови спірного договору сторонами не узгоджено, то він є неукладеним, а тому його не може бути визнано недійним.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 49 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
У судовому засіданні 14.04.2017 р., згідно зі ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.М. Коваль.
Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2017 р.