вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" квітня 2017 р. Справа № 911/1035/17
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр» про вжиття заходів до забезпечення позову
У справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр», м.Київ
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко», с.Софіївська Борщагівка
про стягнення 4131353,90 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
Без виклику сторін
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Байєр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» про стягнення 4131353,90 грн.
Провадження у справі № 911/1035/17 порушено ухвалою від 06.04.2017 року та призначено справу до розгляду на 18.04.2017 року.
Також, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Байєр» 05.04.2017 року подано заяву від 05.04.2017 року № 2871 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на рахунках в банківських та фінансових установах.
Як визначено в п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.
Як вбачається з поданої позивачем заяви від 05.04.2017 року № 2871, в обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилається на вжиття відповідачем заходів, спрямованих на відчуження належного йому майна та витрачання грошових коштів і припинення господарської діяльності.
Однак, позивачем не наведено жодних обставин та не надано доказів в підтвердження викладених в заяві обставин. Зокрема, не зазначено достовірних відомостей, які свідчать про продаж належного відповідачу майна (якого майна і які обставини та факти свідчать про намагання відповідача відчужити належне йому майно).
Посилання позивача на продаж відповідачем товару не обґрунтовує тверджень про вжиття відповідачем дій, спрямованих на відчуження його активів, оскільки торгівля товаром (придбаними у позивача лікарськими засобами) є безпосереднім видом господарської діяльності відповідача. При цьому, позивачем не наведено відомостей та фактів, які свідчать про відчуження відповідачем майна (активів) не пов'язаних з господарською діяльністю.
Також, безпідставним є посилання позивача на те, що відповідачем з січня 2017 року не здійснює замовлень товару у позивача, оскільки наведена обставина жодним чином не пов'язана з необхідністю вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
Крім того, як вбачається з обставин спору у справі, заявлено до стягнення заборгованість за поставками, які мали місце протягом січня 2017 року і умовами Договору передбачено можливість оплати товару з відстрочкою до 60 днів, тому настання строку оплати товару має бути досліджено під час розгляду спору по суті. Однак, виходячи з наведених обставин, відсутні підстави стверджувати про значне прострочення відповідачем оплати товару на момент звернення до суду.
Посилання позивача на те, що в провадженні суду перебувають інші справи про стягнення заборгованості з відповідача не обґрунтовує підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі, оскільки відповідні обставини жодним чином не пов'язані з неможливістю виконання судового рішення у даній справі в разі задоволення позову. Крім того, в наведених відповідачем судових справах відсутні результати їх розгляду, відтак не зазначено обставин, які свідчать про неможливість чи ухилення відповідача від виконання судових рішень у таких справах.
Саме по собі скрутне матеріальне становище, яке до того ж не підтверджено позивачем належними доказами, без ознак вчинення відповідачем дій, безпосередньо спрямованих на приховання наявного у нього майна та коштів, не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Крім того, з наданих позивачем доказів не можливо встановити належність відповідачу наведених в заяві рахунків.
Також, з огляду на п.п. 7.1. п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Таким чино, враховуючи, що позивачем у даному випадку не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти боржника, та не надано суду відповідних доказів, заява Товариством з обмеженою відповідальністю «Байєр» 05.04.2017 року № 2871 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на рахунках в банківських та фінансових установах, безпідставна і не обґрунтована, тому задоволенню не підлягає.
Пунктом 6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що ст. 106 ГПК передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 66, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Байєр» в задоволенні заяви від 05.04.2017 року № 2871 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №911/1035/17.
Суддя А.Ю. Кошик