вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" квітня 2017 р. Справа № 911/977/17
Суддя Бабкіна В.М., розглянувши матеріали
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області
до ОСОБА_1,
до ОСОБА_2
та до ОСОБА_3
про розірвання договору купівлі-продажу, визнання договорів недійсними та повернення майна
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 16-03-1762 від 30.03.2017 р. (вх. № 1031/17 від 31.03.2017 р.) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, визнання договорів недійсними та повернення майна.
Подана позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Спеціальним законом, що регулює зазначені питання, є Закон України “Про судовий збір”, статтею 2 якого визначено, що платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду, тобто позивачі. Відповідно до частини 1 ст. 3 вказаного закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
За таких обставин, в даному випадку обов'язок сплати судового збору законом покладено на позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області.
Судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку “одержувач” зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Звертаючись з позовом до господарського суду Київської області, позивачем не надано доказів сплати судового збору. Водночас, разом із позовною заявою Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області було подано клопотання № 16-03-1763 від 30.03.2017 р. про звільнення від сплати судового збору, обґрунтоване тим, що державне фінансування Регіонального відділення здійснюється у недостатньому обсязі, у зв'язку з чим, посилаючись на ст. 8 Закону України «Про судовий збір», позивач просив суд звільнити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області від сплати судового збору.
Слід зазначити, що приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при зверненні до господарського суду ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Водночас, відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р., у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Відповідно до абз. 2 п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», за умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об'єднання відповідних вимог судовий збір піддягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.
Як вбачається зі змісту позову, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області заявлено чотири позовні вимоги - три вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, а саме - 1) про розірвання договору купівлі-продажу, 2) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, 3) про визнання договору дарування недійсним та 4) про повернення майна.
Таким чином сума належного до сплати судового збору за три немайнові вимоги (1600,00 грн. * 3) та одну майнову вимогу, з урахуванням вартості спірного майна (1600,00 грн.), становить 6400,00 грн.
Позивач зазначає, що згідно довідки ГУ Державної казначейської служби України у Київській області від 13.03.2017 р. № 09-04/41-1299 станом на 13.03.2017 р. на рахунку Регіонального відділення № 90755001016365 залишок коштів складає 0,00 грн., що позбавляє останнє повною мірою захистити порушені права держави та здійснити заходи щодо наповнення Державного бюджету України коштами.
Як встановлено у ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України “Про судовий збір”, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які б об'єктивно свідчили про неможливість позивачу виконати вимоги закону та сплатити судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі.
При цьому судом враховується, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору” від 22.05.2015 р. № 484-VIII Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Відповідно до вищевикладеного, враховуючи конституційний принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції України), суд робить висновок про те, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає, та що позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Згідно з приписами п. 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків.
З урахуванням наведеного, керуючись п. 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про звільнення від сплати судового збору за подання даної позовної заяви відхилити.
2. Позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області № 16-03-1762 від 30.03.2017 р. (вх. № 1031/17 від 31.03.2017 р.) повернути без розгляду.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи всього на 39 арк. - позивачу.
Суддя В.М. Бабкіна