ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.04.2017Справа №910/2107/17
За позовомКомпанії "INVEST SKI LIMITED"
доДержавного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа"
простягнення збитків 1 631 529,92 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Тоцька А.О. - представник за договором № 178 від 08.02.17
від відповідача Назаренко Є.О. - представник за довіреністю б/н від 16.01.17
У судовому засіданні 19.04.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Компанії "INVEST SKI LIMITED" до Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" про стягнення збитків у розмірі 1 631 529,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч укладеної мирової угоди, яка була затверджена ухвалою Господарським суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 910/25711/13, відповідач не виконав умови п. 2 мирової угоди, що гарантував щомісячне погашення заборгованості не пізніше 31 жовтня 2015 року, у зв'язку з чим відповідач прострочив виконання зобов'язання, прийнятого на себе за умовами мирової угоди, що стало підставою для нарахування останньому 1 443 901,52 грн. - збитків від інфляції та 139 639,53 грн. - 3 % річних за період з 02.07.2014 по 15.01.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2107/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 22.03.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017, у зв'язку із клопотанням відповідача про надання часу для підготовки заяви про уточнення позовних вимог, суд відклав судовий розгляд на 05.04.2017.
У судовому засіданні 05.04.2017 представник позивача подав письмову заяву про збільшення позовних вимог № 05/04-17/4, відповідно до якої вважає за необхідне відмовитися від позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції у розмірі 1 443 901,52 грн. та збільшити розмір 3% річних, який із розрахунку позивача становить 277 834,84 грн. Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування коштами у розмірі 1 314 100,03 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 суд прийняв до розгляду заяву Компанії "INVEST SKI LIMITED" в частині відмови від стягнення інфляційних втрат та збільшення розміру 3% річних, а в частині нарахування відсотків за користування коштами у розмірі 1 314 100,03 грн. відмовив.
Даною ухвалою суд також продовжив строк розгляду спору на 15 днів та оголосив перерву в судовому засіданні до 19.04.2017.
У судове засідання, призначене на 19.04.2017 з'явились представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 05.04.2017 та надав пояснення по суті спору.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, в якому зазначає, що ухвала про затвердження мирової угоди у справі № 910/25711/13 є виконавчим документом, а сама по собі мирова угода не є самостійним документом та не може вважатися договором по своїй правовій природі виникнення. Таким чином, мирова угода, яка затверджена судом, може мати місце лише при розгляді справи судом, а не при договірних зобов'язаннях сторін. Крім того, за доводами відповідача, позивач всупереч п.5 ч.2 ст. 54 ГПК України не надав обґрунтованого розрахунку 3 % річних.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року по справі № 910/25711/13 за позовом Компанії "INVEST SKI LIMITED" до Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 656 312,94 дол. США, що еквівалентно 5 245 909,33 грн. суд прийняв відмову позивача від позову в частині позовних вимог в розмірі 209 413 доларів США, припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, затвердив мирову угоду щодо позовних вимог про стягнення 656 312,94 дол. США, що еквівалентно 5 245 909,33 грн. та припинив провадження по справі.
Умовами мирової угоди позивач (стягувач) та відповідач (боржник) погодили, що заборгованість за договором № 4.7-04 від 02.03.2014 року (надалі - договір) відповідає заявленим позивачем вимогам та становить - 152 132,94 дол. США (надалі- заборгованість).
Відповідно до п. 2 вказаної мирової угоди відповідач (боржник) гарантував, що заборгованість за договором перед позивачем (стягувачем) буде погашена не пізніше 31.10.2015 року. Заборгованість погашається рівними сумами щомісячно, починаючи з моменту підписання даної мирової угоди. Відповідач (боржник) має право на дострокове погашення заборгованості.
Згідно п. 3 мирової угоди позивач (стягувач) погодився з тим, що з моменту підписання та затвердження Господарським судом міста Києва цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних претензій до відповідача (боржника) з приводу виконання зобов'язань за договором та погашення заборгованості.
Дана мирова угода, після підписання сторонами та затвердження Господарським судом міста Києва стане невід'ємною частиною Договору № 4.7-04 від 02 березня 2004 року укладеним між компанією INVEST SKI LIMITED та державним підприємством "УАТП "Хорив-Авіа" (п. 6 угоди.).
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, ухвала Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року про затвердження мирової угоди у справі № 910/25711/13 не може бути поставлена під сумнів.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач згідно умов затвердженої судом мирової угоди повинен був виконати грошові зобов'язання перед позивачем у строк не пізніше 31 жовтня 2015 року, проте добровільного виконання відповідачем умов п. 2 мирової угоди здійснено не було, заборгованість не сплачена, у зв'язку з чим позивач, з урахуванням заяви від 05.04.2017, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 277 834,84 грн., що нараховані в період з липня 2014 року по березень 2017 року.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Право сторін на укладення мирової угоди передбачено положеннями статті 78 ГПК України. Мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.
На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається в процесі розгляду справи у господарському суді; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.
Відтак, сторонами при укладені мирової угоди у справі № 910/25711/13 було досягнуто згоди щодо вирішення спору іншим шляхом, застосовуючи ті заходи, які були зазначені у тексті мирової угоди. Таким чином, з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов'язання за одними правовідносинами та виникають зобов'язання, що випливають з мирової угоди, які повинні бути виконані належним чином та у відповідності до умов укладеної угоди.
За приписами частин 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Оскільки мирова угода, яка затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року у справі № 910/25711/13 та якою було встановлено наявність у відповідача боргу, фактично не виконана у встановлений строк, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача в судовому порядку 3 % річних аж до повного виконання останнім свого грошового зобов'язання.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно пункту 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.07.2011 року справа №13/210/10, де Верховний суд України зазначав про те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Позиція позивача підтверджується і судовою практикою. Так, постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2014 р. у справі № 922/3652/13 залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими були задоволені позовні вимоги про стягнення, зокрема, 3% річних за порушенням відповідачем зобов'язання щодо сплати грошових коштів, передбачених умовами мирової угоди.
За умовами укладеної між сторонам мирової угоди від 24.06.2014 року, погашення заборгованості відповідачем мало здійснюватись рівними сумами щомісячно, починаючи з моменту підписання даної мирової угоди. Відповідач гарантував, що погашення заборгованості у розмірі 152 132,94 доларів США буде здійснено не пізніше 31 жовтня 2015 року.
Оскільки, позивачем та матеріалами справи доведено, що відповідач не здійснив розрахунків в термін визначений мировою угодою, тобто не виконав грошове зобов'язання вчасно, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача 3 % річних починаючи з листопада 2015 року.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем у наданому розрахунку 3 % річних невірно визначено період, з якого відбулось прострочення відповідачем зобов'язання, суд здійснив перерахунок 3 % річних та встановив, що сума 3 % річних нарахована за період з листопада 2015 по березень 2017 року складає 165 223,12 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 165 223,12 грн.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Заперечення відповідача викладенні у відзивах на позовну заяву спростовуються наведеним вище та не приймаються судом до уваги.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 5; ідентифікаційний код 30550903) на користь Компанії "INVEST SKI LIMITED" (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3 EW London. UK) 3 % річних у розмірі 165 223 (сто шістдесят п'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 2 478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 35 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.04.2017
Суддя Пукшин Л.Г.