вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" березня 2017 р. Справа № 922/3795/16
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-технологічна група Харківтехснаб”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕХ К”
про стягнення 17000,04 грн.
секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук А.Є.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-технологічна група Харківтехснаб” (далі - позивач, ТОВ “ТТГ Харківтехснаб”) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕХ К” (далі - відповідач, ТОВ “ІНТЕХ К”) про стягнення 17000,04 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2016 р. було порушено провадження у справі № 922/3795/16.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2016 р. справу № 922/3795/16 було передано за підсудністю до господарського суду Київської області (вх. № 95/17 від 04.01.2017 р.).
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2017 р. справу № 922/3795/16 було прийнято до провадження і розгляд справи був призначений на 01.02.2017 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-300901 від 30.09.2016 р. на суму 17000,04 грн. було здійснено 100% передплату за поставку товару, вказану у електронній заявці, у сумі 17000,04 грн. Як зазначає позивач, отримані позивачем гільйотинні ножі у кількості 10 шт. не відповідали параметрам, вказаним у документах, про що засобами електронного зв'язку відповідачу було надіслано лист щодо повернення передплати у сумі 17000,04 грн., після якого останньому буде повернуто отриманий позивачем товар. Проте, відповідачем не було повернуто кошти, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 17000,04 грн. передплати за товар.
31.01.2017 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 2257/17 від 31.01.2017 р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
01.02.2017 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 2317/17 від 01.02.2017 р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Зазначені клопотання були залишені без задоволення ухвалою суду від 01.02.2017 р., у зв'язку з тим, що позивачем не було дотримано вимоги щодо терміну подання такого клопотання, оскільки електронні копії клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції надійшли до суду 31.01.2017 р. та 01.02.2017 р., а розгляд справи був призначений на 01.02.2017 р.
Розгляд справи відкладався.
22.02.2017 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від позивача надійшло клопотання б/н від 22.02.2017 р. (вх. № 4015/17 від 22.02.2017 р.) про уточнення позовних вимог.
22.02.2017 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від позивача надійшло клопотання б/н від 15.02.2017 р. (вх. № 4055/17 від 22.02.2017 р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-технологічна група Харківтехснаб” просить суд вирішити питання про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Харківської області (61022, Харківська обл., м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 8 під'їзд).
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.02.2017 р. було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-технологічна група Харківтехснаб” б/н від 15.02.2017 р. (вх. № 4055/17 від 22.02.2017 р.) про розгляд справи 03.03.2017 р. в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 03.03.2017 р. представник позивача в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав; представник відповідача у судове засідання не з'явився.
03.03.2017 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від позивача надійшло клопотання б/н від 03.03.2017 р. (вх. № 4892/17 від 03.03.2017 р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-технологічна група Харківтехснаб” просить суд вирішити питання про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Харківської області (61022, Харківська обл., м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 8 під'їзд). Окрім того, 06.03.2017 р. дане клопотання б/н від 03.03.2017 р. від позивача надійшло до господарського суду Київської області (вх. № 4892/17 від 06.03.2017 р.) через відділ документообігу канцелярії суду.
06.03.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано клопотання б/н від 22.02.2017 р. (вх. № 4015/17 від 06.03.2017 р.) про уточнення позовних вимог, яке 22.02.2017 р. надходило до суду засобами електронного зв'язку, відповідно до якого ТОВ «ТТГ Хартехснаб» просить стягнути з ТОВ «Інтех К» сплачену останньому за рахунком № 300901 від 30.09.2016 р. суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції у загальному розмірі 17774,59 грн. та грошову компенсацію у розмірі 12500,00 грн., необхідну на теперішній час для забезпечення заявленої виробничої потреби замовника, а також судові витрати покласти на відповідача.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Окрім того, згідно з п. 3.12 тієї ж постанови Пленуму, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.
Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
У поданій позивачем заяві про уточнення позовних вимог йдеться не про зміну розміру позовних вимог - зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога про стягнення основного боргу, а про заявлення додаткових вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 774,55 грн. та грошової компенсації у розмірі 12500,00 грн., поряд з вимогами, наведеними у позовній заяві.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відхилення поданої позивачем заяви б/н від 22.02.2017 р. (вх. № 4015/17 від 06.03.2017 р.), відповідно до якої заявлено додаткові позовні вимоги про стягнення 774,55 грн. інфляційних втрат та 12500,00 грн. грошової компенсації, оскільки вказані вимоги не можуть бути предметом розгляду у даному позовному провадженні. Водночас, позивач не позбавлений можливості звернутися з даними позовними вимогами до суду у загальному порядку.
За таких обставин, у даному провадженні суд здійснює розгляд вимог, викладених у позовній заяві, а саме - про стягнення 17000,04 грн. передплати за отриманий товар.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2017 р. клопотання ТОВ «ТТГ Хартехснаб» про участь в судовому засіданні 27.03.2017 р. о 10:40 в режимі відеоконференції було задоволено.
Представник позивача у судове засідання 27.03.2017 р. не з'явився.
Відповідач у судові засідання 01.02.2017 р., 03.03.2017 р. та 27.03.2017 р. представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем не надано.
Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 27.03.2017 р. було прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Як зазначає позивач, 30.09.2016 р. електронною поштою на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕХ К” ним було направлено заявку щодо виставлення рахунку на ножі гільйотинні (425х65х20ст.6хв2с) в кількості 10 шт.
Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕХ К” засобами електронного зв'язку було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-технологічна група Харківтехснаб” рахунок-фактуру № СФ-300901 від 30.09.2016 р. на оплату товару на загальну суму 17000,04 грн., а саме - ножі гільйотинні (425х65х20ст.6хв2с) в кількості 10 шт.
Позивачем, відповідно до виставленого рахунку-фактури, була здійснена попередня оплата за товар на суму 17000,04 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 230 від 30.09.2016 р.
Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕХ К” поставило Товариству з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-технологічна група Харківтехснаб” ножі гільйотинні (425х65х20ст.6хв2с) в кількості 10 шт. на загальну суму 17000,04 грн., однак поставлений товар не відповідав параметрам, вказаним у надісланій відповідачу заявці, у зв'язку з чим ТОВ “ТТГ Харківтехснаб” звернулось до відповідача з вимогою щодо заміни поставленого відповідачем товару. Проте, за твердженням позивача, ТОВ “ІНТЕХ К” від заміни поставлених згідно рахунку-фактури № СФ-300901 від 30.09.2016 р. ножів гільйотинних (425х65х20ст.6хв2с) ухилилось.
Як стверджує позивач, 20.10.2016 р. на електронну адресу ТОВ “ІНТЕХ К” позивачем було направлено вимогу б/н від 20.10.2016 р. щодо повернення передплати у розмірі 17000,04 грн., після чого відповідачу буде повернуто позивачем надісланий останньому товар, проте відповідачем не було повернуто кошти, у зв'язку з чим ТОВ “ТТГ Харківтехснаб” і звернулось до суду з даним позовом.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову у даній справі з огляду на таке.
Як зазначено у статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Поряд з цим, згідно зі статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно з ч. 4 тієї ж ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Кодексу).
За статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Водночас, згідно зі статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Загальний порядок укладання господарських договорів встановлений статтею 181 Господарського кодексу України, згідно з якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Також слід зазначити, що згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі у спрощений спосіб був укладений договір поставки ножів гільйотинних (425х65х20ст.6хв2с) у кількості 10 штук загальною вартістю 17004,04 грн.
Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Згідно з абз. 1 п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, зокрема, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
У відповідності з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, наповнення доказової бази у господарській справі покладається на сторони, а відповідні обставини мають доводитися належними та допустимими доказами в розумінні приписів статей 32-34 ГПК України.
До матеріалів справи на підтвердження того факту, який саме товар був переданий відповідачем позивачеві за спірним правочином, будь-яких належних первинних документів (видаткової накладної, акту приймання-передачі тощо), складених у двосторонньому порядку сторонами, як і будь-яких інших документальних доказів, не надано.
Окрім того, слід зазначити, що прийняття товару за вимогами кількості, якості, асортименту, комплектності регулюється Главою 54 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.
Так, згідно зі статтею 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ст. 669 ЦК України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
За вимогами статті 671 Кодексу, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару визначаються статтею 672 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього (частини 3, 4 ст. 672 ЦК України).
Позивач зазначає, що він звертався до відповідача з вимогою щодо заміни надісланого ТОВ “ТТГ Харківтехснаб” товару на аналогічний товар, який відповідає технічним умовам та поданій позивачем електронній заявці, на підтвердження чого до матеріалів справи надано лист ТОВ «ТТГ Харківтехснаб» б/н від 20.10.2016 р. з рукописною відміткою: «(отправлено эл. почтой на эл. адрес ТОВ «ІНТЕХ К»)».
Однак, до матеріалів справи не надано ані належних доказів направлення зазначеної вимоги на адресу постачальника (опису вкладення у цінний лист, повернення рекомендованого поштового відправлення тощо), ані взагалі будь-яких доказів направлення даного листа відповідачеві.
Водночас, як зазначалося вище, документальних доказів на підтвердження того, який саме товар був поставлений позивачеві, до справи не надано, що унеможливлює встановити факт поставки товару, який не відповідав умовам укладеного між сторонами правочину поставки.
Поряд з цим, судом взято до уваги, що скріншоти заявки позивача та виставленого відповідачем рахунку, а також долучений до справи оригінал (?) довіреності, виданої керівникові позивача на отримання вказаного товару від ТОВ «ІНТЕХ К», містять одне й те саме найменування товару - ножі гільйотинні 425х65х20ст.6хв2с комплект 10 шт, та не містять будь-яких інших умов чи вимог до товару, що мав бути поставлений відповідачем позивачеві.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-технологічна група Харківтехснаб” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕХ К” 17000,04 грн. передплати за заявленими позивачем підставами є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Решта доданих до матеріалів справи документів та доводів позивача наведених вище висновків суду не спростовують.
Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення підписане 03.04.2017 р.
Суддя В.М. Бабкіна