ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.04.2017Справа №910/23073/16
За позовом Автогаражного кооперативу "Чайка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО"
про розірвання інвестиційного договору.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО"
до Автогаражного кооперативу "Чайка"
про зобов'язання вчинити певні дії та про зобов'язання усунути перешкоди
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача: Щиглов Є.О.(представник за довіреністю);
Білоус Ф.Й. (представник за довіреністю);
від відповідача: Висоцький О.О. (представник за довіреністю);
Святюк С.П. (представник за довіреністю).
Автогаражний кооператив "Чайка" звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО" про розірвання інвестиційного договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2005 між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС", як інвестором, укладено Інвестиційний договір на будівництво з подальшою експлуатацією та обслуговуванням приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Фрунзе, 82, в якому на підставі Додаткової угоди від 02.05.2007 № 3, відповідач отримав всі права та обов'язки інвестора. Оскільки, відповідач прийняті за Договором зобов'язання належним чином не виконує, а саме не погодив із позивачем проектно-кошторисної документації на будівництво, графік робіт, не узгодив підрядні організації, а також не збудував та не ввів у експлуатацію у встановлений Договором строк до липня 2008 року об'єкт інвестування - мініавтосервіс та магазин супутніх товарів, позивач просив розірвати даний Договір на підставі ч. 2 ст. 320 Господарського кодексу України.
На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.
У судовому засіданні 11.04.2017 представники позивача просили задовольнити позов, посилаючись на викладені у позові обставини.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись у відзиві, зокрема, на те, що проектно-кошторисна документація сторонами погоджена, про що свідчить відсутність претензій позивача, а строк введення в експлуатацію об'єкта Додатковою угодою № 3 був продовжений до 31.07.2009. Крім того, відповідач зазначив, що виконував умови Договору та збудував будівлю площею 30,4 м2, право власності на яку отримав на підставі рішення суду, та станом на 2014 рік здійснив влаштування палевого поля на вказаній земельній ділянці під забудівлю об'єкту. Однак, позивач перешкоджає подальшому виконанню умов Договору та будівництву об'єкту, що і стало підставами для подання зустрічного позову.
У межах зустрічного позову, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просить зобов'язати відповідача надати нотаріально посвідчену письмову згоду на припинення права користування (оренди) земельною ділянкою та звільнити вищевказану земельну ділянку для провадження будівництва позивачем. Наведене обґрунтовано тим, що відповідач перешкоджає будівництву та доступу до вказаної земельної ділянки, а відповідно до п. 5.1.15. Договору має надати відповідну згоду позивачу переоформити на себе право користування земельною ділянкою.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
У судовому засіданні 11.04.2017 представники відповідача, посилаючись на викладені у відзиві обставини, просили відмовити позивачу у задоволенні позову. Зустрічний позов, з урахуванням заяву про зміну предмету позову, просили задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що на виконання рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", 19.05.2004 між Київською міською радою та позивачем укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.10.2005 за № 85-6-00227 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір оренди), строком на 25 років.
Пунктом 2.1 Договору оренди передбачено, що об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка, розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82; розміром 0,4514 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів.
Вказані обставини встановлені у рішеннях Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 у справі № 910/7277/14 та від 13.07.2016 у справі № 910/6591/16, чинними на час розгляду даної справи, та, виходячи зі ст. 35 ГПК України, ці обставини не підлягають доведенню.
27.10.2005 між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ДКС", як інвестором, укладено Інвестиційний договір на будівництво з подальшою експлуатацією та обслуговуванням приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Фрунзе, 82 (далі - Договір).
19.01.2007 позивач та ТОВ "Мегаполіс ДКС" уклали додаткову угоду № 1 до Договору, якою погодили, що об'єктом інвестування є багатофункціональний комплекс за вказаною адресою, на який ТОВ "Мегаполіс ДКС" набуває право власності у результаті належного виконання умов цього Договору, а також інші умови.
30.04.2007 між позивачем, ТОВ "Мегаполіс ДКС" та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до умов якої сторони домовилися, що з дня підписання останньої всі права та обов'язки ТОВ "Мегаполіс ДКС" за Договором переходять до відповідача.
02.05.2007 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до Договору, якою вказаний Договір викладено у новій редакції.
Відповідно до п. 2.3. Договору (тут і надалі в редакції додаткової угоди від 02.05.2007 № 3), об'єктом інвестування є приміщення мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82. Техніко-економічні показники об'єкту будуть уточнені сторонами при розробці проектно-кошторисної документації, яка після її затвердження буде невід'ємною частиною цього договору.
Земельна ділянка, на якій буде знаходитись об'єкт інвестування, належить позивачу підставі рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 31/905 та Договору оренди земельної ділянки від 19.05.2004, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. у реєстрі № 436, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів від 21.10.2005 за № 85-6-00227, кадастровий № 8000000000:85:281:0016. Позивач бере на себе зобов'язання терміново внести (вносити) всі необхідні зміни в надані йому дозвільні документи на користування земельною ділянкою, що необхідні для подальшого виконання умов цього Договору, або надавати відповідачу всі необхідні документи для внесення ним необхідних змін у надані позивачу дозвільні документи на користування земельною ділянкою, що необхідні для подальшого виконання умов Договору (п. 2.4. Договору).
Пунктом 2.5. Договору сторони погодили, що термін введення об'єкту в експлуатацію становить 31.07.2009.
Згідно з п. 2.1., 2.2. Договору (тут і надалі в редакції додаткової угоди від 02.05.2007 № 3), відповідач здійснює фінансування та сприяє отриманню та погодженню дозвільної документації, розробляє, затверджує проект будівництва, здійснює будівництво об'єкту інвестування та отримує його у власність. Після закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію позивач передає відповідачу документи, необхідні для оформлення права власності на об'єкт інвестування.
Відповідно до п. 3.1. Договору, його ціною є сума усіх інвестицій та витрат відповідача, передбачених пунктами 3.2.1.-3.2.3. цього Договору, а також додатковими угодами до Договору, та орієнтовно складає 57000000,00 грн.
Згідно з п. 3.5. Договору сторони встановили, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, у зв'язку з чим відповідач зобов'язується компенсувати позивачу фактичні (здійснені) витрати на оформлення та утримання земельної ділянки, на якій буде розташовано об'єкт інвестування до моменту підписання даного договору та компенсувати витрати на утримання зазначеної земельної ділянки під час дії цього Договору, а також витрати на проектну та дозвільну документацію. Відповідач зобов'язаний компенсувати усі витрати з утримання та обслуговування земельної ділянки після укладення цього Договору та до моменту отримання відповідачем права користування земельною ділянкою на підставі наданих замовником документів щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітнім.
У розділі 4 Договору визначені права та обов'язки відповідача як інвестора, зокрема, встановлено обов'язок здійснювати фінансування на проведення збору дозвільної та погоджувальної документації, проектування, будівництво, введення об'єкту інвестування в експлуатацію та оформлення права власності на нього за рахунок власних та/або залучених коштів в межах інвестиції, визначеної у п. 3.1. Договору; компенсувати позивачу витрати на оформлення та утримання даної земельної ділянки, згідно з даним Договором, а також витрати на проектну та дозвільну документацію.
До обов'язків позивача, який виступає замовником будівництва, розділом 5 Договору передбачено оформити разом із відповідачем заяву для замовлення архітектурно-планувального завдання на об'єкт, одержати разом із відповідачем у Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради архітектурне-планувальне завдання і технічні умови експлуатаційних організацій міста на приєднання будинку до інженерних мереж, приймати участь у розробці та затвердженні проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкта інвестування. Розроблена проектно-кошторисна документація на об'єкт інвестування підлягає обов'язковому погодженню із позивачем.
Як вбачається із письмових пояснень відповідача, останній зазначає, що проектно-кошторисна документація була узгоджена сторонами, про що свідчить відсутність претензій позивача. Водночас, до матеріалів справи відповідачем долучено супровідний лист від 21.02.2017 (направлений вже під час розгляду даної справи), в якому зазначено, що відповідач повторно направляє позивачу «Проект» будівництва згідно з Договором, та у випадку ненадання останнім мотивованих пропозицій щодо змін, цей проект буде вважатися погодженим. Проте, даний лист було повернуто позивачем без розгляду внаслідок зазначення в тексті проекту не укладеного між сторонами договору та невідповідності даного проекту визначених Договором правовідносинам. Крім того, доказів направлення позивачу вказаних документів до 21.02.2017 відповідачем не надано, як не надано і відповідних документів до матеріалів справи, що унеможливлює суд надати їм оцінку.
Разом із цим, з наведених у Договорі умов у редакції Додаткової угоди № 3 не вбачається обов'язку відповідача погоджувати із позивачем підрядні організації, що спростовує відповідні посилання позивача.
У силу ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З аналізу погоджених сторонами умов Договору, з урахуванням зазначеної у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 № 910/6591/16 правової природи вказаного Договору, суд прийшов до висновку про те, що даний Договір є, фактично, договором підряду.
Пункт 1 ст. 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 ст. 852 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Одночасно, ч. 2 ст. 320 ГК України визначає, що замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків у разі не своєчасно розпочатої підрядником роботи або виконання її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Так, з умов Договору вбачається, що об'єкт мав бути введений в експлуатацію 31.07.2009.
Відповідно до п 19. Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 01.08.2005 № 668, строки виконання робіт (будівництва об'єкта) можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір підряду в разі: виникнення обставин непереборної сили; невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання будівельного майданчика (фронту робіт), проектної документації, ресурсів тощо); внесення змін до проектної документації; дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами; виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт (будівництва об'єкта).
Відповідач на підтвердження здійснення ним будівництва надав Звіт про незалежну оцінку майна - об'єкту незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 82. Вказаний Звіт датований 23.05.2014 та складений на замовлення відповідача ДП Київський науково-дослідний інститут незалежних експертиз. Згідно з висновком проведеної експертизи, ринкова вартість об'єкту незавершеного будівництва становить 11 675 000,00 грн. без урахування ПДВ, що складається з конструкції фундаменту будівлі - палевого поля, і становить 6 % від вартості проекту.
Як вбачається з даного Звіту, об'єкт мав мати наступні техніко-економічні показники: площа забудови - 2 460,5 м2, загальна площа - 10 097,4 м2, торгова площа - 4 309,8 м2, площа офісного блоку - 554,8 м2, площа спортивного блоку - 4 849,8 м2, кількість поверхів - 4, максимальна висота будівлі - 22 м, будівельний об'єм - 45 359,1 м3.
Разом із цим, відповідач здійснив будівництво лише приміщення загальною площею 30,4 м2, право власності на яке було визнано за останнім на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі № 32/124 та на даний час залишається зареєстрованим за ним.
Також, відповідачем зроблено конструкції фундаменту будівлі - пальове поле, що вбачається із зазначеного вище Звіту, проте доказів продовження будівництва після 2014 року та його закінчення станом на час розгляду справи відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
Крім того, у рішенні Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 у справі № 910/7277/14 встановлено, що подані докази доводять факт невикористання відповідачем земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, про що також свідчить акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства від 22.07.2014 № А98/112 Державної інспекції сільського господарства в місті Києві, за яким земельна ділянка загальною площею 0,4514 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 82 (кадастровий номер 8000000000:85:281:0016) не використовується відповідачем відповідно до цільового призначення, обнесена парканом, доступ обмежений, територія вкрита чагарниковою рослинністю.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняті за Договором зобов'язання щодо будівництва та введення в експлуатацію мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 82, у строк до 31.07.2009, не виконав, що є істотним порушення договірного зобов'язання.
З наведеного слідує, що виконання відповідачем робіт виконувалось настільки повільно, що такі роботи не були здійснені у визначений Договором строк - до 31.07.2009, а після залиття пальового поля у 2014 році жодних інших робіт по закінченню будівництва станом на квітень 2017 року виконано не було, у зв'язку з чим позивач має право на розірвання даного Договору на підставі ч. 2 ст. 320 ГК України.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з пропозицією про розірвання Договору від серпня 2016 року, мотивовану невиконанням відповідачем зобов'язань щодо будування та введення об'єкту в експлуатацію у встановлений строк, відсутністю погодженої з позивачем проектно-кошторисної документації та графіку виконання робіт. До вказаної пропозиції позивачем долучено Угоду про розірвання Договору.
У відповіді на вказану пропозицію відповідач надав відмову (від 16.09.2016) через відсутність, на його думку, підстав для розірвання Договору, відповідно до його умов.
Відповідно до ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається. Договір може бути змінено або розірвано: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін; у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку вимогу встановлено договором.
Положеннями статті 651 ЦК України визначені підстави зміни або розірвання договору, зокрема, у частині 2 вказаної статті зазначено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до п. 11.4. Договору, розірвання цього Договору в односторонньому порядку, окрім випадків прямо передбачених Договором, не допускається. У разі виникнення обставин, які можуть призвести до недоцільності подальшої співпраці сторін, сторони вирішують ці питання за взаємної згоди, про що складають додаткову угоду, яка після її підписання буде невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 7.2. Договору, дострокове розірвання Договору можливе за письмовою вимогою відповідача у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за ним, яка повинна містити посилання на невиконання стороною зобов'язань, визначення строку, з якого Договір розривається достроково, вимогу про сплату пені, штрафу та збитків.
Таким чином, у даному випадку право позивача на розірвання договору підряду закріплено в законі, а саме у ч. 2 ст. 320 ГК України.
Водночас, відповідач зауважує на тому, що у постанові Вищого господарського суду України від 06.12.2016 у справі № 910/6591/16, яким переглядалось рішення про відмову у визнанні Договору припиненим, було встановлено, що відповідний Договір вважається припиненим у зв'язку з його розірванням, однак позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які би свідчили про наявність підстав для розірвання Договору, при тому, що Договір у судовому порядку не розірваний.
Проте, в даній постанові зазначалось про те, що позовні вимоги стосувалися припинення Договору, яке, як зазначив суд, могло би бути здійснено його розірванням. Втім, відповідні позовні вимоги про його розірвання позивачем на той час не заявлялись, докази того, що Договір вже є розірваним у судовому порядку, також не надавались, у зв'язку з чим і припинення цього Договору за викладених обставин було неможливим.
Таким чином, зазначені посилання відповідача не можуть бути прийняті судом, як преюдиціальні факти.
Ураховуючи вищевикладене, встановивши істотне порушення відповідачем Договору, яке полягає у невиконанні відповідачем зобов'язання щодо будівництва та введення в експлуатацію мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 82, у строк до 31.07.2009, суд дійшов висновку про те, що даний Договір підлягає розірванню на підставі ч. 2 ст. 320 ГК України.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення грошових коштів за фактично виконані відповідачем роботи по будівництву даного об'єкту.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Щодо заявлених у межах зустрічного позову вимог, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, суд зазначає наступне.
Позивач просить зобов'язати відповідача надати нотаріально посвідчену письмову згоду на припинення права користування (оренди) земельною ділянкою площею 0,4515 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 82 та розірвання Договору оренди земельної ділянки з Київською міською радою, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів від 21.10.2015 за № 85-6-00227, з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 0,4515 га, кадастровий № 8000000000:85:281:0016 між Київською міською радою та позивачем.
Зазначену вимогу позивач мотивує викладеною у п. 5.1.15. Договору умовою, що відповідач має надати згоду інвестору (позивачу) переоформити на себе право користування земельною ділянкою 0,4514 га, на якій знаходиться об'єкт інвестування. Невиконання даної умови, як зазначає позивач, та обмеження відповідачем доступу до вказаної земельної ділянки перешкоджає позивачу здійснювати будівництво об'єкту.
Наведеним позивач обґрунтовує також вимогу про зобов'язання відповідача звільнити вищевказану земельну ділянку для провадження будівництва позивачем та/або його підрядними організаціями.
Проте, із зазначеного позивачем п. 5.1.15. Договору не вбачається строку та умов, за яких відповідач має надати таку згоду. Одночасно, у Договорі зазначені, зокрема, такі умови, як зобов'язання Замовника (відповідача) вносити або надати позивачу всі необхідні документи для внесення необхідних змін у дозвільні документи на користування земельною ділянкою, що необхідні для подальшого виконання Договору (п. 2.4. Договору); зобов'язання інвестора (позивача) компенсувати усі витрати, пов'язані з утриманням та обслуговуванням земельної ділянки з моменту укладення Договору та до моменту отримання позивачем права користування земельною ділянкою (п. 3.5. Договору).
Тобто, у наведених умовах Договору не закріплено обов'язок відповідача надати письмову згоду на припинення права користування земельною ділянкою за вимогою позивача, а міститься альтернатива у виборі способу реалізації зобов'язання відповідача з внесення змін до дозвільних документів - самостійно або делегуванням внесення таких змін позивачем, за умови їх необхідності для подальшого виконання Договору.
Разом із цим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами неможливість протягом 2007-2017 років подальшого виконання умов Договору з будівництва об'єкту саме внаслідок відсутності зазначеної згоди відповідача та необхідність припинення права останнього на оренду.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Водночас, позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника, титульного володільця, до інших осіб про усунення порушень його права власності, користування, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачеві право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей, і для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей.
Отже, право на негаторний позов виникає у власника, який володіє річчю, проте позбавлений можливості користуватися чи розпоряджатися нею, а підставою такого позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, підтверджують, що поведінка іншої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей.
Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).
Разом із цим, позивачем до матеріалів справи не подано доказів, що підтверджують його право власності на вказану земельну ділянку, та які були би підставою для пред'явлення такої вимоги, як зобов'язати відповідача її звільнити. Натомість, із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.05.2016 вбачається, що її власником є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, а орендарем - відповідач. Втім, позивачем одночасно і не доведено факт перешкоджання відповідачем здійснення позивачем будівництва на вказаній земельній ділянці, що унеможливлювало би виконання останнім умов Договору, а направлена позивачем під час розгляду даної справи вимога від 18.01.2017 про звільнення земельної ділянки також не містить жодних доказів.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, а саме не довів неможливість виконання умов Договору з будівництва об'єкту без припинення права відповідача користуватись наданою йому в оренду земельною ділянкою, та підстав пред'явлення вимоги про звільнення земельної ділянки відповідачем, що зумовлює суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.
На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору, у зв'язку із задоволенням первісного позову, покладаються на відповідача та, внаслідок відмови у задоволенні зустрічного позову, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Розірвати Інвестиційний договір на будівництво з подальшою експлуатацією та обслуговуванням приміщень мініавтосервісу та магазину супутніх товарів за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Фрунзе, 82, від 27.10.2005, що укладений між Автогаражним кооперативом "Чайка" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 82; ідентифікаційний код 26189578) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО" (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 13; ідентифікаційний код 35059917).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітіінвестбуд і КО" (01601, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 13; ідентифікаційний код 35059917) на користь Автогаражного кооперативу "Чайка" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 82; ідентифікаційний код 26189578) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 18.04.2017
Суддя Я.В. Маринченко