номер провадження справи 35/48/17
11.04.2017 Справа № 908/593/17
Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.
при секретарі Осоцькому Д.І.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 08.12.2016р.
від відповідача: ОСОБА_2, заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 58 від 06.02.2017р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар, Запорізька область
до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя
про стягнення в сумі 248566,03 грн.
23.03.2017р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулося Державне підприємство “Національна атомна компанія енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013р. у сумі 404731,44 грн., а саме: 341300,02 грн. основного боргу, 42624,99 грн. пені, 3452,29 грн. - 3% річних та 17354,14 грн. інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 01.01.2013р. між ним та ВАТ “Запоріжжяобленерго” (з лютого 2017р. змінене найменування відповідача з “відкритого акціонерного товариства” на “публічне акціонерне товариство”, на виконання Закону України “Про акціонерні товариства”) укладено договір №12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, за умовами якого позивач зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі/транзиту електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача та/або інших суб'єктів господарювання - субспоживачів, передачу електричної енергії яким забезпечує відповідач, а відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж використання та інші послуги, відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що ним зобов'язання за договором були виконані своєчасно та в повному обсязі, проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отримані послуги не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем за період з листопада 2016р. по січень 2017р. Відповідно до заяв відповідача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 6 від 17.11.2016р. на суму 58219,22 грн. та № 7 від 13.01.2017р. на суму 58399,73 грн., зобов'язання за двома рахунками, були частково припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Залишок заборгованості у розмірі 341300,02 грн. відповідачем не сплачена. Позивачем нараховано відповідачу, відповідно до умов договору та законодавства пеню, 3% річних та інфляційні витрати.
23.03.2017 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.03.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/48/17 та призначено розгляд справи на 11.04.2017р. о 12 год. 30 хв.
07.04.2017р. через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 33-33/5711 від 07.04.2017р., в якому зазначено наступне: вказана заборгованість утворилася в зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідача, недофінансування з боку держави по основним бюджетним сферам, незадовільною платіжною дисципліною споживачів та надання реструктуризації боргу за спожиту електричну енергію споживачам. Вказує, що до подання позовної заяви позивачем, відповідач платіжним дорученням № 34083 від 03.03.2017р. сплатив рахунок № 789 від 30.09.2016р. у сумі 84630,35 грн., та платіжним дорученням № 36544 від 21.03.2017р. рахунок № 823від 30.09.2016р. у сумі 84630,35 грн. Перевіривши суми пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, відповідач не згоден з їх нарахуванням, на що надав контррозрахунок. Зазначає, що застосування судом в повному обсязі господарсько - правової відповідальності призведе до відсутності коштів для поточної оплати за купівлю електроенергії. Просить зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та розстрочити виконання рішення рівними частинами на 6 місяців.
11.04.2017р. через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшли письмові пояснення № 28-23/6956 від 05.04.2017р. та клопотання про надання доказів № 28-23/7394 від 11.04.2017р., в яких позивач надає пояснення щодо нормативного і документального обґрунтування заявлених вимог з посиланням на норми матеріального права та документальні докази, письмово підтвердив оплати здійсненні відповідачем по рахунках № 586 від 31.07.2016р. та № 644 від 31.08.2016р. на загальну суму 169260,70 грн.
Також, 11.04.2017р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 28-23/7371 від 10.04.2017р., відповідно до якої позивач зазначає, що після звернення до господарського суду Запорізької області з даним позовом відповідач сплатив заборгованість за двома рахунками (№ 789 від 30.09.2016, № 823 від 31.10.2016р., кожен з яких на суму 84630,35 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями № 34083_33036/43 від 03.03.2017р. на суму 84630,35 грн., та № 36544_3L03/56 від 21.03.2017р. на суму 84630,35 грн. Тому, позивачем здійснено новий розрахунок суми пені, 3 % річних та інфляції, який додано до заяви. В зв'язку з чим, позивач просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013р. в сумі 248566,03 грн., а саме: 172039,32 грн. основного боргу, 52405,50 грн. пені, 4200,35 грн. - 3% річних та 19920,86 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
В пункті 3.10, 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.
Заява позивача про зменшення позовних вимог приймається судом, оскільки подана у відповідності до ст.22 ГПК України. Справа розглядається з урахування зменшення позовних вимог.
Крім того, 11.04.2017р. через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання № 28-23/7369 від 10.04.2017р. про повернення суми судового збору, в якому він зазначає, що позивачем зменшено розмір позовних вимог до ПАТ “Запоріжжяобленерго” про стягнення заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013р. на 156165,41 грн. до 248566,03 грн. у зв'язку з чим, він просить суд повернути суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 2342,48 грн.
Ухвалою суду від 11.04.2017р. позивачу повернуто суму переплаченого судового збору в розмірі 2342,48 грн.
В судовому засіданні 11.04.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заперечив проти зменшення розміру пені до 1000 грн., проти надання відповідачеві розстрочки не заперечив, та просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.04.2017р. підтримав наданий суду відзив, просив суд зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та надати розстрочку виконання рішення суду на шість місяців.
Справа розглянута за заявою представників сторін без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 11.04.2017р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, документи надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
01.01.2013р. між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (далі - власник мереж) та ВАТ “Запоріжжяобленерго” (змінено найменування відповідача з “відкритого акціонерного товариства” на “публічне акціонерне товариство”, на виконання Закону України “Про акціонерні товариства”) (далі - користувач) укладено договір №12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж.
Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та/або інших суб'єктів господарювання - субспоживачів, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж використання та інші послуги, відповідно до умов договору.
Згідно з п. 1.2 договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка № 1 “однолінійна схема”, наданого власником мереж, з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.
Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених “Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, яка наведена у додатку № 2 “Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж”.
Відповідно до п. 11.5 договору, цей Договір набирає чинності з 01.01.2013 і укладається терміном до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією з його сторін про відмову від нього або про його перегляд.
Станом на день розгляду справи Договір № 12-7 від 01.01.2013р. є чинним.
Пунктом 7.3 договору сторони домовились, що за підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок. Сума платежу визначається за “Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, який викладений в Додатку №4 до договору №12-7, з урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача. Разом з рахунком власник мереж направляє користувачу, в тому числі і підписані зі своєї сторони та скріплені печаткою два примірника “Акта прийому-здачі наданих послуг”.
Відповідно до п. 7.4 договору, оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого “Акта прийому-здачі наданих послуг” до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж.
Як вбачається з матеріалів справи, власником мереж на адресу користувача були направлені акти прийому-здачі наданих послуг: № 7-16 від 31.07.2016р.; № 8-16 від 31.08.2016р.; № 9-16 від 30.09.2016р.; № 10-16 від 31.10.2016р.; № 11-16 від 30.11.2016р.; №12-16 від 31.12.2016р., кожен з яких на суму 84630,35 грн. та рахунки на загальну суму 507782,10 грн., а саме: № 586 від 31.07.2016р.; № 644 від 31.08.2016р.; № 789 від 30.09.2016р.; № 823 від 31.10.2016р.; № 910 від 30.11.2016р.; № 989 від 31.12.2016р., кожен з яких на суму 84630,35 грн. (а.с.48-53)
Відповідачем акти прийому-здачі наданих послуг були підписані без зауважень та заперечень та повернуті на адресу позивача.
Одним з обов'язків відповідача є обов'язок здійснювати оплату за використання електричних мереж за розрахунковий період, яким є період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунок плати за використання електричних мереж здійснюється згідно з “Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, який викладений в Додатку №4 до договору №12-7 (п. 7.1 та п. 4.1 договору).
Проте, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за використання електричних мереж відповідач виконував неналежним чином, в результаті чого у останнього виникала заборгованість, яка шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог погашалась, про що свідчать відповідні заяви №6 від 17.11.2016р. на суму 58267,79 грн. та № 7 від 27.12.2016р. на суму 58219,22 грн., та № 8 від 13.01.2017р. на суму 58399,73 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.67-69).
Позивач зазначає, що з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, несплаченою залишилася сума основного боргу в розмірі 172039,32 грн., 52405,50 грн. - пені, 19920,86 грн. - інфляційних втрат, 4200,35 грн. - 3 % річних. Наявну заборгованість основного боргу в розмірі 172039,32 грн. відповідач не заперечує, стосовно нарахованих позивачем сум штрафних санкцій не згодний, надав свій контр розрахунок (а.с. 100-101).
Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалося раніше, п. 7.4 договору сторони обумовили, що оплата відповідачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.
Оскільки судом встановлено та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, що відповідачем за період з липня 2016р. по грудень 2016р. оплата за отримані послуги була здійснена лише частково та сума заборгованості станом на день розгляду справи становить 172039,32 грн., тобто, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги виконав неналежним чином, то вимога позивача щодо стягнення несплаченої суми основної заборгованості в розмірі 172039,32 грн. є законною, обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996р. № 5510570/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.2.1 Договору передбачено, що в за порушення строків оплати, передбачених п. 4.1, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.
Загальна сума пені, що заявлена до стягнення становить 52405,50 грн.
Відповідачем здійснений контррозрахунок, відповідно до якого пеня до стягнення становить 32776,02 грн.
Судом за допомогою юридичної інформаційно системи “Законодавство” перевірено нарахування пені за вказані періоди по кожному рахунку та встановлено, що:
- за рахунком № 586 від 31.07.2016р. на суму 84630,35 грн., позивачем арифметично невірно визначено розмір пені до стягнення. За період з 31.08.2016р. по 16.11.2016р. на суму 84630,35 грн., що складає 78 днів прострочення, сума нарахованої пені складає - 5312,40 грн., за період з 17.11.2016р. по 26.12.2016р. на суму 34767,22 грн. розмір пені нараховано вірно, у сумі 1056,92 грн. З огляду на викладене, за даним рахунком сума пені, що підлягає стягненню становить 6369,32 грн., замість 16596,74 грн.
- за рахунком № 644 від 31.08.2016р. на суму 84630,35 грн. позивачем також невірно визначено пеню до стягнення, а саме за період з 30.09.2016р. по 26.12.2016р., що становить 88 днів прострочення, сума пені до стягнення становить 5801,48 грн., а позивачем заявлено суму 5778,56 грн., однак суд не виходить за рамки заявленого, за період з 27.12.2016р. по 12.01.2017р. на суму 61178,35 розмір пені нараховано вірно у сумі 790,42 грн., також за період з 13.01.2017р. по 11.04.2017р. на суму 2778,62 грн. невірно визначено розмір пені до стягнення, сума нарахованої пені становить 189,71 грн., замість 190,42 грн. З огляду на викладене, за даним рахунком сума пені, що підлягає стягненню становить 6758,69 грн.
- за рахунком № 789 від 30.09.2016р. на суму 84630,35 грн. позивачем також невірно визначено пеню до стягнення, а саме за період з 31.10.2016р. по 02.03.2017р. на суму 84630,35 грн., що становить 123 днів прострочення, сума пені до стягнення становить 7974,40 грн. З огляду на викладене, за даним рахунком сума пені, що підлягає стягненню становить 7974,40 грн.
- за рахунком № 823 від 31.10.2016р. на суму 84630,35 грн. позивачем невірно визначено пеню до стягнення, а саме за період з 30.11.2016р. по 20.03.2017р. на суму 84630,35 грн., що становить 111 днів прострочення, сума пені до стягнення становить 7200,66 грн. З огляду на викладене, за даним рахунком сума пені, що підлягає стягненню становить 7200,66 грн.
- за рахунком № 910 від 30.11.2016р. на суму 84630,35 грн. позивачем невірно визначено пеню до стягнення, а саме за період з 31.12.2016р. по 11.04.2017р. на суму 84630,35 грн., що становить 102 днів прострочення, сума пені до стягнення становить 6621,86 грн. З огляду на викладене, за даним рахунком сума пені, що підлягає стягненню становить 6621,86 грн.
- за рахунком № 989 від 31.12.2016р. на суму 84630,35 грн. позивачем невірно визначено пеню до стягнення, а саме за період з 31.01.2017р. по 11.04.2017р. на суму 84630,35 грн., що становить 71 днів прострочення, сума пені до стягнення становить 4609,46 грн. З огляду на викладене, за даним рахунком сума пені, що підлягає стягненню становить 4609,46 грн.
З огляду на викладене, судом встановлено, що заявлена сума пені до стягнення задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у загальному розмірі 39534,39 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем нарахована сума 3 % річних в розмірі 4200,35 грн.
Судом за допомогою юридичної інформаційно системи “Законодавство” перевірено нарахування 3% річних по кожному рахунку та встановлено, що:
Розрахунок щодо нарахування 3% річних здійснений частково невірно, а саме: за рахунком № 910 від 30.11.2016р. на суму 84630,35 грн., позивачем допущена у розрахунку арифметична помилка, за період з 31.12.2016р. по 11.04.2017р. на суму 84630,35 грн., що становить 102 дня прострочення, сума нарахованих 3 % річних становить 709,48 грн.
Нарахування 3% річних за іншими рахунками здійснено вірно.
З огляду на викладене, судом встановлено, що заявлена сума 3% річних до стягнення задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у загальному розмірі 4200,33 грн.
Також позивачем нараховано інфляційні витрати у розмірі 19920,86 грн.
Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97. передбачено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця
Такі ж самі рекомендації щодо розрахунку індексу інфляції містяться й в листі Верховного Суду України “Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” від 03.04.1997р. № 62-97р.
Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, судом встановлено, що у здійснених розрахунках позивача здійснені арифметичні помилки, а саме:
- за рахунком № 644 від 31.08.2016р. на суму 84630,35 грн., позивачем невірно розрахована сума інфляційних витрат за період з жовтня 2016 по грудень 2016р., що складає 4732,74 грн., замість 4739,30 грн. А розрахунок по цьому акту з січня 2017р. по лютий 2017 здійснений вірно. З огляду на викладене, сума інфляційних витрат по цьому акту становить 4791,09 грн., замість 4797,65 грн.
- за рахунком № 789 від 30.09.2016р. на суму 84630,35 грн., позивачем невірно розрахована сума інфляційних витрат за період з листопада 2016 по лютий 2017р., що складає 4133,80 грн. З огляду на викладене, сума інфляційних витрат по цьому акту становить 4133,80 грн., замість 4146,89 грн.
Розрахунки нарахування інфляційних втрат за рахунками № 586 від 31.07.2016р., № 823 від 31.10.2016р., № 910 від 30.11.2016р., № 989 від 31.12.2016р. - здійснені вірно.
З огляду на викладене, судом встановлено, що заявлена позивачем сума до стягнення інфляційних втрат задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляційні витрати у загальному розмірі 19901,21 грн.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором № 12-7 від 31.03.2013р. щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги виконав неналежним чином, то вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 172039,32 грн.; 39534,39 грн. пені; інфляційні витрати в розмірі 19901,21 грн.; 4200,33 грн. 3 % річних суд вважає законними, обґрунтованими, документально підтвердженими, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню, з урахуванням викладеного вище.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання судового рішення строком на шість місяців.
Клопотання відповідача обґрунтовано скрутним фінансовим становищем відповідача та незадовільною платіжною дисципліною споживачів. Також відповідач зазначає, що Кабінетом Міністрів України 4 березня 2015 року постановою № 83, затверджено Перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого включено ВАТ “Запоріжжяобленерго”. Прийняття рішення про стягнення заборгованості без врахування обставин, що ускладнюють його виконання, ставить під сумнів стабільність фінансового стану енергопостачальника, та як наслідок може відобразитись на безпеці експлуатації об'єктів електроенергетики, на безперервності передачі та поставки енергії, на екологічній безпеці об'єктів електроенергетики, на збережені цілісності та забезпечені надійного і ефективного функціонування ОЕС України тощо. Відповідачем на підтвердження майнового та фінансового становища підприємства надано баланс підприємства (ф.1) та звіт про фінансові результати (ф.2), які свідчать про тяжке фінансове становище підприємства. Просить розстрочити виконання рішення строком на шість місяців.
Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення строком на шість місяців, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд знаходить підстави для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.
Слід зазначити, що пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до п. 7.1.2. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р. розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р.).
За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги скрутне фінансове становище, ступінь вини відповідача у виникненні спору та визнання боргу, а також враховуючи, що позивач не заперечує проти задоволення судом даного клопотання, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на 6 місяців.
Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн.
Згідно із ч.3 ст.551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру штрафу це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Дослідивши клопотання про зменшення розміру пені, суд вважає, що відповідачем не
доведена винятковість обставин та не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру пені, а тому суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, м. Енергодар, Запорізька область, вул. Промислова, 133 , код ЄДРПОУ 19355964) основний борг в розмірі 172039 (сто сімдесят дві тисячі тридцять дев'ять) грн. 32 коп.; 39534 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 39 коп. пені; інфляційні витрати в розмірі 19901 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот одна) грн. 21 коп.; 4200 (чотири тисячі двісті) грн. 33 коп. 3 % річних та 3535 (три тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 13 коп. судового збору.
Розстрочити виконання судового рішення на шість місяців, шляхом сплати відповідачем на користь позивача:
до 11.05.2017р. суми 39279 (тридцять дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 20 коп. та суми судового збору в розмірі 3535 (три тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 13 коп.;
до 11.06.2017р. суми 39279 (тридцять дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 20 коп.;
до 11.07.2017р. суми 39279 (тридцять дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 20 коп.;
до 11.08.2017р. суми 39279 (тридцять дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 20 коп.;
до 11.09.2017р. суми 39279 (тридцять дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 20 коп.;
до 11.10.2017р. суми 39279 (тридцять дев'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 25 коп.
Видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 18 квітня 2017 р.
Суддя О.А. Топчій