61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
11.04.2017 Справа №905/380/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, ЄДРПОУ 00191075,
до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман (м.Красний Лиман) Донецької області, ЄДРПОУ 40150216,
до відповідача 2, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля Донецької області, ЄДРПОУ 00176472,
про стягнення 5269,69 грн., -
за участю уповноважених представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача 1: ОСОБА_2 - за довіреністю;
від відповідача 2: ОСОБА_3 - за довіреністю, -
Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.03.2017р. по 11.04.2017р.
Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №11/04/10 від 31.01.2017р. до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман (м.Красний Лиман) Донецької області, до відповідача 2, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля Донецької області, про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 5269,69грн.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/380/17 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 15.02.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/380/17.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на виконання зобов'язань за договором №УПр14/36 від 27.02.2014р., який укладений між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдинг», 06.08.2016р. та 07.08.2016р. на адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області, за накладними №50043066, №50037423, №50038744 відправлено у напіввагонах №67881375, №67178061, №60494218, №62534045 вантаж - вугілля кам'яне, марки г - газовий, Г(Г2) 0-100, вологість 7%, однак на станції призначення залізницею виявлено недостачу вантажу, про що були складені комерційні акти №БН696751/84 від 08.08.2016р., №БН696752/85 від 08.08.2016р., №БН696753/86 від 08.08.2016р., №БН696754/87 від 08.08.2016р.
Обставини викладені в означених актах, на думку позивача, свідчать про незбереження вантажу внаслідок винних дій відповідачів, що спричинило збитки у вигляді вартості втраченого майна, а саме відсутнього вугілля кам'яного.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав залізничні накладні №50043066 від 07.08.2016р., №50037423 від 06.08.2016р., №50038744 від 06.08.2016р., комерційні акти №БН696751/84 від 08.08.2016р., №БН696752/85 від 08.08.2016р., №БН696753/86 від 08.08.2016р., №БН696754/87 від 08.08.2016р., розрахунок вартості вагової недостачі вугілля, а також у копіях: договір №УПр14/36 від 27.02.2014р. разом із протоколом розбіжностей №б/н від 03.03.2014р., додатковими угодами №1 від 17.11.2014р., №2 від 02.12.2014р., №3 від 01.10.2015р., №4 від 01.12.2015р., №5 від 03.06.2016р., специфікацією №б/н від 20.07.2016р. до нього; рахунки №0708-3 від 07.08.2016р., №0608-3 від 06.08.2016р., №0608-4 від 06.08.2016р., акти прийому-передачі вугільної продукції від 06.08.2016р., від 07.08.2016р. згідно договору №УПр14/36 від 27.02.2014р., рахунки-фактури №90104847 від 07.08.2016р., №90105196 від 06.08.2016р., №90104978 від 06.08.2016р., акти прийому-передачі вугільної продукції до договору поставки №13-15/49-ПУ від 05.04.2013р. між ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та ТОВ «ДТЕК Трейдінг» від 06.08.2016р., від 07.08.2016р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21937085 від 17.05.2016р. стосовно позивача, довіреність на представника позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.909 Цивільного кодексу України, ст.ст.39, 52, 110, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, Правилами приймання вантажів до перевезення.
20.03.2017р. представником відповідача 1 надано заперечення №2022/222 від 21.03.2017р., за змістом яких із позовними вимогами не погоджується та просить відмовити у їх задоволенні; зазначено, що фактично має місце не втрата вантажу залізницею, а неправильно визначення маси вантажу вантажовідправником, оскільки комерційні акти не містять ознак втрати вантажу (немає виїмок, поглиблень, маркування не порушено); вказано, що позивачем не надано доказів, які підтверджують оплату рахунків №0708-3 від 07.08.2016р., №0608-3 від 06.08.2016р., №0608-4 від 06.08.2016р., а також належних доказів вартості вантажу та його втрати; зауважено, що рахунки-фактури №90104847 від 07.08.2016р., №90105196 від 06.08.2016р., №90104978 від 06.08.2016р., які є рахунками посередника, не є належними доказами вартості вантажу.
До заперечень додано копію довіреності на представника відповідача.
21.03.2017р. відповідачем 2 представлено відзив №б/н від 21.03.2017р., за змістом якого позовні вимоги не визнає, вказує, що відповідальність за недостачу вантажу у вагонах №67881375, №67178061 повинна бути покладена на перевізника, оскільки у комерційних актах зазначено, що виявлено поглиблення з порушенням маркування, а це є ознаками доступу до вантажу при перевірці; зауважено, що позивачем не дотримано п.6.2, п.6.4 договору №УПр14/36 від 27.02.2014р., не викликався представник вантажовідправника для участі у перевірці кількості продукції, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.
До відзиву додано копію довідки АБ №567795 від 19.12.2012р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо підприємства відповідача 2.
11.04.2017р. позивачем представлено суду уточнення вимог №1 від 11.04.2017р., відповідно до яких просить стягнути з відповідача 1: вартість нестачі вантажу у вагонах №67881375, №67178061 у розмірі 4118,84 грн.; з відповідача 2: вартість нестачі вантажу у вагонах №60494218, №62534045 у розмірі 1150,86 грн.
До уточнених вимог додано у копіях: банківські виписки за 09.09.2016р., за 29.08.2016р., а також у копіях: специфікації б/н від 29.07.2016р., б/н від 03.08.2016р.
Керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України заяву позивача №1 від 11.04.2017р. прийнято судом у якості клопотання та справа розглядається з урахуванням її змісту.
Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2017р. підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень вимог №1 від 11.04.2017р.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 11.04.2017р. заперечив у повному обсязі проти задоволення позовних вимог з урахуванням уточнень вимог №1 від 11.04.2017р. з підстав, викладених у запереченнях №2022/230 від 17.03.2017р. на позовну заяву; звернув увагу суду на наявність помилкового визначення номеру вагону у розділі В комерційного акту БН №696752/85 від 08.08.2016р.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні 11.04.2017р. проти позовних вимог з урахуванням уточнень вимог №1 від 11.04.2017р. заперечив у повному обсязі; посилався на ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, а також з підстав, викладених у відзиві б/н від 21.03.2017р. на позовну заяву.
Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.
За приписами статей 4 - 2, 4 - 3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» - нині Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21937085 від 17.05.2016р. (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (Постачальник) укладено договір №УПр14/36 від 27.02.2014р., на підставі якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі-ресурси) за марочним складом, цінами та кількості, вказаних у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).
Обсяги та строки (періоди) поставок ресурсів узгоджуються сторонами шляхом підписання відповідних специфікаціях до цього договору (п.1.2. договору).
Кількість, марочний склад та асортимент ресурсів вказуються у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1 договору).
Ресурси, вказані у Специфікаціях до цього договору, поставляються на умовах, обумовлених у відповідних Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень та застережень, які містяться у цьому договорі (базисні умови поставки) (п.3.1 договору).
Датою поставки (передачі) вважається дата, вказана у залізничній накладній, яка свідчить про приймання/здачу вантажу перевізником та обумовлена в специфікації. Ресурси поставляються партіями, залізничним транспортом в справних напіввагонах навалом. Мінімальна партія відвантаження - 1 вагон (п.3.2, п.3.3 договору).
Право власності на ресурси та ризик їх випадкового знищення або пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати поставки ресурсів (п.3.5 договору).
Поставка Ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані у Специфікаціях та включають у себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість маркування та інші витрати Постачальника, пов'язані з поставкою Ресурсів (п.4.1 договору).
Згідно з п.6.1 договору приймання кожної партії Ресурсів, зокрема, за кількістю здійснюється Вантажоодержувачем на підставі даних, що вказані в залізничних накладних.
За умов п.6.2 договору приймання Ресурсів (їх частини) за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР №П-6 від 15.06.1965р. з наступними змінами.
За змістом п.6.4 договору у випадку виявлення Покупцем невідповідності даних по кількості (масі) Ресурсів, вказаних у залізничних накладних, фактичній кількості Ресурсів понад норму недостачі згідно "Правил видачі вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., Покупець (Вантажоодержувач) зобов'язаний протягом 24 годин з моменту виявлення невідповідності направити повідомлення на адресу Постачальника та Вінтажовідправника із зазначенням інформації, передбаченої Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР №П-6 від 15.06.1965р. За результатами приймання ресурсів за кількістю складається відповідний акт, який є підставою для взаєморозрахунків сторін за партію ресурсів.
Як свідчить специфікація №б/н від 29.07.2016р. (додаток №14) до договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. (у редакції специфікації №б/н від 03.08.2016р.) Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (Постачальник) та Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (Покупець) дійшли згоди у ІІІ кварталі 2016р. поставити на умовах FCA вугілля кам'яне, Г (Г2) 0 -100, ГЖО 0-100 (ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»), у кількості 17925т., за ціною - 1200,00 грн. за 1 т. без ПДВ, у загальній сумі - 21510000,00 грн. без ПДВ., залізнична станція "Авдіївка" Донецької залізниці "Укрзалізниці".
Окрім того, у п.6 означеної специфікації вантажовідправниками визначено Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля Донецької області, та Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Октябрська ЦЗФ», м.Білицьке Донецької області.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
06.08.2016р. за накладними №50037423, №50038744 Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля Донецької області, (вантажовідправник) за договором №УПр14/36 від 27.02.2014р. зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці відвантажило на адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області,(вантажоотримувач), зокрема, у напіввагонах №67178061, №60494218, №62534045 вантаж - вугілля кам'яне, марки г - газовий, Г (Г2) 0-100, вологість 7%.
07.08.2016р. за накладною №50043066 Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля Донецької області, (вантажовідправник) за договором №УПр14/36 від 27.02.2014р. зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці відвантажило на адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка Донецької області,(вантажоотримувач), зокрема, у напіввагоні №67881375 вантаж - вугілля кам'яне, марки г - газовий, Г (Г2) 0-100, вологість 7%.
При оформленні вказаних залізничних накладних відправником вказано масу вантажу: у напіввагонах №67881375, №67178061 - нетто 67000 кг. кожний, у напіввагоні №60494218 - нетто 68000 кг., у напіввагоні №62534045 - нетто 69000 кг.
На станції призначення Авдіївка Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладних.
Так, на вказаній станції здійснено контрольне переважування спірних вагонів, за результатами якого складені комерційні акти №БН696751/84 від 08.08.2016р., №БН696752/85 від 08.08.2016р., №БН696753/86 від 08.08.2016р., №БН696754/87 від 08.08.2016р., відповідно до яких, на підставі актів загальної форми №999 від 08.08.2016р. та вимог вантажоодержувача відповідно до ст.52 Статуту залізниць України, за наслідками комісійного переважування вагонів, виявилось:
- у вагоні №67881375 - брутто 86100 кг., тара 23100 кг., нетто 63000 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 4000 кг.;
- у вагоні №67178061 - брутто 85400 кг., тара 19800кг., нетто 65600 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 1400 кг.;
- у вагоні №60494218 - брутто 90050 кг., тара 23900 кг., нетто 66150 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 1850 кг.;
- у вагоні №62534045 - брутто 90350 кг., тара 23000 кг., нетто 67350 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 1650 кг.
У комерційному акті №БН696751/84 від 08.08.2016р. у розділі «Д» відображено, що вантаж прибув в справному вагоні, люка та двері зачинені щільно на фіксуючі пристрої, течі вантажу немає. Навантаження у вагоні рівномірне, вище рівня бортів на 200мм. У вагоні над 1 люком поглиблення 1,5х1х0,5м. Поверхня вантажу плівкою проти видування не вкривалась, маркована катком-ущільнювачем у вигляді однієї повздовжньої борозни. Переважування вантажу здійснювали: ДС Балачіов, агент комерційний Бахтіна, прийомоздавач ПрАТ «АКХЗ» Кузьміна, о/у Авдіївського ОП поліції Санжаревський. При повторному переважуванні у присутності вищезазначених осіб недостача вантажу підтвердилась.
У комерційному акті №БН696752/85 від 08.08.2016р. у розділі «Д» відображено, що вантаж прибув в справному вагоні, люка та двері зачинені щільно на фіксуючі пристрої, течі вантажу немає. Навантаження у вагоні рівномірне, вище рівня бортів на 200мм. У вагоні над 4 люком поглиблення 0,8х0,5х0,5м. Поверхня вантажу плівкою проти видування не вкривалась, маркована катком-ущільнювачем у вигляді однієї повздовжньої борозни. Переважування вантажу здійснювали: ДС Балачіов, агент комерційний Бахтіна, прийомоздавач ПрАТ «АКХЗ» Кузьміна, о/у Авдіївського ОП поліції Санжаревський. При повторному переважуванні у присутності вищезазначених осіб недостача вантажу підтвердилась.
У комерційному акті №БН696753/86 від 08.08.2016р. у розділі «Д» відображено, що вантаж прибув в справному вагоні: люка та двері зачинені, течі вантажу немає. Навантаження рівномірне, вище рівня бортів на 200мм., без виїмок та поглиблень. Поверхня вантажу плівкою проти видування не вкривалась, маркована катком-ущільнювачем у вигляді однієї повздовжньої борозни. Переважування вантажу здійснювали: ДС Балачіов, агент комерційний Бахтіна, прийомоздавач «АКХЗ» Кузьміна. При повторному переважуванні у присутності вищезазначених осіб недостача вантажу підтвердилась.
У комерційному акті №БН696754/87 від 08.08.2016р. у розділі «Д» відображено, що вантаж прибув в справному вагоні: люка та двері зачинені, течі вантажу немає. Навантаження рівномірне, вище рівня бортів на 200мм., без виїмок та поглиблень. Поверхня вантажу плівкою проти видування не вкривалась, маркована катком-ущільнювачем у вигляді однієї повздовжньої борозни. Переважування вантажу здійснювали: ДС Балачіов, агент комерційний Бахтіна, прийомоздавач «АКХЗ» Кузьміна. При повторному переважуванні у присутності вищезазначених осіб недостача вантажу підтвердилась.
Належність складання актів та їх дійсність сторонами не заперечується.
Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження, втрату, нестачу, псування, пошкодження прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Суд приймає до уваги встановлену актами справність спірних вагонів, сліди доступу до вантажу у вагонах №67881375, №67178061.
Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
Дані зафіксовані у комерційних актах №БН696753/86 від 08.08.2016р., №БН696754/87 від 08.08.2016р. не вказують на наявність ознак втрати вантажу або пошкодження вагонів, отже не відстежується незбереження перевезення на шляху слідування, а відтак, не вбачається підстав для покладення відповідальності на відповідача 1 за нестачу вантажу у вагонах №60494218, №62534045.
Разом з цим, суду не надано доказів не збереження вантажу не з вини залізниці у вагонах №67881375, №67178061, з матеріалів справи не вбачається.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладних, засвідчено належними доказами - комерційними актами №БН696751/84 від 08.08.2016р., №БН696752/85 від 08.08.2016р.
Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
В матеріалах справи наявні акти прийому-передачі вугільної продукції від 06.08.2016р., від 07.08.2016р. згідно договору №УПр14/36 від 27.02.2014р., що засвідчує передання Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» Приватному акціонерному товариству «Авдіївський коксохімічний завод», у тому числі вантаж за залізничними накладними №50043066 від 07.08.2016р., №50037423 від 06.08.2016р. у вагонах №67881375, №67178061 та рахунки №0708-3 від 07.08.2016р., №0608-3 від 06.08.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» на загальну суму до сплати 1015822,08 грн. та 2446076,16 грн. із визначенням постачальника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг», вантажовідправника - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», вантажоотримувача - Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».
Беручи до уваги умови договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. разом із специфікацією №б/н від 29.07.2016р. (додаток №14) (у редакції специфікації №б/н від 03.08.2016р.) до нього, вбачається делегування Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», як виробника, обов'язку відправлення вантажу за договором №УПр14/36 від 27.02.2014р., на виконання якого відбулось спірне перевезення.
З огляду на таке, суд приймає рахунки №0708-3 від 07.08.2016р., №0608-3 від 06.08.2016р. як документи відправника, які підтверджують кількість та вартість відправленого вантажу у розумінні ч.1 ст.115 Статуту залізниць України.
Рахунки - фактури №90104847 від 07.08.2016р., №90105196 від 06.08.2016р., №90104978 від 06.08.2016р. як доказ підтвердження кількості та вартості відправленого вантажу у спірних правовідносинах судом не прийнято, адже складено у межах інших договірних відносин.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Згідно матеріалів справи, у спірних накладних у графі 20 найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж був відправлений у вологому стані.
Недостача згідно вищезазначених комерційних актів складає, зокрема, у вагоні №67881375 - 4000 кг.; у вагоні №67178061 - 1400 кг.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена до відповідача 1 у вагонах №67881375, №67178061 у розмірі 4118,84 грн. (з урахуванням заяви №1 від 11.04.2017р.).
Проте, з таким розрахунком суд у цілому не погоджується, з наступних підстав.
Здійснивши перерахунок щодо вимог позивача до відповідача 1, з урахуванням норм природної втрати 2% для перевезення вантажів у вологому стані, судом встановлено, що нестача вантажу у вагоні №67881375 становить 2660 кг. (4000кг.-1340кг.) та у вагоні №67178061 - 60 кг. (1400кг.-1340кг.).
Як було зазначено вище, специфікацією №б/н від 29.07.2016р. до договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. визначено вартість вугілля за 1т. без ПДВ, у розмірі 1200,00грн.
Беручи до уваги акти прийому-передачі вугільної продукції від 06.08.2016р., від 07.08.2016р. згідно договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. та рахунки №0708-3 від 07.08.2016р., №0608-3 від 06.08.2016р. щодо загальної кількості 663,00 т. вбачається спірне перевезення, зокрема, у напіввагоні №67881375 за ціною з урахуванням проплат та знижок - 1276,80 грн. без ПДВ та щодо кількості 1522,00 т., зокрема, у напіввагоні №67178061 - 1313,40 грн. без ПДВ., що становить вартість з ПДВ - 1532,16 грн. та 1576,08 грн. відповідно.
Відтак, вартість втраченого вантажу складає 4170,11 грн. (1532,16 грн. х 2,66т. + 1576,08 грн. х 0,06т.).
За приписами ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, зокрема, розуміються втрата або пошкодження майна у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Дані норми кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційних актах, своїх зобов'язань за договором перевезення підприємство залізничного транспорту загального користування не виконало належним чином, оскільки не забезпечило збереження довіреного йому вантажу у вагонах №67881375, №67178061.
Факт втрати вантажу у приведеній вище кількості підтверджений матеріалами справи.
Відтак, беручи до уваги відсутність доведення протилежного, позивач внаслідок незбереження підприємством залізничного транспорту загального користування вантажу, як його власник у розумінні п.3.2, п.3.5 договору №УПр14/36 від 27.02.2014р., зазнав збитків у розмірі 4170,11 грн.
Відтак, вимоги позивача до відповідача 1 є обґрунтованими.
Разом з цим, дотримуючись меж заявлених позовних вимог до відповідача 1, суд дійшов висновку про задоволення останніх у розмірі визначеному позивачем.
Заперечення відповідача 1 у означеній частині вимог відхилено, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Щодо заявлених позовних вимог до вантажовідправника - Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля Донецької області, щодо стягнення вартості нестачі у вагонах №60494218, №62534045, яка встановлена під час їх переважування у комерційних актах №БН696753/86 від 08.08.2016р., №БН696754/87 від 08.08.2016р., суд виходить з наступного.
Як встановлено судом вище, 27.02.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдинг» укладено договір №УПр14/36, на підставі якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію за марочним складом, кількістю, вказаними у відповідних специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору та на умовах, що передбачені договором.
Згідно з наданим актом прийому-передачі вугільної продукції від 06.08.2016р. згідно договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. покупець отримує у власність товар - кам'яне вугілля Г(Г2) 0-100 загальною 1171,0 т.
Згідно зі специфікацією б/н від 29.07.2016р. (додаток №14) до договору №УПр14/36 від 27.02.2014р. (у редакції специфікації №б/н від 03.08.2016р.), Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», відповідач 2, є вантажовідправником.
За таких обставин, враховуючи, що відносини між позивачем та відповідачем 2 виникли на підставі договору поставки, а не з договору перевезення, за висновками суду, відповідач 2 не може нести відповідальність як перевізник у відповідності до ст.924 Цивільного кодексу України.
Одночасно, за змістом статті 129 Статуту залізниць, матеріальна відповідальність при перевезенні вантажів залізницею може покладатися і на вантажовідправника. Обставини, що є підставою для матеріальної відповідальності засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми.
Зважаючи також на те, що судом не встановлено усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: вини відповідача 2 у втраті вантажу, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача 2 та завданими збитками, а позивачем не надано жодних доказів на підтвердження останнього, у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо відмови в задоволені позову про стягнення з відповідача 2 збитків у вигляді нестачі у розмірі 5269,69грн., у тому числі 1150,86 грн.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, Печерський район, вул.Тверська, б.5, код ЄДРПОУ 40075815, банківські реквізити не зазначено) в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, б.22, ЄДРПОУ 40150216, банківські реквізити не вказано) на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд.1, код ЄДРПОУ 00191075, п/р №26009962485372 в ПАТ “ПУМБ” м.Київ, МФО 334851) 4118,84 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1250,57 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман (м.Красний Лиман) Донецької області, відмовити.
5. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка Донецької області, до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля Донецької області, про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 5269,69 грн., відмовити.
6. В судовому засіданні 11.04.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
8. Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2017р.
Суддя О.В. Кротінова