"12" квітня 2017 р. м. Київ К/800/36531/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Горбатюка С.А., Стрелець Т.Г.,
секретарі судового засідання: Гуловій О.І.,
за участю прокурора: Атаманюк І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора Сумської області до Управління "Центр надання адміністративних послуг у місті Суми" Сумської міської ради, державного реєстратора Управління "Центр надання адміністративних послуг у місті Суми" Сумської міської ради Матусенко Тетяни Петрівни, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Прокуратури Харківської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року,
У травні 2016 року заступник прокурора Сумської області (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління "Центр надання адміністративних послуг у місті Суми" Сумської міської ради, державного реєстратора Управління "Центр надання адміністративних послуг у місті Суми" Сумської міської ради Матусенко Т.П., за участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що рішенням державного реєстратора Матусенко Т.П. від 28 січня 2016 року № 27980793 здійснено державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою виникнення права ОСОБА_2 на комплекс будівель є рішення Господарського суду Сумської області від 12 листопада 2010 року, яким за нею визнано право власності на кухню, площею 12.7 кв. м та сауну площею 56 кв. м. Фактично ж проведено реєстрацію права власності на значно більшу кількість споруд та будівель. Крім судового рішення реєстратору подано технічний паспорт на комплекс будівель.
Відповідно до вимог закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор зобов'язаний встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, перевіряє подані документи на наявність для відмови в державні реєстрації. За повідомленням державного реєстратора підставою для реєстрації був технічний паспорт, виготовлений в зв'язку зі змінами технічних характеристик нерухомого майна, право власності на яке визнано рішенням суду.
Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені підстави державної реєстрації права власності та інших речових прав. Технічний паспорт до таких підстав не віднесено. Крім цього, відповідно до вимог статті 5 вказаного Закону не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми, тимчасові, не капітальні споруди, а також окремі споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі. Фактично ж частина з будівель, на які зареєстровано право власності, відноситься до малих архітектурних форм та не капітальних будівель. Будівництво здійснено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. В зв'язку з цим будівлі є самочинним будівництвом, а особа, що його здійснила, не набуває права власності на нього.
Встановивши, що подані документи не дають можливості встановити факт набуття ОСОБА_2 права власності на комплекс будівель, державний реєстратор відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" повинна була відмовити у державній реєстрації права власності.
В зв'язку з чим позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності на комплекс нежитлових будівель від 28 січня 2016 року № 27980793.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 20 липня 2016 року, позовні вимоги задовольнив.
Визнав незаконним та скасував рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Сумського міського управління юстиції Матусенко Т.П. від 28 січня 2016 року № 27980793 про реєстрацію права приватної власності на комплекс нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2
Харківський апеляційного адміністративного суду постановою від 30листопада 2016 року, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року скасував, та прийняв нову якою у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
У своїй касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор Матусенко Т.П. не мала встановлених законом підстав для проведення державної реєстрації права власності на комплекс нежитлових будівель за ОСОБА_2.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції який переглядав постанову суду першої інстанції прийшов до протилежного висновку, та зазначив, що жодних передбачених статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень?? підстав для відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно не встановлено, у відповідача були всі підстави для проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на комплекс нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень? від 01 липня 2004 року № 1952-ІV (далі по тексту - Закон № 1952-ІV).
Статтею 6 Закону № 1952-ІV визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 2 Закону № 1952-ІV, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Згідно частин першої та четвертої статті 5 Закону № 1952-ІV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
Відповідно до вимог статті 24 Закону № 1952-ІV (в її редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Таким чином, в приписах статті 24 Закону № 1952-ІV, міститься вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Частиною п'ятою вказаної статті (в її редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що відмова в державній реєстрації прав та обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом забороняється.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1952-ІV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням державного реєстратора Матусенко Т.П. від 28 січня 2016 року № 27980793 проведено державну реєстрацію права власності на комплекс нежитлових будівель, що складається з кафе площею 79,3 кв. м, сауни площею 55,5 кв. м, будинку відпочинку № 1 площею 16,4 кв.м, будинку відпочинку № 2 площею 16,4 кв.м, будинку відпочинку № 3 площею 16,5 кв.м, будинку відпочинку № 4 площею 16,4 кв.м, будинку відпочинку № 5 площею 16,1 кв.м, навісів, убиральні, літньої площадки та огорожі, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та рішенням реєстратора. З тієї ж довідки вбачається, що підставою виникнення права власності є рішення Господарського суду Сумської області від 12 листопада 2010 року № 14/240-09нр.
Разом з тим, рішенням Господарського суду Сумської області від 12 листопада 2010 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 визнано право власності на кухню літера "А? за технічним паспортом площею 12,7 кв.м. та сауну літера "Б? за технічним паспортом площею 56,0 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1, що споруджені у відповідності до затвердженого проекту та відповідають державним будівельним нормам та правилам.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за цим рішенням було зареєстровано право власності лише на сауну, реєстрація права власності на кухню не проводилась, хоча такий об'єкт міститься в технічному паспорті.
З копії реєстраційної справи вбачається, що реєстратору було подано копію рішення суду, копію рішення Сумської міської ради про присвоєння поштової адреси та технічний паспорт.
Відповідач Матусенко Т.П. не заперечувала, що інших документів не подавалось, а рішення про наявність підстав для реєстрації права власності прийнято нею саме на підставі вищенаведених документів.
Отже, державна реєстрація права власності на комплекс нежитлових будівель, що складається з кафе площею 79,3 кв. м, будинку відпочинку № 1 площею 16,4 кв.м, будинку відпочинку № 2 площею 16,4 кв.м, будинку відпочинку № 3 площею 16,5 кв.м, будинку відпочинку № 4 площею 16,4 кв.м, будинку відпочинку № 5 площею 16,1 кв.м, навісів, убиральні, літньої площадки та огорожі було здійснено відповідачем на підставі технічного паспорту.
Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону № 1952-ІV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Відповідно до частини третьої статті 10, вказаного закону, державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Технічний паспорт виготовляється виключно з метою технічної інвентаризації об'єктів та не віднесений до документів, яким підтверджується виникнення, зміна чи припинення права власності на нерухоме майно.
А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення виконавчого комітету Сумської міської ради "Про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна в місті Суми" № 125 від 20 березня 2012 року необхідно розглядати виходячи з мети, з якою таке рішення видавалось, а саме виключно для встановлення поштової адреси. Таке рішення також не свідчить про виникнення права власності на нерухоме майно та не підтверджує виникнення нового об'єкту нерухомого майна у вигляді комплексу нежитлових будівель. Технічний паспорт та рішення про встановлення поштової адреси статтею 27 Закону № 1952-ІV не віднесено до кола підстав для державної реєстрації права. Будь-які інші документи, якими підтверджується наявність підстав для такої реєстрації, в тому числі і рішення Господарського суду Сумської області від 05 грудня 2011 року в справі № 5021/2540/2011, що надано представником третьої особи в судовому засіданні, і на яке посилається суд апеляційної інстанції державному реєстратору не подавались.
Колегія суддів також звертає увагу, що згідно рішення Господарського суду Сумської області від 05 грудня 2011 року в справі № 5021/2540/2011 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 визнано право власності на малі архітектурні форми, які розташовані в АДРЕСА_1, а саме: будинок для відпочинку № 1 дерев'яний рублений розміром 6.00м х 4,50 м., будинок для відпочинку № 2 дерев'яний рублений розміром 6.00м х 4,50 м., будинок для відпочинку № 3 дерев'яний рублений розміром 6.00м х 4,50 м., будинок для відпочинку № 4 дерев'яний рублений розміром 6.00м х 4,50 м., будинок для відпочинку № 5 дерев'яний рублений розміром 6.00м х 4,50 м., душову розміром 4,40 х 3,40 м., кафе дерев'яне рублене розміром 12,00 х 5,70 м.
В той час, як оскаржуваним рішенням зареєстровано право власності на комплекс нежитлових будівель які різняться за розміром їх площі, від тих що зазначені у вказаному рішенні.
Крім того, відповідно до статті 5 Закону № 1952-ІV, не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми, тимчасові, не капітальні споруди, а також окремі споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі. Вказаний закон також не передбачає проведення державної реєстрації такого об'єкту як комплекс нежитлових будівель.
За таких обставин державний реєстратор не мав встановлених законом підстав для проведення державної реєстрації прав власності на комплекс нежитлових будівель за ОСОБА_2, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, щодо задоволення позовних вимог.
Колегія суддів, з урахуванням вищезазначених обставин, обґрунтування вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву позивача.
Статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року підлягає скасуванню, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року - залишенню в силі.
Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Прокуратури Харківської області задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року - скасувати.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді С.А. Горбатюк
Т.Г. Стрелець