13 квітня 2017 року м. Київ К/800/11577/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просив: визнати дії відповідача протиправними; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі встановленому статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2016 рік.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року скасовано постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно нараховано та виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2016 року відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову помилковими, оскільки позивач має право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік відповідно до положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Касаційна скарга позивача є необґрунтованою з таких підстав.
Законом України від 28 грудня 2014 року N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ця норма Закону № 79-VІІІ нечинною або неконституційною не визнавалась.
Отже, із набранням чинності Законом України від 28 грудня 2014 року N 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення встановленого статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених положень Бюджетного кодексу України прийнято постанову від 02 березня 2016 року № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень (пп.2 п.1 Постанови).
Враховуючи те, що річну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік нараховано та виплачено позивачу у розмірі 920 гривень відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Такі висновки суду узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Я.Л. Іваненко