18 квітня 2017 року м. Київ К/800/22980/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Бухтіярової І.О.
Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року по справі № 815/578/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2013 року № 0005441701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 11843,25 грн., в тому числі за основним платежем - 9474,60 грн. та штрафними санкціями - 2368,65 грн.; № 0005451701, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 510,00 грн.; рішення № 0028201701 від 26.12.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 2703,06 грн. та вимоги № 0028211701 від 26.12.2014 року про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне старування в сумі 18020,40 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провели документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - позивача за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.
В ході перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:
- п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу України, Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1025, а саме - неналежно проводився облік доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню за 2011-2012 роки, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік та до перекручення даних у деклараціях за 2011 та 2012 роки;
- ст.177, пп. 139.1.12 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від провадження господарської діяльності за 2011 рік у розмірі 9474,60 грн.;
- ст.51, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, до податкових розрахунків включені відомості з недостовірними даними, а саме - включені неповні та невірні відомості про суми виплаченого доходу фізичним особам-підприємцям за ознакою « 157» у II кв. - IV кв. 2011 року, включені відомості з недостовірними даними у графі 3 «Сума виплаченого доходу» та у графі 4 «Сума перерахованого податку» за II кв. - IV кв. 2011 року; І кв. - IV кв. 2012 року;
- п.185.1 ст.185, п.186.2 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 1840,00 грн.
У подальшому, співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провели документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.
За результатами цієї перевірки встановлені порушення позивачем пп.1 п.2 ст.6, пп.2 п.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2, п.3, абз.3 п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного соціального внеску за період з 2011 по 2013 рік у розмірі 18020,40 грн.
За наслідками перевірок позивача податковий орган прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся, контрагентами позивача були ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6
Позивач із зазначеними контрагентами уклав договори постачання товару від 01.01.2010 року та від 13.10.2011 року.
На виконання умов зазначених договорів позивач здійснював оплату за поставлені товари, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, прибутковими накладними, податковими накладними та реєстром отриманих та виданих податкових накладних.
Судами також встановлено, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були платниками податку на прибуток на загальних підставах, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, і спростовує висновок податкового органу про те, що в 2011 році вказані контрагенти були платниками єдиного податку.
На підставі наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що витрати за цими договорами позивач правомірно включив до складу витрат.
Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначених податкових накладних від контрагентів, у позивача виникло право на віднесення податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.
При цьому, факт виконання вказаними контрагентами позивача передбачених укладеним договором послуг підтверджується первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Згідно з п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Встановлене відповідачем заниження суми єдиного соціального внеску за 2011 рік у розмірі 18020,40 грн. позивачем внаслідок завищення валових витрат у 2011 році та заниження суми чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок в розмірі 51932,00 грн., спростовується на підставі встановлених вище обставин.
З огляду на наведене, колегія суддів також вважає, що оскільки позивач правомірно включив до складу витрат суму 51932,00 грн. по придбанню товарів у контрагентів, чим достовірно визначив суму чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок, то доводи відповідача про заниження позивачем суми єдиного внеску за 2011 рік у розмірі 18020,40 грн. є необґрунтованими, а тому рішення від № 0028201701 від 26.12.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога № Ф 0028211701 від 26.12.2014 року про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне старування належать до скасування.
Крім того, суди вірно зазначили, що необґрунтованими є доводи відповідача щодо порушення позивачем ст.51, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, оскільки відповідачем в акті перевірки не зазначено, в чому саме полягає порушення позивачем вказаних норм.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області відхилити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року по справі № 815/578/15 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підпис Бухтіярова І.О.
підпис Юрченко В.П.